Справа № 2-200/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2011      Тростянецький районний суд Сумської області в складі:

          головуючого - судді -  Янова Л.М.,

 при секретарі Голубнича О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тростянець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа Сумській міський центр зайнятості - про зміну причини звільнення,про зобов’язання внести записи в трудову книжку,про стягнення вихідної допомоги,заборгованості по зарплаті,компенсації за невикористану відпустку,витрат(добових) на відрядження про стягнення середньої зарплати за час затримки повного розрахунку та належно оформленої трудової книжки,про  стягнення моральної шкоди

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Сумській міський центр зайнятості про стягнення  заподіяної матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПП Старченка ОСОБА_3, третя особа: Сумський міський центр зайнятості про:

- зміну причини звільнення,

- про зобов’язання внести записи в трудову книжку,

- про стягнення вихідної допомоги,

- заборгованості по зарплаті,

- компенсації за невикористану відпустку,

- витрат (добових) на відрядження, - про стягнення середньої зарплати за час затримки повного розрахунку та належно оформленої трудової книжки,

- про  стягнення моральної шкоди

в якій посилається на те, що 08.07.2010 року був прийнятий на роботу до приватного підприємця ОСОБА_2 водієм. За ним був закріплений вантажний автомобіль НОМЕР_1.

17.03.2011 року в зв’язку з тим, що роботодавцем порушувались вимоги чинного трудового законодавства ,в тому числі по своєчасній виплаті заробітної плати (останній раз заробітна плата виплата виплачувалась в грудні 2010 рік, борг по заробітній платі складав близько двох тисяч гривень, не проводилася оплата роботи у святкові і неробочі дні в подвійному розмірі, не виплачувались витрати на відрядження, передбачені ст. 121 КЗпП ), подав на ім’я роботодавця заяву про звільнення з роботи за власними бажанням через невиконання власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного та трудового договору у відповідності до вимог ст.38 ч.3 КЗпП України.).

Просив звільнити з займаної посади, видати трудову книжку, належні кошти, копію трудового договору. Цю заяву відповідач отримав але відповіді від ОСОБА_2 на заяву він не отримав.

23.03.2011 року надійшов лист від Сумського міського центру зайнятості № 07-17/397 датований 18.03.2011 року, в якому було зазначено: «До Сумського міського центру зайнятості звернувся приватний підприємець ОСОБА_2 із заявою про зняття з реєстрації трудового договору № 2220-10 від 08.07.2010 року, згідно якого Ви працювали водієм. В заяві ОСОБА_2 повідомив, що 21.02.2011 року Ви не вийшли на роботу в зв’язку з чим ОСОБА_4 звільнено з роботи згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогули) 21.02.2011 року. Також ОСОБА_2 надав копії всіх документів, які згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року № 1168 необхідні для зняття з реєстрації трудового договору без присутності працівника. На підставі викладеного Сумський міський центр зайнятості повідомляє, що трудовий договір № 2220-10 від 08.07.2010 року ,укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знято з реєстрації 17.03.2011 року».

Відповідач також не надав копію наказу про звільнення, копію трудового договору з відмітками центру зайнятості, не надав трудову книжку, не розрахувався і не повідомив коли з’являтись для проведення повного розрахунку.

Вважає, що його трудові права порушені.

Так 07.02.2011 року був направлений  у відрядження в м. Москва Російської Федерації та керував вантажним автомобілем НОМЕР_2.  Доїхав до місця призначення 09.02.2011 року здав 10.02.2011 року в м. Москва в районі аеропорту Медведкого, проїзд Полярний, 24 вантаж, який завантажили в м. Суми та виїжджав в Єгор»євськ Московської області де на авто завантажили в м. Березань Київської області та повернувся в України.

16.02.2011 року автомобіль під час руху в Брянській області зламався, авто буксували знайомі водії вантажних автомобілів. 21.02.2011 року доїхав до м. Києва та проходив митницю в м. Київ. 22.02.2011 року розвантажився в м. Березань і ввечері через поломку автомобіля відбуксирували до смт. Нижня Сироватка Сумської області до СТО.

Потім здав документи та поїхав додому. Після цього кілька разів телефонував своєму роботодавцю питав, що робити. ОСОБА_2 відповів, щоб чекав дзвінка, обіцяв виплатити заробітну плату. На початку березня під час телефонної розмови повідомив, що не отримаю заробітної плати бо навмисно поламав автомобіль. Після цього написав заяву про звільнення від 17.03.2011 року.  

Відповідача по справі жодних письмових пояснень стосовно «прогулу»21.02.2011 року не вимагав, копію наказу про звільнення не вручав, до Центру зайнятості для зняття договору з реєстрації не запрошував. Позивав вважає, що звільнення за прогули було незаконним та вимушений звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересі.

          Під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме:

В зв’язку з тим ,що відповідач під час розгляду справи в суді часткового погасив борги по заробітній платі та виплатив компенсацію за невикористану відпустку, зважаючи на дані ним довідки про розмір мого середньоденного (45, 48 грн.) та середньомісячного (955 грн.) заробітку уточнюю (частково –зменшую, частково – збільшую) свої позовні вимоги та виходячи з наведених в позовній заяві обставин, прошу: 1) Вважати безстроковий трудовий договір, укладений між мною та відповідачем  розірваним на підставі ч. 3 ст. 83 КЗпП України –за власним бажання через порушення власником або уповноваженим ним органом законодавство про працю, умов трудового договору з 18.03.2011 року; 2) визнати незаконним  розірвання зі мною безстрокового  договору та звільнення мене з роботи по ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогули з 21.02.2011 року. 3) Зобов’язати відповідача внести відповідні зміни про дату та причини мого звільнення та видати мені належним чином оформлену трудову книжку. 4) Стягнути з відповідача на мою користь  - 2865 грн. вихідної допомоги при звільненні; 1000 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2011 року по день звільнення (визначаю попередньо, бо відповідач до цього часу не надав суду відповідних довідок про нарахування та виплату мені за цей період заробітку); 87 67 грн. –оплату за відрядження , а саме: з 19.01.2011 року по 24.01.2011 року ( 6 днів по 30 грн. = 180 грн.) в м. Київ; з 24.01.2011 року по 05.02.2011 року –в м. Москва (13 днів по 37 доларів США, або 296 грн. = 3848 грн.) з 07.02.2011 року по 22.02.2011 року в м. Москва (16 днів по 37 доларів США, або 296 грн. = 4736 грн.). середній заробіток за час затримання  повного розрахунку при звільненні та за час затримки у видачі належно оформленої трудової книжки в сумі 7504 грн. 20 коп. (виходячи з середнього заробітку 45, 48 грн. та кількості нормативних робочих днів за період, починаючи з 19.03.2011 року по день проведення такого розрахунку  чи день  винесення судом рішення, що станом на 14.11.2011 року складає 165 дні6 березень –9 днів, квітень –20 днів, травень –19 днів, червень –21 днів,  липень –21 днів, серпень –22 дні, вересень –22 днів, жовтень –21 днів, листопад –10 днів. 5000 грн. –завданої моральної шкоди; витрати на юридичну допомогу в сумі 1000 грн. .

Таким чином вважає, що має право на задоволення позовних вимог в повному обсязі.

29.04.2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою посилаючись на те, що 08.07.2010 року між ОСОБА_2, як роботодавцем та ОСОБА_1, як працівником укладений трудовий договір, який зареєстровано у Сумському міському центрі зайнятості. ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм. За ним закріплений автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4 та за своїми трудовими обов’язками ОСОБА_1 виконував свою роботу водія автомобіля при перевезенні вантажів територією України, а також у міжнародному русі. 17.03.2011 року трудовий договір був знятий з реєстрації в центрі зайнятості.

Підставою для зняття з обліку слугувало те, що 07 лютого 2011 року ОСОБА_1 на автомобілі НОМЕР_3, НОМЕР_4 вирушив  у рейс  на територію РФ за маршрутом Суми-Москва-Єгор»євськ-Березань. Завантажившись у м. Єгор»євськ Московської області РФ ,він вирушив до м. Березань (Україна). 16.02.2011 року ОСОБА_1 телефоном з Брянської області повідомив ,що у нього сталася поломка двигуна автомобіля. Роботодавцем автопоїзд разом з вантажем, який знаходився під митним контролем, було відбуксировано на митний пост, а потім 21.02.2011 року до м. Києва, де здійснено розмитнення вантажу.  21.02.2011 року автопоїзд відбуксировано та розвантажено у м. Березань Київської області. 22.02.2011 року автопоїзд відбуксировано на пункт технічного обслуговування «Грузовые иномарки и полуприцепы» (Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул.. Гора ,105).

Знаходячись у міжнародному русі, автомобіль був закріплений за ОСОБА_1 за подорожнім листом вантажного автомобіля у міжнародному сполученні (лист № 511572 від 24 січня 2011 року). Під час виїзду ОСОБА_1 прийняв автомобіль у технічно справному стані, про що у відповідних графах подорожнього листа вантажного автомобіля у міжнародному сполученні № 511572 є відмітка механіка від 24.01.2011 року (час –17-35) та власний підпис ОСОБА_1 про отримання ним автомобіля та причепа.

В ході огляду автомобіля, аналізу двигуна та його деталей (висновок ПТО «Грузовые иномарки и полуприцепы» від 09.03.2011 р.) було злито масло, зняті послідовно піддон картеру, головки блоку циліндрів, шатун із поршнями. Кількість злотого масла становила 15  літрів при мінімально допустимому для експлуатації автомобіля 35  літрів. Виявлені поломки і деформації є наслідком порушення правил експлуатації та щоденного огляду транспортного засобу, що призвело до перегріву двигуна в процесі експлуатації, викликаного недостовірним рівнем масла у системі.

Таким чином поломка автомобіля сталася внаслідок неналежного виконання працівником ОСОБА_1 покладених на нього трудових обов’язків.

Внаслідок неналежного виконання щоденного огляду та умов експлуатації транспортного засобу водієм ОСОБА_1 була заподіяна пряма дійсна шкода майну фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 у вигляді пошкодження двигуна автомобіля НОМЕР_5, що призвело до необхідності для ОСОБА_2 понести грошові витрати на його відновлення з метою забезпечення можливості подальшого здійснення підприємницької діяльності з надання послуг перевезення вантажів.

Розрахунок розміру шкоди складений відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року «116 Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання ,нестачі ,знищення (псування) матеріальних цінностей. Розмір заподіяної шкоди складає 65946, 3 грн.

Під час відрядження з 16.12.2010 року по 30.12.2010 року внаслідок неналежного виконання трудових обов’язків водієм ОСОБА_1,  була заподіяна пряма дійсна шкода майну фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 у вигляді знищення двох шин та колісного диску на транспортному засобу, що призвело до необхідності для підприємця нести витрати на їх придбання з метою забезпечення можливості подальшого здійснення підприємницької діяльності з надання послуг перевезення вантажів.

30 грудня 2010 року, після повернення водія ОСОБА_1 з  відрядження на автомобілі НОМЕР_6, НОМЕР_7 ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було здійснено огляд вищевказаного транспортного засобу.

30.12.2010 року під час огляду автомобіля НОМЕР_6 ушкоджень не виявлено. При візуальному огляді причепа-фургона ВМ 5633 ХХ виявлено втрату та ушкодження шин колісного диску, а саме: огляд правої сторони причіпа фургона ВМ 5633 ХХ –наявні дві шини марки Kormoran 265*70 R 19, 5 з зашивкою глибиною протектора –5 мм. Огляд лівої сторони причіпа фургона ВМ 5633ХХ- відсутні дві шини марки Kormoran 265*70 R 19, 5. Виявлено встановлення запасного колеса марки Michelin 265*70 R 19, 5. В балетниці причіпа-фургона виявлено один обгорівший каркас шини марки  Kormoran 265*70 R 19, 5 та зітертий колісний диск 6, 5*5.

Знаходячись у міжнародному русі, автомобіль був закріплений за ОСОБА_1 за подорожнім листом вантажного автомобіля у міжнародному сполученні (лист № 108319 від 06  грудня 2011 року). Під час виїзду ОСОБА_1 прийняв автомобіль у технічно справному стані, про що у відповідних графах  подорожнього листа вантажного автомобіля у міжнародному сполученні є відмітка механіка від 06.12.2010 року (час –15-55) та власний підпис ОСОБА_1 про отримання ним автомобіля та причепа.

Розрахунок розміру шкоди складений відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 116 Про затвердження  Порядку призначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. Розмір заподіяної матеріальної шкоди складає 13000 грн.

А тому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 78946 грн. 30 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 заявлені  позовні вимоги підтримали у повному обсязі, а зустрічний позов не визнали.

ОСОБА_2, ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_7 підтримали у повному обсязі заявлений зустрічний позов, та не визнали позов ОСОБА_1

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, а позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Так ОСОБА_2, ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_7   пояснили, що  вважають позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

08 липня 2010 року між мною як роботодавцем та ОСОБА_1 укладений трудовий договір, який зареєстрований у Сумському міському центрі зайнятості. ОСОБА_1 прийняли на роботу водієм. За ним був закріплений автомобіль та за своїми трудовими обов’язками він виконував  свою  роботу водія автомобіля при перевезенні вантажів територією України, а також у міжнародному русі.

07 лютого 2011 року позивач на автомобілі НОМЕР_3,  причіп фургон д. н. ВМ 5633 ХХ вирушив у рейс на територію РФ. Завантажившись у м. Єгоровськ Московської області РФ, він вирушив до м. Березань (Україна). 15.01.2011 року ОСОБА_8 телефоном з Брянської області повідомив, що у нього сталася поломка двигуна автомобіля. Роботодавцем автопоїзд разом з вантажем, який знаходився під митним контролем, було відбуксировано на митний пост, а потім 21.02.2011 року до м. Києва, де здійснено розмитнення вантажу. 21.02.2011 року автопоїзд відбуксировано та розвантажено у м. Березань Київської області. 22.02.2011 року автопоїзд відбуксировано на пункт технічного обслуговування «Грузовые иномарки и полуприцепы»(Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул.. Гора, 105). Поломка автомобіля сталася внаслідок неналежного виконання працівником покладених на нього трудових обов’язків.

Крім того,  під час відрядження 20.12.2010 року по 27.12.2010 року внаслідок неналежного виконання трудових обов’язків ОСОБА_1, була заподіяна пряма дійсна шкода майну фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 у вигляді знищення двох шин та колісного диску на транспортному засобі, що призвело до необхідності для підприємця нести витрати на їх придбання з метою забезпечення можливості подальшого здійснення підприємницької діяльності з надання послуг перевезення вантажів.

З 23.02.2011 року позивач не виходив на роботу, про що роботодавцем складались відповідні акти. 02.03.2011 року позивачеві направлено листа з метою з’явлення до  роботодавця для з’ясування причин неявки, надання пояснень та розірвання трудового договору.  Позивач у зазначений час не з’явився, про причини неявки не повідомив. 17.03.2011 року трудовий договір був знятий з реєстрації в центрі зайнятості.

Стосовно невидачі позивачу трудової книжки позивачем не надано доказів того, що трудова книжка зберігалась у відповідача. Відповідно до чинного законодавства України роботодавець фізична особа зобов’язаний забезпечити ведення трудових книжок, а зберігаються трудові книжки у працівника.

Запис про звільнення в трудовій книжці позивача не зроблено, оскільки він не надав її роботодавцю. Роботодавцем було нараховано і депоновано 1083, 90 грн. заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку позивача, яку він отримав на даний час. А збитки, завдані підприємцю не відшкодував.

Судом встановлено, що  07 лютого 2011 року позивач  на автомобілі НОМЕР_3, НОМЕР_4 вирушив у рейс на територію РФ. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що 16.02.2011 року «його»автомобіль буксували знайомі водії вантажних автомобілів.  ОСОБА_9 надав суду докази, що саме він найняв два транспортні засоби  щоб автопоїзд разом з вантажем, який знаходився під митним контролем, було відбуксировано на митний пост, а 21.02.2011 року до м. Києва, де здійснено розмитнення вантажу потім розвантаження. Після цього автопоїзд відбуксирували  до пункту технічного обслуговування «Грузовые иномарки и полуприцепы».

У зв’язку з невиходом ОСОБА_1 на роботу, а також у зв’язку з неповідомленням роботодавця про причини його відсутності на роботі, роботодавець надіслав рекомендований лист на адресу позивача від 02.03.2011 року.

Позивач зазначає, що йому не проводилась оплата роботи у святкові дні, а саме: за роботу 24.08.2010 року та 07.01.2011 рок   

Вимога позивача ,щодо оплати добових за час перебування у відрядженні не базується на обставинах справи. Перед кожним від’їздом у рейс водій ОСОБА_1 отримував гроші у формі готівки для придбання палива та добові, про що він підтвердив в судовому засіданні.. Після повернення з відрядження водій звітував про використання коштів або отримував додатково кошти, або повертав невикористані кошти.

При цьому всі витрати, крім добових повинні підтверджуватись первинними документами.

Відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, також, зобов’язати позивача відшкодувати витрати, пов’язані з сплатою допомоги адвоката, який бере участь у справі, в розмірі 1000, 00 грн., судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні ОСОБА_1  та його представник ОСОБА_5 не визнаючи позовних вимог ОСОБА_2 пояснили, що:

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

          При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених, законодавством, і умови,коли та шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність,  як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і неповинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальної відповідальності може бути покладена належно від притягнення працівника до дисциплінарної,адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського  риску, а також за недодержання підприємством, установою організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Відповідно до ст. 131 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов»язується створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов’язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

ПП Старченко посилається на п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, яка зазначає, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації ,у випадках коли:

- майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Однак ні шин ні дисків, ні вантажного автомобіля ОСОБА_1 під звіт та разовою довіреністю або іншими разовими документами не отримував.

Що ПП ОСОБА_2 не довів (взагалі не зазначив) які порушення трудових обов’язків допустив ОСОБА_1 ( і чим, яким нормативними актом ці обов’язки були передбачені) ,якими винними протиправними діями (бездіяльністю працівника заподіяно матеріальну шкоду. Роботодавець не звернув уваги, що поломка двигуна автомобіля лопнута шина чи пошкоджений диск відносяться до категорії нормального виробничо-господарського риску у підприємницькій діяльності, пов’язаної з надання транспортних послуг ,тим більше вантажним автомобілем, який експлуатується більше 14 років.

Що позивач по зустрічному позову не звертає уваги на той факт, що перед кожним виїздом у відрядження вантажний автомобіль ,який керував ОСОБА_1 проходив техогляд механіком, який перевіряв автомобіль і своїм підписом засвідчував, що перед початком поїздки він знаходиться в задовільному стані і може почати рух. Саме до механіка слід висувати претензії, якщо автомобіль був несправний і на ньому не слід було рушати в дорогу.

Відповідно до ст. 135-3 КЗпП розмір заподіяної підприємству, установі, організації  шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу з установленими нормами.

          Як свідчать розрахунки шкоди, надані ПП Старченко, вони не базуються ні на даних бухгалтерського обліку, не виходять з балансової вартості матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Вважають, що у зустрічному позові повинно бути повністю відмовлено.                                         

Допитана в судовому засіданні представник центу зайнятості суду повідомила, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу приватним підприємцем ОСОБА_2 через центр зайнятості, був укладений договір, знятий з обліку теж через центр зайнятості. Приватним підприємцем були надані всі необхідні документи і був повідомлений ОСОБА_1 про зняття з обліку. Трудові книжки зберігаються у працівників, так як і передбачено чинним законодавством.

          Із наданих актів підприємцем ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 не виходив на роботу з 23 лютого по15 березня 2011 року (а.с.18-32), чого не заперечував сам ОСОБА_1.

          Як пояснив ОСОБА_1 - заяву на звільнення він написав та відправив поштою 18 березня 2011 року.

          Допитана в судовому засіданні в якості свідка дружина ОСОБА_1 пояснила, що чоловіку було відомо, що його викликали в центр зайнятості для вирішення питання звільнення. Вони з чоловіком їздили забирали його речі з машини, де вона ремонтувалась.

          В матеріалах справи є копія листа ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 просив ОСОБА_1 з»явитись в центр зайнятості для розірвання трудового договору . (а.с.39). Та копії повідомлення про вручення листа ОСОБА_1. (а.с.40).

          Із платіжної відомості за лютий 2011 року вбачається, що заробітна плата була депонована. (а.с. 41, 42).

          Позивачем ОСОБА_1 була ініційована перевірка приватного підприємця ОСОБА_2 з приводу правильності нарахувань заробітної плати та інших виплат та Територіальною державною інспекцією праці  у Сумській області була перевірена діяльність приватного підприємця та було виявлено лише порушення в тому, що не вносились зміни до трудового договору з Кяшком щодо розміру оплати праці у зв’язку з підвищення мінімальної заробітної плати  (а.с.131-140).

Таким чином суд приходить до висновку  про правильність проведених нарахувань та виплат ОСОБА_1.

          За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач не надав ніяких доказів в підтвердження своїх позовних вимог.

          Суд прийшов до висновку про часткове задоволення зустрічних вимог виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні при експлуатації двигуна повинно бути залито 35 літрів масла. Фактично було залито лише 15 літрів.  ОСОБА_10 підтвердив, що дійсно він не заливав масло по нормі, так як воно підтікало і він протягом рейсу добавляв необхідну, на його думку, кількість масла.

          Згідно висновку технічної служби двигун вийшов із ладу із-за неправильної його експлуатації водієм. ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив, що водій зобов’язаний слідкувати за рівнем масла. Що кожен раз при виїзді водій повинен перевірити рівень масла, та потім через певний час протягом дня теж перевіряти як рівень масла, так і тиск у шинах.

Позивач Кіяшко суду пояснив яким чином перевіряв водій тиск у шинах –останній повідомив, що  виходив з машини та стукав ногою по колесу. Але суд приходить до висновку, що таким шляхом неможливо перевірити тиск в шинах не тільки у великоваговому автомобілі, але і малогабаритної автомашини. Для цього існують технічні прилади, якими був забезпечений автомобіль. Але водій пояснив, що для цього потрібно витягати шланг, підключати до колеса манометр, але він не бажав цього робити. Таким чином суд приходить до висновку, що безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків ОСОБА_1 призвело до того, що були знищені дві шини та диск. Крім того в матеріалах справи є два протоколи, з яких вбачається що позивач допускав перегруз автомобіля, що теж позначалось  на експлуатації шин. Крім того, водій не слідкував належним чином за дорожньою ситуацією, не зупинився своєчасно, коли «вистрелила», як вказує водій, перша шина, а зупинився вже тоді, коли йому по рації повідомив невідомий йому водій про те, що він їде на диску та горять шини.

Таким чином суд приходить до висновку, що винним у пошкодженні майна приватного підприємця є саме водій ОСОБА_1. А тому суд вважає, що він зобов’язаний відшкодувати пряму шкоду.

Із акта огляду транспортного засобу від 30 грудня 2010 року вбачається, що виявлено втрата двох шин  (обгорівші каркаси) та колісного диску (а.с. 82)

          Із наданої накладної та рахунку на придбання запасних частин та виконання роботи по ремонту двигуна вбачається, що ОСОБА_2 сплатив 33289 грн. (а.с.77)  та придбанню шин та диску –вартість 2 шин 4700 грн., вартість диска 3600 грн. (а.с.79-80).

При вирішенні питання відшкодування завданих збитків суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню саме суми по ремонту двигуна та придбанню 2 шин та диска, що дорівнює сумі 41589 грн.

Та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  судові витрати: за ІТЗ –60 грн. за держмито –395 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.38,39, 40, 44, 47 ,107, 115, 116, 117, 121,136, 232, 235, 237-1, КЗпП України, 10,11,60, 209,212,214-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Сумській міській цент зайнятості   про зміну причини звільнення, про зобов’язання внести записи в трудову книжку, про стягнення вихідної допомоги,заборгованості по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку,витрат(добових) на відрядження про стягнення середньої зарплати за час затримки повного розрахунку та належно оформленої трудової книжки, про  стягнення моральної шкоди  - відмовити за недоведеністю позовних вимог.

          Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Сумській міський центр зайнятості про стягнення  заподіяної матеріальної шкоди задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 41 589 грн. у відшкодування завданої шкоди. Та судові витрати: за ІТЗ –60 грн. за держмито –395 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

          Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області протягом 10 днів після виготовлення мотивувальної частини рішення, яке буде виготовлено протягом 5 днів.

   Суддя ОСОБА_11