ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2012 року Справа № 5023/009/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя М.М. Слободін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Шевель,
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1 –дов. № 55 від 01.01.2012р.
відповідача –ОСОБА_2 –дов. № 2 від 03.01.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №866Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.12 р. у справі № 5023/009/12
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків", м. Куп'янськ, Харківська обл.
про стягнення 27 500,00 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2012 р. (суддя Савченко А.А.) клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованого штрафу задаволено. Зменшено розмір стягуваного штрафу на 90%. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Керамет-Харків" на користь ДП "Придніпровська залізниця" 2750,00 грн. штрафу та 1411,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Позивач, ДП "Придніпровська залізниця", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012 р. по справі № 5023/009/12 скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно та всупереч законодавству зменшив розмір стягуваного штрафу на 90 %. Також, апелянт зазначив, що відповідачем не було надано жодного доказу винятковості випадку для зменшення суми штрафу на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України.
Відповідач, ТОВ "Керамет-Харків", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.
Відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що на даний час ТОВ "Керамет-Харків" знаходиться у скрутному фінансовому стані, тому стягнення штрафу в розмірі, який вимагає позивач, є не тільки економічно необґрунтованим, а й в подальшому ускладнить ведення господарської діяльності відповідачем.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2011 року зі станції Основа Південної залізниці ТОВ “Керамет-Харків” здійснило відправлення вагону № 67656918 згідно накладної № 44552610, на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Приватне акціонерне товариство “Керамет”.
На вищевказане відправлення вантажу відправник надав станції навантаження заповнену накладну, у якій в графі "Одержувач" було вказано ПрАТ “Керамет" код одержувача 5841, його адреса вказана Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б. Станцією призначення було відправлено телеграму НР 68 від 28.07.2011р. про невірно зазначену адресу отримувача. На підставі телеграми зі станції відправлення № НР 1313 від 28.07.2011р., листа відправника № 11 від 27.07.2011 та договору № ПР.ДН-1-11 317/НЮп "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" на станції Правда Придніпровської залізниці у вказаній накладній зроблено зміну адреси одержувача на вірну: з Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б на м. Донецьк, вул. Калужська, 16-а. Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 49 від 28.07.2011.
Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 24 Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчується комерційними актами або актами загальної форми.
Наданий до матеріалів справи акт загальної форми № 49 від 28.07.2011 року (арк. справи 12) складений на бланку форми ГУ-23 встановленої додатком 6 "Форма ГУ-23" до "Правил користування вагонами і контейнерами" та містить найменування станції на якій складений акт, дату його складання, перелік осіб, які склали акт, відомості про станцію відправлення та призначення, № накладної, дату, а також опис обставин, що викликали складення акту, підписи двох осіб, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно був зроблений висновок про те, що зазначений акт загальної форми № 49 від 28.07.2011 року має необхідні реквізити і є таким, що зафіксував факт неправильного зазначення адреси одержувача.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що у випадку неправильного зазначення маси вантажу, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у п’ятикратному розмірі згідно до ст. 118 цього Статуту.
Позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції у розмірі 27500,00грн., що складаються з п’ятикратного розміру від провізної плати.
Однак, судом першої інстанції неправомірно було стягнуто тільки частину цього штрафу в розмірі 2750,00 грн. з посиланням на ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.
Так, у відповідності до статті 551 ЦК України розмір неустойки,(до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 статті 83 ГПК України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим.
Зменшуючи розмір штрафу, суд першої інстанції обмежився посиланням на те, що відповідачем не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин та на скрутне фінансове становище відповідача, при цьому не зазначив конкретних обставин, які дають змогу даний випадок ототожнювати з винятковим.
Крім того, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.
Однак, встановлювати конкретний відсоток для зменшення штрафу або для його стягнення (в цьому випадку 90%), суд першої інстанції не мав права, оскільки тим самим змінюється розмір штрафу, встановлений Статутом залізниць України.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012р. по справі № 5023/009/12 підлягає зміні, а апеляційна скарга - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012р. у справі № 5023/009/12 змінити в частині стягнення з ТОВ "Керамет-Харків" на користь ДП "Придніпровська залізниця" 2750,00 грн. штрафу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків" (63700, Харківська область, м. Куп’янськ, вул. Садова, 33, р/р 26001815731380 у ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 33714374) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, р/р 26006000012 у ДФ АБ "Експрес-Банк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 24750,00 грн. штрафу.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків" (63700, Харківська область, м. Куп’янськ, вул. Садова, 33, р/р 26001815731380 у ПАТ "Укрсоцбанк" у м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 33714374) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, р/р 26006000012 у ДФ АБ "Експрес-Банк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) 804,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя О.В. Шевель
Повний текст постанови підписаний 11.04.2012р.