донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.04.2012 р. справа №13/5009/5653/11-2/5009/5653/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Колядко Т. М., Скакуна О. А.,
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 –довіреність;
від відповідача:ОСОБА_2 –довіреність;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від17.01.2012р.
у справі№13/5009/5653/11-2/5009/5653/11
(суддя Мойсеєнко Т.В.)
за позовомвідкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»м. Запоріжжя
до державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» м. Запоріжжя
простягнення 5 561 003,53 грн.
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 5 561 003,53 грн.
У ході розгляду справи відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач включив в загальну суму заборгованості відповідача суму боргу за перевищення договірної величини споживання в серпні 2011р., яка становить 1 737 489,48 грн. та просить стягнути з відповідача всього 5 561 003,53 грн. за період: січень 2010 р., травень-серпень 2011 р. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії. Уточнення прийнято судом.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.01.2012р. у справі №13/5009/5653/11-2/5009/5653/11 позовні вимоги задоволено у повному обсязі з підстав їх обґрунтованості та доведеності і розстрочено стягнення основного боргу в сумі 5 561 003,53 грн. на 24 місяці за графіком.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3 823 514,05грн. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом не в повній мір з’ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення п. «г»пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на підставі яких згідно витягу №51-219 з протоколу засідання Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу № 51 від 20.12.2011р. позивачу в рахунок погашення заборгованості було перераховано 3 823 514,05грн.
Скаржник у судовому засіданні 10.04.2012 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні 27.03.2012 р., 10.04.2012 р. та відзиві проти скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Також позивач повідомив, що дійсно відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»були перераховані на його адресу кошти в сумі 3 823 514,05грн., таким чином була списана сума боргу за спожиту активну електричну енергію, що є предметом розгляду цієї справи.
Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, суд встановив наступне.
01.07.2000р. між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №76/199 (далі - Договір) з додатковими угодами, згідно якого Енергопостачальна організація (позивач) продає електричну енергію Споживачу (відповідачу), а Споживач зобов’язаний оплачувати Енергопостачальній організації вартість спожитої (купленої) електричної енергії (п. 1 додаткової угоди б/н від 01.06.2006 р. до Договору).
З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.
Як убачається з наданих позивачем документів (акти про спожиту електричну енергію, що підписаний сторонами), позивачем у січні 2010р., травні-серпні 2011р. здійснювалось постачання відповідачу електричної енергії згідно з умовами Договору.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії за розрахунковий період споживач (відповідач у справі) зобов’язаний сплатити постачальнику (позивач у справі) двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Аналогічні положення містить п. 6.14 Правил користування електричною енергією, які затверджені Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. за №28 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2.08.1996 р. за №477/1442.
Таким чином, позивач має довести, що відповідач порушив умови Договору, а саме узгоджену величину споживання електричної енергії у січні 2010р., травні-серпні 2011р. (Додаток № 1) та зобов’язаний сплатити вартість фактично спожитої електричної енергії у розмірі визначеному ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».
Як вже встановлено, між сторонами був підписаний Договір на постачання електричної енергії з додатковими угодами.
Згідно п. 4.8 Договору (в редакції додаткової угоди б/н від 01.06.2006 р.) передбачено, що за перевищення споживачем за розрахунковий період договірної величини споживання електричної енергії (п.1 Додатка №1), споживач зобов’язаний сплатити Електропередавальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною електричної енергії. Перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається Електропередавальною організацією при проведені підсумків розрахункового періоду на підставі наданого споживачем Акту про спожиту на протязі розрахункового періоду активної електричної енергії. У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії сума платежу при остаточному розрахунку за спожиту активну електричну енергію (п 4.4) збільшується на величину вартості між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії, нарахованої по середньозваженому тарифу.
Відповідно до Додатка № 1 «Об’єми поставки електричної енергії споживачу»до Договору, сторони узгодили величину електроспоживання: у січні 2010р. у розмірі 27 100 тис. кВт/год, у травні 2011 р. - 30 732 тис. кВт/год, у червні 2011 р. - 30 834 тис. кВт/год, у липні 2011 р. - 32 442 тис. кВт/год, у серпні 2011 р. - 32 400 тис. кВт/год (копія - том 1 а.с.20).
На думку позивача відповідач у січні 2010 р. перевищив узгоджену величину споживання електричної енергії на 676 882 кВт/г, у травні 2011 р. - 2 662 849 кВт/год, у червні 2011 р. - 957 499 кВт/год, у липні 2011 р. - 1 341 747 кВт/год, у серпні 2011 р. - 2 467 518 кВт/год, що складає 5 561 003,53 грн., тому виставив останньому для платіжні вимоги-доручення за перевищення договірної величини №408 від 11.02.2010 р., №1060 від 10.06.2011 р., №1158 від 12.07.2011 р., №1348 від 10.08.2011 р. та №1523 від 13.09.2011 р. на суму зазначену суму.
У підтвердження своїх доводів позивач посилався на Акти про спожиту електричну енергію за січень 2010р., травень-серпень 2011р., підписані з боку споживача головним енергетиком ОСОБА_3 (копії –том 1 а.с.24-27, 30-33, 36-37, 40-43, 55-57).
Відповідач проти факту перевищення споживання електричної енергії у судових засідання обох інстанцій не заперечував.
Всупереч приписам вищевказаних норм, відповідач на час розгляду справи не виконав у повному обсязі обов’язок щодо сплати заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 5 561 003,53 грн., тому позовні вимоги цілком правомірно задоволені судом першої інстанції на заявлену суму.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Посилання апелянта на положення п. «г»пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на підставі яких згідно витягу №51-219 з протоколу засідання Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу № 51 від 20.12.2011р. позивачу в рахунок погашення заборгованості було перераховано 3 823 514,05грн. не приймаються колегією суддів до уваги оскільки спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з пояснень позивача та наданих ним документів, вказана сума перерахована у повному обсязі в рахунок погашення заборгованості за спожиту відповідачем активну електричну енергію, тому заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 5 561 003,53 грн. на час розгляду справи є непогашеною.
Інших доказів у підтвердження апеляційної скарги апелянт не надав.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 17.01.2012р. у справі №13/5009/5653/11-2/5009/5653/11 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.01.2012р. у справі №13/5009/5653/11-2/5009/5653/11 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 17.01.2012р. у справі №13/5009/5653/11-2/5009/5653/11 –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Т. М. Колядко
О. А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСЗО
5-ДАГС