ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
12.04.2012Справа №5002-15/763-2012
За позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а; ідентифікаційний код 30401456)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївський» (96234, АР Крим, Роздольненський район, с. Вогні, вул. Комарова, 13-А; ідентифікаційний код 36159967)
Про стягнення 151 431,09 грн.
Суддя Іщенко І.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_1, представник, довіреність №14/20-83-12 від 20.01.2012
Від відповідача – не з'явився
Обставини справи: Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївський» про стягнення 151 431,09 грн. заборгованості, з яких: 141 873,12 грн. основного боргу, 7 651,43 грн. пені, 425,62 грн. інфляційних втрат та 1 480,09 грн. 3% річних.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був сповіщений належним чином.
В пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
14.09.2005 між ВАТ НАК «Украгролізмнг» та ТОВ «ВС Євпаторійський» укладено договір фінансового лізингу №1-05-696фл (а.с.10-14), відповідно до умов якого, у позивача перед ТОВ «ВС Євпаторійський» виникли зобов’язання по передачі у користування на визначений договором строк предмету лізингу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №951, у відповідності з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» назву Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізииг» змінено на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізииг».
Свої зобов’язання за Договором позивач виконав належним чином, передавши ТОВ «ВС «Євпаторійський» у лізингмайно, а саме:
- Трактор колісний загального призначення ХТЗ-150К-09 (заводський №587496), у кількості однієї одиниці, вартістю 220 500,00 грн.;
- Каток трьохсекційний причіпний КТП-7.8 (заводський №18), у кількості однієї одиниці, вартістю 22 800,00 грн.;
- Борона дискова причіпна БДВПА-4.2м (заводський №22), у кількості однієї одиниці, вартістю 54 375,00 грн.;
- Жниварка ЖВ-4,9 (заводський №51), у кількості однієї одиниці, вартістю 33 870,00 грн.:
- Сівалка зернова СЗ-5,4 (заводський №№ 693, 706), у кількості двох одиниць, загальною вартістю 77 520,00 грн.
Загалом ТОВ «ВС «Євпаторійський» у користування було передано майна на суму 375 195,00 грн. Факт отримання майна підтверджується актами приймання-передачі сільсько-господарської техніки №68/16л від 18.10.2005, №8 від 06.10.2005, №23 від 30.09.2005, №9 від 14.11.2005 (а.с.15-18).
10.01.2011 між ВАТ «НАК «Украгролізинг», ТОВ «ВС «Євпаторійський» та ТОВ «Андріївський» було укладено договір про переведення боргу №6, відповідно до умов якого, новий боржник прийняв від первісного боржника грошове зобов'язання за договором фінансового лізингу №1-05-696фл від 14.09.2005 в сумі 241 873,12 грн. та зобов'язався виконати зазначене зобов'язання згідно графіку, встановленого в додатку №1 до Договору про переведення боргу №6 (а.с.19-20).
Також, ТОВ «ВС «Євпаторійський», за погодженим з ВАТ «НАК «Украгролізинг», актом приймання-передачі від 10.01.2011 передав ТОВ «Андріївський» у платне користування на умовах договору фінансового лізингу №1-05-696фл від 14.09.2005 сільськогосподарську техніку, отриману за вказаним вище договором, яка належить на праві власності позивачу (а.с.21).
Відповідно до графіку сплати грошових зобов'язань (а.с.22)., відповідач за період з 01.08.2011 по 01.10.2011 мав сплатити 201 873,12 грн., проте сплатив лише 60 000,00 грн.
Порушення виконання відповідачем графіку сплати грошових зобов'язань, відповідно до якого, відповідач мав сплатити позивачу у жовтні 2011 року 141 873,12 грн., стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором про переведення боргу №6 від 10.01.2011 на суму 141 873,12 грн., отже, дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 425,62 грн. інфляційних втрат та 1 480,09 грн. 3% річних.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Розрахунок 3% річних в сумі 1 480,09 грн. позивач здійснює з 02.10.2011 по 05.02.2012, однак, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла після жовтня 2011 року.
Таким чином, суд частково задовольняє вимоги позивача та стягує з відповідача 425,62 грн. інфляційних втрат та 1131,10 грн. 3% річних.
Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача 7 651,43 грн. пені суд зазначає наступне.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Однак, договором про переведення боргу №6 від 10.01.2011 сторони не передбачили можливості нарахування пені за несвоєчасне виконання борржником грошових зобовязань, у звязку з чим, суд вімволяє в частині позову про стягнення пені.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївський» (96234, АР Крим, Роздольненський район, с. Вогні, вул. Комарова, 13-А; ідентифікаційний код 36159967) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а; ідентифікаційний код 30401456) 141873,12 грн. основного боргу, 425,62 грн. інфляційних втрат, 1131,10 грн. 3% річних та 2868,60 грн. судового збору.
3. В частині позову про стягнення 7 651,43 грн. пені та 348,99 грн. 3% річних відмовити.
4. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 13.04.2012.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.