СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
15 травня 2008 року |
Справа № 2-16/679-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Щепанської О.А.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність №247 від 04.03.08;
відповідача: Володькін Сергій Анатолійович, довіреність №2285/9/10-0 від 04.05.06;
Чернікова Марина Анатоліївна, довіреність №1324/9/10-0 від 14.02.07;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 18.12.2007 у справі № 2-16/679-2007А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, Ялта, 98600)
про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим від 18.04.2006 року №0003221701/2 про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю в сумі 998,40 грн. та №0003211701/2 про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 4801,50 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 18.12.2007 року у справі № 2-16/679-2007А позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що матеріалами справи не підтвердилось порушення позивачем вимог норм податкового законодавства.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом першої інстанції під час вирішення спору були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.
Слухання справи, призначене на 22.04.2008 року, було відкладено за клопотанням позивача.
У судовому засіданні 13.05.2008 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.05.2008 року.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в місті Ялта була проведена комплексна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.07.2002 року по 30.06.2005 рік. По результатах перевірки був складений акт від 05.09.2005 року №805/17-1/2152016246.
Перевіркою були встановлено порушення вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” у частині необґрунтованого завищення валового доходу валових витрат, у зв'язку з чим визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 353,55 грн., у тому числі за 2003 рік -256,20 грн., за 2004 рік -97,35 грн.; порушення вимог пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв'язку з чим донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3573,00 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення рішення від 16.09.2005 року:
- №0003221701/0 про визначення суми податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і застосуванні штрафних санкцій на загальну суму 353,55 грн.;
- №0003211701/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій на загальну суму 5359,50 грн.
Позивачем в порядку статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” була подана скарга до Державної податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим, Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, Державної податкової адміністрації України.
По результатах оскарження Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 18.04.2006 року:
- №0003221701\2 про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб від занять підприємницькою діяльністю в сумі 998,40 грн.;
- №0003211701\2 про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 4801,5 грн.
Зазначені повідомлення-рішення оскаржувались позивачем у судовому порядку.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Державної податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим такою, що підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
У періоді, що перевірявся, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 здійснювала діяльність у сфері громадського харчування за готівковий розрахунок при сплаті спеціального торгового патенту - державного свідоцтва, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування відповідно до Закону України „Про патентуванні деяких видів підприємницької діяльності”, що у свою чергу звільняє від сплати податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, плати податку на землю, збору за спеціальне використання природних ресурсів, збору на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг, збору на обов'язкове пенсійне страхування, комунального податку.
У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 15.09.2004 року і копія акту про пожежу від 12.08.2004 року, згідно з яким пожежею знищені каса апарат, товар, документація. Крім того, 26.08.2005 року така ж заява надана і податкового органу. Книга обліку продажів товарів (робіт, послуг) до перевірки ревізорам надана не була.
З акту перевірки вбачається, що перевірка була проведена на підставі даних особових рахунків, звітів про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, декларацій по податку на додану вартість, декларації про отримані доходи.
Відповідно до декларації про доходи за 2002 рік і за 2003 рік, доходи, отримані при роботі по спеціальному торговому патенту, не відображені. Згідно наданих до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій сума отриманого валового доходу при роботі по спеціальному торговому патенту за друге півріччя склала 25867,31 грн., за 9 місяців 2003 року - 33227,88 грн.
У період з 01.10.2003 року по 31.08.2004 роки позивач здійснювала діяльність у сфері громадського харчування за загальною системою оподаткування при сплаті торгового патенту.
З акту перевірки вбачається, що сума валового доходу наростаючим підсумком без урахування податку на додану вартість склала за 2003 рік 8868,41 грн., за 2004 рік 18900,00 грн.
Згідно з даними перевірки за період, що перевіряється, сума валового доходу склала за 2003 рік 8868,41 грн., за 2004 рік - 15665,17 грн. різниця виникла в сумі 3234,83 грн. з причини нібито включення сум податку на додану вартість, які входять до складу реалізованих товарів.
Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на момент перевірки валові витрати, визначені у деклараціях про доходи за 2003 та 2004 роки, документально підтверджені не були.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Згідно з Нормами витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів (затверджених Головною державною податковою інспекцією України 18.01.93 N36-32) норма витрат для здійснення діяльності у сфері громадського харчування (інші види діяльності) складає 25 відсотків до суми валового доходу.
У зв'язку з викладеним податковим органом було визначену суму валових витрат на підставі вказаних Норм: за 2003 рік -2217,10 грн., за 2004 рік -3916,29 грн.; сума оподаткованого прибутку за 2003 рік склала 6651,31 грн., 2004 рік -11748,88 грн. Позивачем за спеціальні торгові патенти було сплачено 900,00 грн. за 2003 рік та 1430,00 грн. за 2004 рік.
У зв'язку з викладеним податковим органом відповідно до вимог податкового законодавства було донараховано за 2003 рік 901,05 грн., а за 2004 рік -97,35 грн.
Суд першої інстанції обґрунтовував правомірність позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі висновку судово-бухгалтерської експертизи №31/07 від 21.11.2007 року, при цьому питання правильності нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб експертом не розглядалось. Навпаки експертом у висновку було зазначено, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, документами бухгалтерської та податкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 підтвердити неможливо.
Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0003221701\2 від 18.04.2006 року про визначення суми податкового зобов'язання і застосування штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб від занять підприємницькою діяльністю в сумі 998,40 грн.
Щодо питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення №0003211701\2 від 18.04.2006 року судова колегія зазначає наступне.
З акту перевірки вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрована як платник податку на додану вартість 30.09.2003 року, свідоцтво платника податку на додану вартість №51153445. Це свідоцтво анулювано 01.07.2005 року на підставі абзацу 2 статті 6 Указу Президента України „Про спрощену системі оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва”, у зв'язку з переходом на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
До перевірки позивачем були надані податкові накладні, виписані постачальниками за період, що перевірявся, що підтверджується описом. В ході проведення перевірки правомірності формування податкового кредиту позивачем встановлені порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у частині включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених відповідними документами. У результаті зазначеного було встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 3201,00 грн.
Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи №31/07 від 21.11.2007 року, на яке посилається суд першої інстанції, підтвердити висновки, викладені в акті перевірки, неможливо у зв'язку з відсутністю документів.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку про те, що податковий орган правомірно визначив позивачеві податкове зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення №0003211701\2 від 18.04.2006 року, а підстав для задоволення позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 судовою колегією не вбачається.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає що суд першої інстанції порушив вимоги норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, статтею 202, пунктом 3 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2007 у справі № 2-16/679-2007А скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення.
Постанову може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.А. Щепанська
І.В. Черткова