Справа № 22 -ц- 1436                                                         Головуючий у 1-й інстанції: Аршук Т.М.

Категорія -18                                                                        Суддя-доповідач: Ведмедь Н.І.

РІШЕННЯ іменем України

10 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду

Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів               - Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2006 року

в   справі   за   позовом   ОСОБА_2   до  ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання зобов'язання спільним,

укладеним в інтересах сім'ї, -

ВСТАНОВИЛА:

11    грудня 2002 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом про визнання зобов'язання спільним, виданим в інтересах сім'ї, мотивуючи свої вимоги тим, що гроші в борг ОСОБА_1. дав саме на потреби сім'ї. Відповідачі, намагаючись уникнути повернення  боргу, 04 червня 1998 року на ім'я ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу автомобіля "Тойота-Кемрі", поліпшили житлові умови, внаслідок яких відповідачка отримала трикімнатну квартиру, а потім розлучились. Посилаючись на те, що описаного майна для погашення боргу не достатньо, вважає, що таким чином порушені його права на одержання боргу в повній сумі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2006 року, яким визнано зобов'язання ОСОБА_3. по поверненню коштів ОСОБА_2 за договорами позики від 27 грудня 1997 року та 17 лютого 1998 року спільним зобов'язанням ОСОБА_3. та ОСОБА_1, та постановити ухвалу, якою закрити провадження в справі. Вказує, що стягнення за вказаним зобов'язанням вже проводилось, і що позивачем не доведено, що отримані за договором позики кошти були спрямовані саме на потреби сім'ї.

Заслухавши доводи і заперечення, дослідивши матеріали та перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2. виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, з 27 серпня 1977 року по 15 квітня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3. перебували в зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_3. 27 грудня 1997 року та 17 лютого 1998 року отримав за договором позики гроші. Відповідачі після отримання позики активізували свою діяльність: купили транспортні засоби (12 березня 1998 року автомобіль "Урал" за 16600 грн., 04 червня 1998 року на ім'я ОСОБА_1 автомобіль "Тойота-Кемрі", якою має право керувати й ОСОБА_1, за 1000 грн. - ціна за договором купівлі-продажу, при цьому її оціночна вартість - 22785 грн.), полипшили свої житлові умови (за договором міни, з доплатою 8710 грн., ОСОБА_3. обміняв належну йому однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2,   яку    14   листопада   2000   року подарував   відповідачці),   ОСОБА_1 розпочала підприємницьку діяльність. Загалом відповідачі витратили 48905 грн.

Доходи відповідачів від продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_3, 142 становили 10289 грн., від продажу автомобіля ВАЗ 21061 11 листопада 1999 року - 2754 грн. Заробітна плата ОСОБА_3. на МП "Родоніт", яке було ним засноване, становили - 160 грн., а його дружини - 138 грн. Загальна заборгованість МП "Родоніт" складає 160000 грн.

Відповідачі проживали однією сім'єю, вели спільне господарство і спільно використали отримані в борг кошти на потреби сім'ї.

Згідно рішення суду від 18 червня 2002 року з ОСОБА_3. на користь позивача стягнуто 35908 грн.

Зазначені обставини повно і всебічно з'ясовані місцевим судом на підставі досліджених доказів, зокрема, пояснень сторін, показів свідків та достатньої кількості документів, на які суд послався у рішенні та яким дав належну оцінку в їх сукупності.

В той же час, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2. щодо визнання зобов'язання ОСОБА_3. за договорами позики спільним зобов'язанням відповідачів є невірним, таким, що не відповідає встановленим обставинам.

Так, згідно рішення Конотопського міського суду Сумської області від 18 червня 2002 року з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2. стягнуто 35908 грн., тобто вказаним рішенням встановлено боргове зобов'язання лише ОСОБА_3. і нести відповідальність за його борги ОСОБА_1 не може. Вищевказане рішення набрало законної сили, позивачем в установленому законом порядку не оскаржувалось. На виконання цього рішення суду на зазначену суму виданий виконавчий лист, відкрито виконавче провадження. Доказів на підтвердження протилежного ОСОБА_2. суду не надав, а тому всупереч вимог ст. 60 ч. 1 ЦПК України не довів ті обставини, на які він посилається.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.2, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2006 року в даній скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання зобов'язання спільним, укладеним в інтересах сім'ї за недоведеністю вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.