СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
22 травня 2008 року |
Справа № 2-16/16876-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1);
відповідача: Груша І.І., дов. № 4300/09-5 від 17.08.2007 р. (Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим);
розглянувши апеляційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 07 березня 2008 року у справі №2-16/16876-2007А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44, місто Феодосія, 98100)
про скасування вимоги та стягнення 5000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
10 листопада 2007 року (а.с. 11, т. 1) суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся на підставі пункту 3 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України до господарського суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання порушеними його конституційних та цивільних прав, охоронюваних законом інтересів, скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія № Ф-626 від 06.04.2006 р. про стягнення недоїмки в сумі 901,36 грн. та інших вимог за 2007 та 2008 р.р. зі сплати цієї суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) на підставі статей 23, 1167 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами роботи за 2005 рік позивач не має недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вимога Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія № Ф-626 від 06.04.2006 р. про сплату недоїмки в сумі 901,36 грн. та інші вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія на цю суму за 2007-2008 р.р. є безпідставними.
Вказані дії відповідача принижують честь і гідність позивача, підривають ділову репутацію та призвели позивача та членів його сім'ї до душевних страждань (а.с. 1-6, т.1).
Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія позивних вимог не визнавало посилаючись на те, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003 р. підлягає пенсійному страхуванню (стаття 11 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
За 2005 рік, згідно задекларованого самим СПД розрахунком страхових внесків за 2005 рік, з чистого доходу підлягають сплаті страхові внески у розмірі 32 % до 01.04.2006 р. в сумі 1153, 28 грн. Так як у вигляді авансових платежів СПД ОСОБА_1 сплатив 251,92 грн., недоїмка станом на 01.04.2006 р. складає 901,36 грн. (1153,28 грн. -251,92 грн. = 901,36 грн.), яку позивач не сплачує, а Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія з 01.01.2007 р., у зв'язку з внесеними змінами в Інструкцію № 21-1 від 19.12.2003 р. „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” (пункт 5.3; пункт 8.2 підпункт „б”) щомісяця направляє СПД ОСОБА_1 вимоги про сплату цієї недоїмки.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 березня 2008 року (суддя Омельченко В.А.) СПД ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди у сумі 5000 грн. відмовлено за безпідставністю, скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія № Ф-626 від 06.04.2006 р. як неправомірну. Стягнуто на користь СПД ОСОБА_1 державне мито у розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с. 114-118, т. 1).
В апеляційних скаргах Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія АРК та СПД ОСОБА_1 просять скасувати постанову суду першої інстанції, а саме, Управління Пенсійного фонду України в частині задоволених вимог, так як постанова суду не ґрунтується на нормах спеціального Закону № 1058 від 09.07.2008 р., а суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 - у відмовленій частині позовних вимог.
Розпорядженням про заміну складу колегії від 22 травня 2008 року, у зв'язку з відпусткою судді Прокопанич Г.К. та з метою дотримання розгляду справ, суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Котлярову О.Л.
Заявлений суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 відвід судді Масловій З.Д. відхилено в порядку ст. ст. 27, 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційні скарги підтримані кожною стороною.
Розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія підлягає задоволенню, апеляційна скарга СПД ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 12.05.1999 р. за видом підприємницької діяльності „ Вирощування, заготовка та реалізація лікарських рослин”.
За видом податку -до жовтня 2006 року авансові платежі, з жовтня 2006 року -єдиний податок у розмірі 200 грн.
Предметом і підставою спору є скасування вимоги № Ф-626 від 06.04.2006 р. про стягнення недоїмки зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 901,36 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн., визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія.
Приймаючи 07 березня 2008 року постанову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога №Ф-626 від 06.04.2006 р. на сум 901,36 грн. Управлінням Пенсійного фонду України в місті Феодосія пред'явлена СПД ОСОБА_1 без проведення перевірки і складання акту перевірки. Дохід за 2005 рік склав 609, 87 грн., а вимога у розмірі 901,36 грн. пред'явлена в результаті доначислення Управлінням Пенсійного фонду України в місті Феодосія страхових внесків, у зв'язку з чим скасована.
В частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та визнання противоправними дій Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія, судом відмовлено в позові, так як в цій частині позовні вимоги не доказані.
Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування »№ 1058 -IV, від 09 липня 2003 року ( далі Закон-1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент та інше). Вказані особи згідно Закону № 1058 є в той же час і страхувальниками. Страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
ОСОБА_1 одержує пенсію по інвалідності, однак він не втрачає статус застрахованої особи, у відповідності зі статтею 13 Закону, припинення участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, так як згідно з вказаним вище, будучи суб'єктом підприємницької діяльності, набуває цей статус з інших підстав.
Згідно зі статтею 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом та нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 18 Закону № 1058 встановлено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України. Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на
всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що
складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Однак, господарський суд Автономної Республіки Крим своєю постановою від 07 березня 2008 року фактично встановлює такі пільги у відношенні ОСОБА_1
Відповідно до Прикінцевих положень Закону №1058, а саме, пункту 8 особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску»
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу);»( стаття 1 Закону № 1058).
Сума мінімального розміру заробітної плати для нарахування мінімального страхового внеску за 2005 рік береться на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 року № 2285-IV.
Сума заборгованості по сплаті страхових внесків ОСОБА_1 складає 901, 36 грн. нараховується на підставі „Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування за 2005 рік” ( додаток 25, далі -Розрахунок), наданих особисто самим ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду. При цьому суму мінімального страхового внеску нараховував сам ОСОБА_1, ніяких донарахувань суми страхових внесків інспектором Управління не здійснювалося. Доказів іншого не надано. При цьому ОСОБА_1 у своєму "Розрахунку" вказав суму фактичного доходу в сумі 3604 грн. і розрахунок мінімальної суми страхових внесків, виходячи з мінімальної заробітної плати за відповідний період у сумі 1153,28 грн., що ніяк не перевищує його доходу відповідно до поданої ним декларації. Суд першої інстанції не дав ніякої оцінки правомірності даного документа.
„Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування за 2005 рік” ОСОБА_1 не визнаний недійсним судом, скасована тільки вимога Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія про сплату боргу № Ф-626 від 06.04.2006 року, яка прямо і на підставі Закону №1058 випливає з «Розрахунку» задекларованого самим СПД ОСОБА_1
Судом покладено в основу судового рішення, але не надано оцінки тим обставинам, що всупереч роз'ясненню Феодосійського міського Управління юстиції у випадку неправильного розрахунку суми страхових внесків, чи сплати страхових внесків не в повному обсязі, цей період СПД ОСОБА_1 не тільки не зараховувався б в страховий стаж до повної сплати страхових внесків, але і у відношенні нього необхідно було б скласти Акт про правопорушення, а Управлінню Пенсійного фонду необхідно було б нарахувати страхові внески, виходячи з вимог Закону і застосувати фінансові санкції до СПД ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 статті 106 Закону №1058 (ст. 20 Закону №1058).
Відповідно до норм чинного законодавства, Пенсійний фонд України має право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом. Також стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Отже, дії Пенсійного фонду України при виконанні своїх завдань не можуть бути противоправними та порушувати права і інтереси інших осіб, так як ці дії передбачені вказаними вище законами і повноваженнями Управління пенсійного фонду України.
Статтею 19 Закону України № 1058 встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР), виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Отже, сплата суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на загальнообов'язкове державне соціальне страхування авансових платежів, не звільняє його від сплати страхових внесків у розмірі 32% у відповідності з Законом України „Про державний бюджет України на 2005 рік”.
Висновки суду про те, що СПД ОСОБА_1 мав дохід у 2005 році 609,87 грн., а Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія доначислило йому страховий внесок у розмірі 901,36 грн., що значно перевищує його дохід, не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.
Відповідно до розрахунку по формі № 25 „Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік” СПД ОСОБА_1 власноручно задекларував 07 лютого 2006 року свої доходи від підприємницької діяльності: сума доходу на яку нараховуються внески (графа 4) -3604,00 грн.; нараховано внесків (графа 4 / 32%) 1153,28 грн. Всього позивачем сплачено авансових сум у розмірі 251,92 грн. Отже, недоїмка складає 901,36 грн., на яку правомірно відповідно до вимог Закону №1058 і Інструкції № 21-1 Управлінням пенсійного фонду України в місті Феодосія направлено СПД ОСОБА_1 вимогу № Ф-626 від 06.04.2006 р. на суму 901,36 грн.
Згідно з пунктом 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в тому числі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Станом на 01.01.2007 р. згідно акту звірки між Управлінням пенсійного фонду України та СПД ОСОБА_1 узгоджена заборгованість позивача перед Управлінням у сумі 901,36 грн.
Вказана сума заборгованості виставлялася до сплати СПД ОСОБА_1 відповідно до наступних вимог № 721 від 06.08.2007 р., № 817 від 05.09.2007 р.; № 924 від 05.10.2007 р.; № 61 від 09.01.2008 р.; №151 від 06.02.2008 р.; №263 від 07.03.2008 р.; №315 від 04.04.2008 р; № 425 від 07.05.2008 р.
У вимозі № 425 від 07.05.2008 р. борг СПД ОСОБА_1 перед Управлінням пенсійного фонду України в місті Феодосія складає 1061,31 грн.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. позов не підлягає задоволенню. Оскільки, відповідно до пункту 2 2. Постанови Верховного суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31.01.1995 р. (із змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;
- у випадках, передбачених статтями 23, 1167 Цивільного кодексу України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права");
- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Аналогічне передбачено в Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди” №02-5/95 від 29.02.1996 р. (із подальшими змінами).
Для виникнення зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди необхідна наявність наступних вимог: наявність самої моральної шкоди; противоправні дії особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між противоправною поведінкою особи, що заподіяла моральну шкоду та негативними наслідками; вини в заподіяні моральної шкоди.
Отже, сукупність перелічених умов складає загальні підстави для покладання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної (немайнової) шкоди. Вони є загальними, так як їх наявність необхідна у всіх випадках.
Позивачем не надано суду доказів про противоправну поведінку відповідача.
Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди не вбачається.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова у справі прийнята при порушені норм матеріального права, у зв'язку з чим вимоги Управління пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим, які викладені в апеляційній скарзі, підлягають задоволенню, а постанова місцевого господарського суду скасуванню. З цих же підстав не підлягає задоволенню апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 так як дії Управління пенсійного фонду України в місті Феодосія ґрунтуються на його повноваженнях і вимогах матеріального закону та такі дії Управління пенсійного фонду України в місті Феодосія права, охоронювані інтереси суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не порушено.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим задовольнити.
3. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 березня 2008 року у справі №2-16/16876-2007А скасувати.
4. Прийняти нову постанову:
Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог до Управління пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим про скасування вимоги на суму 901,36 грн. та стягнення 5000,00 грн. моральної шкоди відмовити.
Стягнути з суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний НОМЕР_1) до Державного бюджету 1 грн. 70 коп. держмито, не сплачене при подачі апеляційної скарги.
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя
Судді