АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-п-392/11                                                                                                                       Головуючий 1-ї інстанції Федосенко В.В.

Провадження : 22ц/2090/1708/2012                                                                                                              Доповідач -  Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

           РІШЕННЯ

                                                                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          06 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

          головуючого      -      Шевченко Н.Ф.

          суддів                 -       Бобровського В.В., Кокоші В.В.

          при секретарі     -       Давшан А.М.

          розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року по справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи –Публічне акціонерне товариство  «СЕБ Банк», Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

                                                            В С Т А Н О В И Л А :

          У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 16 травня 2007 року між ОСОБА_4 та  АБ «Факторіал-Банк»(після реорганізації –ПАТ «СЕБ Банк») було укладено  кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала 100 000 грн. зі сплатою 21% та кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 15.05.2027 року на придбання нерухомості.

          В забезпечення виконання умов кредитного договору 16.05.2007 року було укладено договір поруки, відповідно до  якого вона  зобов'язалась перед банком відповідати за виконання ОСОБА_2 умов щодо сплати кредиту та іпотечний договір, предметом якого була спірна квартира.

          Відповідачем неодноразово порушувались строки повернення кредиту та сплати відсотків, внаслідок чого станом на 15.09.2008 року заборгованість склала 116 375,50 грн., яку вона, як поручитель, сплатила в повному обсязі, про що з Банком було укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором,   у зв'язку з чим і просила  звернути стягнення  на предмет іпотеки  - спірної квартири та  надати їй право на її продаж.

          Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року  позов задоволено.

          В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту у розмірі 191 640 грн. 54 коп. та судових витрат на загальну суму 1 283 грн. 75 коп. звернуто стягнення за договором відступлення прав за іпотечним договором на предмет іпотеки –трикімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

          Надано право продажу цієї квартири ОСОБА_3 від свого імені будь-якій особі –покупцеві на умовах та в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

        В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2  просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

        В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянти посилаються на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

        Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши  матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

          Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд виходив з того, що до неї як поручителя який повністю виконав зобов*язання  забезпечене порукою перейшли права кредитора у цьому зобов*язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

          Проте повністю погодитись з висновками суду не можна, оскільки вони зроблені по неповно встановлених обставинах справи, без врахування вимог матеріального права, яке регулює спірні правовідносини.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов  іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.   

З положень ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред'явлення боржникові та у відповідних випадках майновому поручителю письмової вимоги про усунення порушення забезпечення іпотекою зобов’язання, в якому встановлюється не менше як тридцятиденний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».     

Невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо не направлення  іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов*язання у строк, визначений законом або договором, у якому мають бути зазначені  передбачені законом відомості про зміст порушення зобов*язань, є підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.  

Суд першої інстанції на вимоги цієї норми закону уваги не звернув, не перевірив та  не зазначив у своєму рішенні, чи зверталась ОСОБА_3  до відповідачки з письмовою вимогою про виконання зобов’язання щодо сплати простроченої заборгованості по кредиту та чи мала місце її відмова  сплатити заборгованість.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про  звернення  стягнення  на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір  вимог  та всі його складові,  що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого   майна, за рахунок  якого  підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо  забезпечення  збереження  предмета  іпотеки  або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації  предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу,  встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та  розмір  вимог інших кредиторів,  які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.   

У порушення вказаної норми закону рішення суду не містить  даних про початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, його вартість.

Крім того, при вирішенні спору про звернення стягнення  на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, оскільки згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути відмовлено, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.  

Між тим, рішення суду не містить висновків щодо співмірності вартості предмету іпотеки, на який звернено стягнення, із  розміром заборгованості з кредиту.     

         Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а також норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи,  то рішення на підставі статі 309 ЦК України  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову як передчасно заявленого.  

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, судова колегія,  -   

  В И Р І Ш И Л А:   

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

             Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року скасувати, та ухвалити  нове рішення.  

           Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки як передчасно заявлений.

            Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.   

Головуючий

Судді