Справа № 2-342/11

РІШЕННЯ

Іменем України

          08.07.2011   року  Сторожинецький районний суд          

                                                                        Чернівецької області        

                  в складі головуючої судді                  Пташник А.М.                                                                                     при секретарі                          Полішенко С.П.                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Ропчанської сільської Ради, закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” про визначення частки у праві  власності колгоспного двору, визнання права власності, визнання рішення органу місцевого самоврядування частково незаконним, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно частково недійсним та визнання договору іпотеки недійсним.         

                                                                                         В С Т А Н О В И В:

               Позивач ОСОБА_1 звернулася  з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Ропчанської сільської Ради, закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” про визначення частки у праві  власності колгоспного двору, визнання права власності, визнання рішення органу місцевого самоврядування частково незаконним, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно частково недійсним та визнання договору іпотеки недійсним, зазначила, що вона народилася 20.09.1986 року і з дня народження по даний час проживає в господарстві своїх батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Домоволодіння розташоване в с. Ропча по вул. Миру 52 Сторожинецького району було побудоване в 1984 році та відносилося до категорії колгоспних дворів. Станом на 01.01.1991 рік головою колгоспного двору була ОСОБА_2 та членами були батько позивача ОСОБА_3 та позивач, яка на той час була неповнолітньою. Позивач має право на частку у колгоспному дворі на рівні з іншими членами двору, а саме їй належить 1/3 частка колгоспного двору. 15.11.2004 року ОСОБА_2 звернулася до виконкому Ропчанської сільської Ради з заявою про оформлення права власності на дане господарство. На підставі рішення від 17.11.2004 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво на право власності на усе домоволодіння, в тому числі на 1/3 частку, яка мала би належати позивачу, як члену колгоспного двору. 23.10.2007 року ОСОБА_2 уклала з ЗАТ КБ «Приватбанк»кредитний договір, згідно якого отримала 29.000 доларів США. В забезпечення виконання даного договору вона уклала з банком іпотечний договір, згідно якого передала банку усе спірне домоволодіння. Іпотечний договір був укладений без згоди позивача, а також їй не було відомо про його укладення. Позивач просить суд визначити її частку у майні колгоспного двору та визнати за нею право власності на 1/3 частку домоволодіння розташованого в с. Ропча Сторожинецького району, визнати недійсним договір іпотеки укладений 24.10.2007 року, визнати незаконним рішення виконавчого комітету Ропчанської сільської Ради в частині оформлення права власності ОСОБА_4 на 1/3 домоволодіння та визнати договір іпотеки недійсним.

     В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені вище.

     Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнає повністю.

     Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав повністю, суду пояснив, що дружина оформляла документи на житловий будинок без його та дочки відома. Він сам звернувся в суд з аналогічним позовом.

      Представник Ропчанської сільської Ради ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_2 в 2004 році звернулася з заявою про оформлення права власності на житловий будинок. Дане господарство відносилося до категорії колгоспних дворів. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не зверталися з заявами про визнання за ними права власності на майно. Рішення винести на розсуд суду.

       Відповідач –представник ПАТ КБ «Приватбанку»ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала, подала до суду заперечення на позовну заяву, в якій вказує, що позивач пропустила строк позовної давності та просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

        Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд не виходячи за межі позовних вимог, на підставі встановлених обставин справи і відповідних їм правовідносин, знаходить, що позовні вимоги підлягають задоволенню,  виходячи з наступного.

        Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 народилася 20.09.1986 року і з дня народження по даний час проживає в господарстві своїх батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, (дошлюбне прізвище ОСОБА_3), що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією свідоцтва про шлюб та довідкою Ропчанської сільської ради № 1773 від 06.09.2010 року. Дане господарство розташоване в с. Ропча Сторожинецького району Чернівецької області  та було збудоване її батьками у 1984 році і складається з житлового будинку літ. А-1,  ганку літ. «а»,  літньої кухні літ. «Б», ганку літ. «б», козирку літ. «б-1»,  літньої кухні літ. «В»,   сараїв літ. «Г,Д», вбиральні літ. «Е», криниці літ. «Кр», воріт з хвірткою №1, хвіртки №2, огорожі №3, що підтверджується довідкою Ропчанської сільської Ради № 1256 та копію  плану земельної ділянки.

         Вказане господарство  станом на 01.01.1991 року відносилось до колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_2, а членами двору були ОСОБА_3 та на той час неповнолітня ОСОБА_1, що підтверджується  довідкою Ропчанської сільської ради № 1193, копією по господарської книги та архівною довідкою від 27.04.2010 року № 1/355.

      Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику  у справах за позовами про захист права приватної власності»спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року мають вирішуватися за нормами, які регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його мані. Розмір частки члена колгоспного двору визначається виходячи з рівності усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Оскільки позивач  на 15.04.1991 року була неповнолітнім членом колгоспного двору, має право на його частку нарівні з іншими членами двору. Виходячи з рівності часток членів колгоспного двору її частка складає 1/3 від усього домоволодіння, яке розташоване в с. Ропча по вул. Миру 52 Сторожинецького району Чернівецької області. Ринкова вартість якого складає  151 115 грн., що підтверджується висновком про  вартість даного майна.  

           15 листопада 2004 року ОСОБА_2 звернулася до виконкому Ропчанської сільської Ради  із заявою про оформлення права власності на дане господарство. Згідно її заяви рішенням виконавчого комітету № 99 від 17.11.2004 року  було вирішено оформити  право власність на житловий будинок за ОСОБА_2. На підставі рішення  06.12.2004 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на усе господарство та зареєструвала його в Сторожинецькому РБТІ, що підтверджується  копією заяви ОСОБА_2, копією рішення Ропчанської сільської Ради, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

         Відповідно до ст.. 126 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент виникнення права власності  на майно колгоспного двору, майно належало всім членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності. Незважаючи на це виконавчий комітет Ропчанської сільської Ради оформив право власності  на майно колгоспного двору лише на одного його члена –ОСОБА_2, в зв’язку з чим дане рішення відповідно до ст. 16 ч.2 п.10 ЦК України (2003) повинно бути визнано частково недійсним.

        23.10.2007 року ОСОБА_2 уклала з ЗАТ КБ «Приватбанк»в особі його Чернівецької філії кредитний договір, згідно якого отримала від 29.000 доларів США на споживчі цілі. В забезпечення виконання даного договору ОСОБА_2 уклала  з банком іпотечний договір, згідно якого передала в іпотеку  усе спірне  майно.  Іпотечний договір був укладений без  згоди позивача. Відповідно до ст.. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмовою і нотаріально посвідчена. Такої письмовою згоди позивач не давала, та нотаріально посвідченого документу також не існує.

         Згідно ст. 6 Закону України «Про іпотеку»майно, що є у спільній власності, може бути передано в іпотеку лише за нотаріальною згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт. Позивач як співвласник такої письмової згоди не давала, що підтверджується відсутністю письмового документу в матеріалах про оформлення іпотечного договору.

        Що стосується строку позовної давності, відповідно до ст.. 261 ч.1 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач  не була присутня при укладенні іпотечного договору, який був укладений 23.10.2007 року. Про наявність його існування дізналася від свого батька у 2009 році при розгляді справи у суді, дану обставину підтвердив відповідач ОСОБА_3 і дана обставина не була спростована відповідачем –ЗАТ КБ «Приватбанк». А тому суд вважає, що позивач не пропустила строк звернення до суду.

       На підставі вище викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

               Керуючись  ст.126 ЦК (1963)  України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», Закону України «Про іпотеку» ,  ст.. 369, 203, 215 ЦК України,  

                   ст. ст.209, 212-215  ЦПК України, суд,-                           

                                                                         В И Р І Ш И В  :  

               Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Ропчанської сільської Ради, закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” про визначення частки у праві  власності колгоспного двору, визнання права власності, визнання рішення органу місцевого самоврядування частково незаконним, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно частково недійсним та визнання договору іпотеки недійсним задовольнити.

             Визнати рішення виконавчого комітету Ропчанської сільської Ради № 99 від 17.11.2004 року про оформлення права власності на житловий будинок за ОСОБА_2 частково недійсним.

             Визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.12.2004 року власником якого є ОСОБА_2 частково недійсним.

       Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 нерухомого майна колишнього колгоспного двору, вартістю 151 115 грн, а саме:  житлового будинку літ. А-1,  ганку літ. «а»,  літньої кухні літ. «Б», ганку літ. «б», козирку літ. «б1»,  літньої кухні літ. «В»,   сараїв літ. «Г,Д», вбиральні літ. «Е», криниці літ. «Кр», воріт з хвірткою №1, хвіртки №2, огорожі №3.

      Визнати договір іпотеки  укладений 24.10.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 3499 – недійсним.       

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

         У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

         Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.     

            Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.                           Суддя