АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1675/2012
Головуючий по 1-й інстанції Савічев В.О.
Суддя-доповідач: ОСОБА_4
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Пікуля В.П.,
суддів: Бондаревської С.М., Триголова В.М.,
при секретарі: Рибак О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Харківської філії на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Харківської філії, ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,-
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Харківської філії, ОСОБА_3, в якому просила визнати припиненим договір поруки №482Т-99-2 від 25.03.2008 року, укладений між нею та АБ «Брокбізнесбанк» та визнати припиненою її поруку по всіх зобов’язаннях ОСОБА_3 перед банком, що виникають з умов кредитного договору №482Т-99 від 25.03.2008 року, у зв’язку із збільшенням обсягу зобов’язань.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Харківської філії, ОСОБА_3 - задоволено у повному обсязі.
Визнано припиненим договір поруки №482Т-99-2 від 25.03.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним банком «Брокбізнесбанк».
Визнано припиненою поруку ОСОБА_2 по всіх зобов’язаннях ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (до зміни назви Акціонерний банк «Брокбізнесбанк»), що виникають з умов кредитного договору №482Т-99 від 25.03.2008 року.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 27 грн. з кожного.
ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Харківської філії подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, прийняття рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно із ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.03.2008 року між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за №482Т-99. Згідно умов даного договору, банк надає позичальникові грошові кошти в сумі 1 500 000 доларів США строком з 25.03.2008 року до 25.03.2013 року з оплатою по відсотковій ставці 13,5 процентів річних.
Того ж дня між банком та позивачкою ОСОБА_2 був укладений договір поруки за № 482Т-99-2.
Згідно із вказаним Договором поруки Поручителю відомі усі умови вищевказаного договору, у тому числі: сума кредиту: 1 500 000, 00 дол. США; кінцева дата повернення кредиту: 25.03.2013 року; дати та порядок погашення кредиту: щомісячно рівними частинами; процентна ставка: 13, 5 % річних; одноразова комісія за касове обслуговування: 1%; порядок сплати процентів: проценти, нараховані за місяць, сплачуються не пізніше 15 – го числа наступного місяця, за період, що залишився, - при настанні кінцевої дати повернення кредиту; пеня в розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості за кожний день просточки та штраф у розмірі 20,00 грн. за кожний день прострочення в разі порушення строку повернення кредиту та сплати процентів.
15.08.2008 року між банком та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, у якій п.1.1 ст. 1 був змінений та викладений в наступній редакції: «На умовах визначених цим договором, Банк надає позичальнику грошові кошти (надалі Кредит) у розмірі 1 500 000 доларів США для використання на споживчі цілі на строк з 25.03.2008 року по 24.08.2008 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних; з 25.08.2008 року по 25.03.2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16% річних».
При укладенні додаткової угоди №1 від 15.08.2008 року згода поручителя -ОСОБА_2 не надавалася.
Як передбачено ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Із конструкції ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст.555 цього Кодексу).
За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року.
Отже, оскільки умовами договору поруки від 25.03.2008 року не передбачено збільшення процентної ставки без згоди поручителя, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для припинення поруки, у зв’язку із підвищенням відсоткової ставки є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що позивачем вибрано спосіб захисту, який не передбачений законодавством України та договором поруки, також не ставлять під сумнів правильність висновків суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних свобод чи інтересів.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в статті 16 ЦК України та не є вичерпним.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, яким може бути, в тому числі, припинення правовідношення (п. 7).
Оскільки, кредитор не визнає припинення правовідносин між ним та поручителем, позивач, обґрунтовано, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, звернувся до суду та вірно, згідно ст. 16 ЦК України, вибрав відповідний спосіб цивільно-правового захисту.
Крім того, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує, що Постановою Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року відмовлено у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2011 року.
Вказаною ухвалою відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, по якій рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 1 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2011 року, визнано припиненим договір поруки від 2 лютого 2007 року № 11114130000, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» в особі Херсонського управління та ОСОБА_4 з 26 березня 2008 року.
Тобто Верховний Суд України при перегляді судових рішень у порядку Глави 3 розділу 5 ЦПК України погодився щодо обраного стороною такого способу захисту цивільних прав, як визнання припиненим договору поруки.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Харківської філії – відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: ОСОБА_4
Судді: