УКРАЇНА
Справа № 22-3667/12р. Головуючий в 1 інстанції - Зіміна В.Б.
Доповідач – Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2012 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого – Усика Г.І.
суддів – Соколової В.В., Слободянюк С.В.
при секретарі – Бігус М.І..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» про стягнення грошової допомоги,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19.12.2011р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов’язано Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» виплатити ОСОБА_1 невиплачену при звільненні грошову допомогу в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 94 грн. 10 коп.
В апеляційній скарзі представник Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що трудові відносини між відповідачем та ОСОБА_1 здійснювались на основі системи угод, відповідно до Закону України «Про колективні договори». За умовами п.1.3. колективного договору Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» виплата грошової допомоги при виході на пенсію не передбачено.
Крім того, звернув увагу на те, що Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачає фінансування соціальних гарантій для наукових працівників, однак відповідач, як навчальний заклад з недержавною (приватною) формою власності, кошти на грошову допомогу при звільненні у зв’язку із виходом на наукову пенсію, не отримує.
В суді апеляційної інстанції представник Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої іншої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З 04.12.1978 р. по 13.01.1998 р. ОСОБА_1 працював на посадах асистента кафедри вищої математики та асистента кафедри обчислювальної техніки та прикладної математики Державної академії легкої промисловості України, а в період з 01.09.2002 р. по 16.05.2011 р. на посадах старшого викладача та доцента кафедри природних наук та інформатики Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».
Наказом №141 від 10.05.2011 р. ОСОБА_1 з 16.05.2011 р. був звільнений з посади за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію згідно ст.38 КЗпП України.
При звільненні, йому в порушення вимог ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» не була виплачена грошова допомога у розмірі шести місячних посадових окладів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової допомоги у розмірі шести місячних посадових окладів, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачу таке право належить на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» На час виходу на наукову пенсію він мав стаж наукової роботи більший за 12,5 років, а отже відповідно до ст.24 цього Закону має право на отримання такої грошової допомоги.
Такий висновок суду є законним та обґрунтованим.
Посилання апелянта про те, що колективним договором Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» не передбачена виплата грошової допомоги при виході на пенсію, колегією суддів не може бути прийнято до уваги, виходячи з наступного.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є
недійсними.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» виплатити позивачу грошову допомогу при виході на пенсію, як науково-педагогічному працівнику у зв’язку із тим, що навчальний заклад є недержавною (приватною) формою власності і не отримує кошти на фінансування таких витрат, є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування та ухвалення у справі нового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» відхилити, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: