Справа № 22-ц- 1428                                       Головуючий у 1-й інстанції : Школа М.Г.

Категорія - 27                                                     Суддя-доповідач: Ведмедь Н.І.

РІШЕННЯ

іменем     України

10 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів              - Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

в присутності осіб, які приймають участь у справі   - ОСОБА_1,ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 17 серпня 2006 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди,-

встановила:

ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати розповсюдження ОСОБА_3 відомостей про те, що вона умисно підпалила будівлю з метою отримати землю і позбавитись боргів, а також з метою обмовити його, такими, що принижують її честь та гідність. Зобов'язати відповідача вибачатися перед нею у присутності мешканців АДРЕСА_2. Визнати дії ОСОБА_3. по збиранню, зберіганню, використанню і поширенню інформації щодо її власності на будівлі та земельну ділянку по АДРЕСА_1, такими, що порушують її права на конфіденційність інформації та її таємницю і спричинили їй матеріальну шкоду в розмірі 1072 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн., відшкодувати відповідачем понесені нею витрати у розмірі 1072 грн. та стягнути з нього моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 17 серпня 2006 року, яким у задоволенні її позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю, та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. Вказує, що суд необгрунтовано відмовив їй у задоволенні позову, посилаючись на те, що звернення ОСОБА_3. до органів прокуратури та міліції не мають на меті приниження її честі та гідності. Вважає, що зміст скарг відповідача зводиться до того, що вона обвинувачує його у скоєнні злочину, що вчинила сама, що є з його боку умисними діями з приниження її честі та гідності та завдало їй моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 вересня 2003 року відділом дізнання Кролевецького РВ УМВС за ч.2 ст. 194 КК України по факту умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, яке мало місце в ніч з 30 на 31 липня 2003 року по АДРЕСА_1 порушено кримінальну справу.

ОСОБА_3 у третій декаді червня 2005 року та 12 липня 2005 року звернувся з письмовими скаргами до прокурора Кролевецького району, прокурора Сумської області, начальника УМВС в Сумській області зі скаргами на неправомірні дії ОСОБА_1., в яких висловив припущення, що у нього є більше доказів підозрювати ОСОБА_1. у підпалі будинку, оскільки вона має особисту зацікавленість і просив це перевірити в межах повноважень, наданих прокурору Кролевецького району і прокурору Сумської області, а також начальнику УМВС України в Сумській області. До зазначених справ ОСОБА_3 додав копії довідки БТІ і Кролевецької міської ради. Довідкою БТІ є довідка КП "Кролевецьке РБТІ" за НОМЕР_4 про те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано на ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право спадщини, виданого Кролевецькою держнотконторою 12 листопада 1963 року і довідка Кролевецької міськради про те, що земельна ділянка в АДРЕСА_1 знаходиться у приватній власності ОСОБА_1., якій виданий державний акт про право власності на землю від 26 липня 2002 року НОМЕР_1.

За результатами звернень ОСОБА_3 були надані письмові відповіді прокурором Кролевецького району 01 липня 2005 року за НОМЕР_2 та заступником начальника управління МВС України в Сумській області 25 липня 2005 року за НОМЕР_3.

Фактів звернення відповідача до органів місцевого самоврядування, органів державної влади, інших органів, що не наділені владними повноваженнями відносно поновлення законності, з метою захисту та поновлення прав ОСОБА_3. стосовно обмовлення його зі сторони ОСОБА_1. у вчиненні злочину - підпалу будинку за вищевказаною адресою влітку 2003 року не встановлено.

Судом першої інстанції також встановлено, що після звернення до суду з позовом, після 26 червня 2006 року, ОСОБА_1. сама давала читати своїм знайомим копії скарг ОСОБА_3., які переписала з кримінальної справи. Фактів поширення відповідачем ОСОБА_3 відомостей про те, що вона умисно підпалила будівлі в АДРЕСА_1, з метою отримання землі та позбавлення від боргів, а також з метою обмовити його у підпалі, не встановлено.

З'ясувавши думку сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1. виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. щодо спростування інформації, викладеної у скаргах ОСОБА_3. до органів прокуратури та міліції, зобов'язання публічно вибачитися перед мешканцями АДРЕСА_2 та відшкодування завданої такими діями відповідача моральної шкоди.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа має право на спростування недостовірної інформації, у випадку, якщо її особисті немайнові права були порушені внаслідок поширення такої інформації.

Апелянтом при цьому, як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і апеляційному суду, будь-яких доказів всупереч ст. 60 ч. 1 ЦПК України на підвердження факту поширення інформації відповідачем стороннім особам, окрім звернень відповідача до органів прокуратури та міліції зі скаргами, про те, що ОСОБА_1. умисно підпалила будівлі в АДРЕСА_1, з метою отримання землі та позбавлення від боргів, а також з метою обмовити ОСОБА_3 у підпалі, надано не було. Навпаки, із пояснень позивачки вбачається, що після звернення до суду з позовом 26 червня 2006 року такі відомості були поширені нею особисто невизначеному колу осіб - її знайомим.

Згідно з п.п. 16, 17 Постанови Пленуму ВСУ "Про застосування судами законодавства,  що регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня 1990 року (із наступними змінами) № 7 заява про захист честі, гідності, ділової репутації має, зокрема, містити в собі дані про те, які саме відомості, що порочать особу, поширені відповідачем, з зазначенням часу, способу й осіб, яким такі відомості повідомлені, посилання на докази, що стверджують зазначені обставини, а також прохання про спростування відомостей. На позивача при цьому покладається обов'язок довести факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред'явлений позов.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про інформацію" поширенням інформації є розповсюджування, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Тому, на думку колегії суддів, викладення певної інформації у зверненнях ОСОБА_3. до органів прокуратури та міліції не підпадає під законодавче визначення поняття "поширення", оскільки метою надання у його скаргах таких відомостей є захист особою своїх прав та охоронюваних законом інтересів в процесі розслідування підпалу житлового будинку по АДРЕСА_1, за фактом якого порушено кримінальну справу.

Оскільки, колегією суддів не вбачається порушення відповідачем честі та гідності позивачки внаслідок недоведенності поширення недостовірної інформації, не може бути й відшкодована їй моральна шкода у відповідності до ст. 23 ЦК України, оскільки немає порушення її прав.

Висновок суду щодо відсутності у скаргах відповідача до органів прокуратури та міліції мети приниження честі та гідності позивачки, на думку колегії суддів, є законим та обгрунтованим, узгоджується з доказами, наявними у справі, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

В той же час, колегія суддів вважає, що судом необгрунтовано відмовлено у задоволенні вимоги ОСОБА_1. щодо відшкодування їй моральної шкоди, завданої діями відповідача ОСОБА_3. по збиранню, зберіганню, використанню інформації щодо її власності на будівлі та земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Так, відповідно до абз. 2 ч.І ст. 302 Цивільного кодексу України збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Тотожне положення міститься у Законі України "Про інформацію", ч.4 ст. 23 якого визначено, що забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

Тому, на думку колегії суддів, діями ОСОБА_3. зі збирання інформації щодо об'єктів права власності позивачки порушені права останьої на конфіденційність відомостей про неї, чим, відповідно, позивачці спричинено моральну шкоду.

За таких обставин, позов ОСОБА_1. в частині відшкодування їй моральної шкоди, завданої діями відповідача ОСОБА_3. по збиранню, зберіганню, використанню інформації щодо її власності на будівлі та земельну ділянку по АДРЕСА_1 підлягає частковому задоволенню. При цьому достатнім для відновлення її порушеного права колегія суддів вважає відшкодування їй моральної шкоди в розмірі 1500 грн.

Враховуючи те, що позов задоволений частково колегія суддів вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 88 ч.І ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки 200 грн. судових витрат, а не 700 грн. як зазначено в резолютивній частині рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.І п.2, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 17 серпня 2006 року в даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди задовільнити в частині визнання дій ОСОБА_3 по збиранню, зберіганню та використанню інформації щодо її власності на будівлі та земельну ділянку по АДРЕСА_1, такими, що порушують її права на конфіденційність інформації та її таємницю, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1500 грн. відшкодування моральної шкоди та 200 грн. судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за їх необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.