Справа № 22-938\06 Головуючий у 1 інстанції Курбанова Н. М.
Категорія 26 _______ ___________ Доповідач Кучерява В. Ф.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Донецького апеляційного суду у складі:
Головуючого Баркової Л. Л
Суддів Найдьонової В.А. Кучерявої В. Ф.
При секретарі Лепеха А. С. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя, діючого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконкому Маріупольської міської ради народних депутатів України, житлово-будівельного кооперативу «8 Марта»,ОСОБА_5, треті особи : Пісчанська спеціальна школа інтернат для глухих дітей-сиріт, Четверта державна Маріупольська нотаріальна контора - про визнання недійсною довідки ЖБК, про визнання недійсним свідоцтва про право власності., договору міни, визнання права на спадщину, поновлення пропущеного строку та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 27 червня 2006 року.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 27 червня 2006 року у задоволенні позовних вимог прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4, виконкому Маріупольської міської ради народних депутатів України, житлово-будівельного кооперативу «8 Марта», ОСОБА_5 про визнання недійсною довідки ЖБК «8 Марта» від 04.06.03 року, виданої головою ЖБК ОСОБА_5 ОСОБА_6, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 07.06.2003 року на ім'я ОСОБА_6 визнання недійсним договору міни кооперативної квартири АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_2 між ОСОБА_6, ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_4, засвідченого Четвертою державною нотаріальною конторою м. Маріуполя та приведення сторін у первинне положення, визнання права на спадщину за неповнолітнім ОСОБА_1 на нерухоме майно його родичів ОСОБА_6 та ОСОБА_1- квартиру АДРЕСА_1, поновлення неповнолітньому ОСОБА_1 пропущеного з поважних причин строку для прийняття спадщини, надання додаткового строку для прийняття спадщини - відмовлено.
З рішення суду не згоден прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя, який в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права, на неповне вияснення судом обставин справи. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.
Заслухавши суддю- доповідача , пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення відповідачів та пояснення інших учасників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
У відповідності із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_7, яка була членом житлово-будівельного кооперативу « 8 Марта» згідно списків виконкому Жданівської міської ради у 1976 році було надано трикімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю із трьох чоловік : ОСОБА_7, ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 і 20.01.2001 року в члени кооперативу було прийнято її чоловіка ОСОБА_6. На підставі довідки ЖБК про повну виплату паю, ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру. 25.06.2003 року ОСОБА_6 за згодою ОСОБА_1 поміняв свою трьохкімнатну квартиру на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_1. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, син ОСОБА_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, не мав права на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 і підстав для задоволення позовів прокурора не було.
З таким висновком суду неможна не погодитись.
Згідно п. З, 27,28 Примірного Статуту ЖБК, ст. 141 ЖК України, кількість громадян, які вступають до житлово-будівельного кооперативу, який створюється, повинно відповідати кількості квартир у будинку. Громадянину, прийнятому у члени кооперативу, надається окрема квартира, яка може мати одну чи кілька кімнат, у відповідністю з кількістю членів сім'ї, внесеною сумою пайових внесків та розміром жилої площі.
Члену ЖБК ОСОБА_7 у 1976 році було надано окрему трикімнатну квартиру у відповідності із кількістю членів сім'ї .Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на той час був неповнолітнім і у відповідності із п. 7 Примірного Статуту ЖБК не міг бути членом ЖБК.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ця квартира була придбана за рахунок спільних коштів сім'ї і ОСОБА_1 має право на 1\3 частину кооперативної квартири неспроможні. При цьому неможна прийняти до уваги довідку БТІ від 28.10.2003 року, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належало по 1\3 частина спірної квартири, оскільки в довідці відсутня вказівка, на підставі якого документу їм належало по 1\3 частині квартири, а з матеріалів справи вбачається, що вони ніколи не були власниками 2\3 частки спірної квартири. Син ОСОБА_1, неповнолітній ОСОБА_8 в спірній квартирі зареєстрований не був.
У відповідності із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 «Про судову практику за позовами про захист права приватної власності» положення ст. 17 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності розповсюджуються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону ( 15.04.1991 року).
Із довідки ЖБК вбачається, що пай виплачено за спірну квартиру до грудня 1991 року, конкретна дата відсутня, оскільки документи не збереглися, суду не надано доказів, що ОСОБА_1 приймав участь у виплаті паю і сам ОСОБА_1 за життя не заявляв вимог щодо його участі у виплаті паю та його права на квартиру, тому суд прийшов до обгрунтованного висновку, що підстави для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю сім'ї відсутні.
ОСОБА_6 знаходився у зареєстрованому шлюбі із членом ЖБК ОСОБА_7 з 1974 року ( а.с. 190) у відповідності із ст. 22, 28,29 Кодексу про шлюб та сім'ю України мав право на 1\2 частину паю, сплаченого до грудня 1991 року та був спадкоємцем першої черги згідно ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року і у відповідності до ч. 2 ст. 145 ЖК України мав переважне право перед іншими членами сім'ї на вступ до кооперативу.
Посилання на те, що ОСОБА_6 був прийнятий у члени ЖБК на засіданні правління, а не загальними зборами ЖБК, не має суттєвого значенні, оскільки члени його сім'ї це його право не оспорювали.
Згідно ст. 15 Закону України «Про власність» право власності на квартиру у будинку ЖБК виникає після повного внесення пайового внеску.
Оскільки після смерті дружини ОСОБА_6 було прийнято у члени ЖБК, пайовий внесок було повністю сплачено, тому підстав для визнання довідки ЖБК «8 Марта» від 04.06.03 року недійсною не вбачається і ОСОБА_6 мав право на отримання свідоцтва про право власності на спірну квартиру.
На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 батько неповнолітнього ОСОБА_1, ОСОБА_1 був живий і спадщину після смерті ОСОБА_7 не приймав. Отримати спадщину, це право, а не обов'язок громадянина, яким ОСОБА_1 скористатись не побажав. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про те, в яких родинних стосунках знаходились ОСОБА_7 та ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 спадщина на спірну квартиру не відкривалась, оскільки він права власності на спірну квартиру не мав.
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстав для визнання за неповнолітнім ОСОБА_1 права на спадщину немає.
Договір міни спірної квартири на квартируАДРЕСА_2 укладено у відповідності із вимогами закону, за письмовою згодою ОСОБА_1 і підстав для його визнання недійсним не має.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 27 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України
Судді: