Справа № 22-ц/2690/3552/12
Головуючий у I інстанції: Матійчук Г.О.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Рейнарт І.М.
суддів Білич І.М., Заришняк Г.М.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації в Хмельницькій області
про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності,
встановила:
позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з держави Україна в особі Державного казначейства України завдану матеріальну шкоду у розмірі 3977грн. 18коп. та моральну шкоду у сумі 3000грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що вона, як ветеран війни, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Однак, законами України "Про Державний бюджет" на 2007р., 2008р. та 2009р. було зменшено розмір одноразової щорічної допомоги, що у подальшому було визнано неконституційним рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. та 22 травня 2008р.
Позивачка стверджувала, що своїми діями Верховна Рада України завдала їй шкоду у вигляді упущеної вигоди, яка нею була б реально одержана за звичайних обставин, якби не було прийнято незаконні нормативно-правові акти. Позивачка просила стягнути завдану шкоду на підставі ст.ст. 22, 23, 1175 ЦК України.
Рішенням суду від 21 грудня 2011р. у задоволенні позову відмовлено.
Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що постановляючи рішення, суд неправильно застосував норми матеріального права, не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме ст. 1175 ЦК України, та безпідставно зазначив про те, що відсутній закон про відповідальність держави Україна. Також апелянт вважає, що суд повинен був застосувати ст. 56 Конституції України.
Апелянт та інші учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про день та час судового розгляду, у судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
- 2 -
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для зазначеної позивачкою шкоди з держави Україна та позивачкою не надано доказів у підтвердження факту заподіяння шкоди законами, які у подальшому були визнані неконституційними.
Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду відповідають наявним матеріалам справи.
Судом встановлено, що позивачка має статус учасника війни і відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Законом України "Про Державний бюджет на 2007рік" ст. 29 було визначено, що у 2007р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється для учасників війни у розмірі 55 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. вказане положення закону було визнано неконституційним.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008р." у ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були внесені зміни, згідно яких розмір разової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. вказані положення закону визнані неконституційними.
У 2009р. розмір грошової разової допомоги відповідно до вищезазначеного закону був визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009р.
Підставою для позовних вимог про стягнення з держави України матеріальної шкоди (упущеної вигоди), позивачкою були зазначені ст.ст.22 та 1175ЦК України.
Статтею 1175 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Підстави визнання незаконним правового акту органами державної влади визначені у ст. 21 ЦК України, а Конституційний Суд України приймає рішення відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України".
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування ст. 1175 ЦК України до правовідносин, які виникли між позивачкою та відповідачем.
Посилання апелянта на необхідність застосування ст. 56 Конституції України при вирішенні заявлених нею позовних вимог, колегія суддів вважає безпідставним, так як вказаною нормою передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Однак, позивачкою у позовній заяві не було наведено обставин, за яких вона вважає можливим застосування даної норми Конституції України до заявленого нею спору, а з наявних матеріалів справи не вбачається, що дії Верховної Ради України є незаконними.
Посилання апелянта на те, що недоотримана нею разова грошова матеріальна допомога є шкодою у вигляді упущеної вигоди, колегія суддів вважає безпідставним, так як не виплата грошової допомоги не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, у тому числі і упущеною вигодою.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України позивачка повинна довести свої позовні вимоги, однак суду не було надано достатніх та належних доказів у підтвердження заподіяння позивачці збитків державою України.
- 3 -
Враховуючи, що рішення суду постановлено відповідно до норм матеріального права, при його постановленні не було допущено порушень норм процесуального права колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді