ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.10.2006 року Справа № 20/29б
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Баннової Т.М.
Семендяєвої І.В.
Секретар судового засідання: Сідорова О.А.
за участю представників сторін:
від кредитора Колесников Ю.О., представник
Закритого акціонерного товариства
„Донецька вуглепереробляюча група”
за довіреністю б/н від 01.08.2006;
від боржника повноважний представник в
судове засідання не прибув;
розпорядник майном боржника
Іванова О.М. в судове засідання не прибула;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
розглянувши
апеляційну скаргу Державного відкритого акціонерного
товариства „Стахановпромтранс”,
м. Стаханов Луганської області
на ухвалу
господарського суду Луганської області
від 15.08.2006
по справі №20/29б (суддя – Ковалінас М.Ю.)
за заявою кредитора Товариства з обмеженою
відповідальністю „Виробнича фірма
„Рельдо”, м. Макіївка Донецької області
до боржника Державного відкритого акціонерного
товариства „Стахановпромтранс”,
м. Стаханов Луганської області
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.08.2006 у справі №20/29б (суддя Ковалінас М.Ю.) визнані грошові вимоги кредитора – Закритого акціонерного товариства „Криворізьке”, м. Брянка Луганської області (далі – ЗАТ „Криворізьке”), до боржника Державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс”, м.Стаханов Луганської області (далі – ДВАТ „Стахановпромтранс”), в уточненому розмірі 3023630 грн. 73 коп. та зобов’язано розпорядника майна включити дану суму до реєстру грошових вимог кредиторів, оскільки заявлені вимоги документально обґрунтовані.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України кредитор підлягає звільненню від обов’язку доведення фактів у справі №20/29б щодо повернення плати за користування вагонами за період жовтня-грудня 2004 року в сумі 335273 грн. 56 коп., оскільки ці факти встановлені раніше судовими інстанціями по аналогічних господарських спорах за участю тих же сторін – ЗАТ “Криворізьке” та ДВАТ “Стахановпромтранс”, про що свідчать рішення господарського суду Луганської області від 09.12.2005 у справі №6/334; постанова Луганського апеляційного господарського суду від 03.03.2006 №6/334; Постанова Вищого господарського суду України від 10.05.2006 №6/334.
Боржник – ДВАТ „Стахановпромтранс”, м. Стаханов Луганської області, не погодився з прийнятою господарським судом ухвалою в частині визнання грошових вимог ЗАТ „Криворізьке”, м. Брянка Луганської області, та подало апеляційну скаргу від 23.08.2006 №01-423, в якій просить апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Луганського суду від 15.08.2006 по справі№20/29б, як таку, що прийнята з порушенням норм діючого законодавства та позов залишити без розгляду, оскільки вважає, що зазначена ухвала порушує законні майнові права та інтереси підприємства.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне:
- згідно акту звірки від 02.08.2006 борг кредитора - ЗАТ „Криворізьке” перед боржником, який кредитор не оспорює, на 01.02.2005 за надані транспортні послуги згідно з договором №662 від 01.09.2004 складає 2992620 грн. 60 коп. Проте суд першої інстанції зазначену суму боргу не взяв до уваги та не урахував при визнанні грошових вимог кредитора;
- договір купівлі – продажу цінних паперів на суму 2654501 грн. 00 коп. протирічить інтересам держави в особі Міністерства вугільної промисловості України та п.8.2.4 Статуту ДВАТ „Стахановпромтранс”, тому вважається незаконною та не може бути включена до грошових вимог кредитора – ЗАТ „Криворізьке”;
- сума 335273 грн. 56 коп. - повернення за користування вагонами не може бути включена у суму кредиторської заборгованості на 01.02.2005, оскільки договором №662 від 01.09.2004 не передбачений порядок повернення понесених збитків відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, витрати та збитки не передбачені договором перевезень та Статутом не підлягають поверненню.
Кредитор – ЗАТ „Криворізьке”, м. Брянка Луганської області, відзивом від 13.09.2006 №590 проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає ухвалу господарського суду від 15.08.2006 у справі №20/29б законною та обґрунтованою, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
05.10.2006 на адресу Луганського апеляційного господарського суду надійшло клопотання боржника про залучення до участі у справі представника Міністерства вугільної промисловості.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 клопотання задоволено на підставі ст.1 Закону про банкрутство, слухання справи відкладено на 23.10.2006.
Міністерство вугільної промисловості не забезпечило явку свого представника в судове засідання, 23.10.2006 хоча належним чином повідомлено про час і місце судового засідання.
Боржник також не забезпечив явку свого представника в судове засідання 23.10.2006 та подав клопотання без дати та номера про відкладення розгляду справи, оскільки юрисконсульт підприємства у відпустці, а керівник не може підтвердити своє призначення на посаду.
Судова колегія вважає, що підстави зазначені боржником не є поважними. Довіреність на право представляти інтереси боржника по даній справі мається також у бухгалтера (довіреність №01-267 від 08.06.2006 – а.с.71,Т.3; див. ухвалу від 05.10.2006) та інших працівників підприємства. Враховуючи викладене клопотання відхиляється.
На адресу апеляційної інстанції надійшло клопотання від 23.10.2006 №432 розпорядника майном боржника Іванової М.О. про відкладення розгляду справи.
Підставою клопотання є те, що на її адресу не була направлена копія апеляційної скарги відповідно до ст.95 Господарського процесуального кодексу України, тому їй необхідний час для ознайомлення з доводами апеляційної скарги та надання відзиву.
Судова колегія розглянувши у судовому засіданні клопотання розпорядника майном боржника Іванової М.О. залишає його без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ст.14 Закону про банкрутство боржник разом із розпорядником майна розглядають вимоги конкурсних кредиторів, визнають або відхиляють їх. Оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції є єдиним процесом щодо розгляду вимог в процедурі банкрутства. Отже розпорядник майна має бути не тільки обізнаним щодо мотивів оскарження боржником ухвали суду, але й приймати в цьому участь.
Відповідно до норм Закону про банкрутство розпорядник майна фактично є представником боржника учасником процедури банкрутства, на його адресу була направлена ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 про порушення апеляційного провадження справи №20/29б, але в судове засідання 05.10.2006 розпорядник майна боржника Іванова М.О. не з’явилась. Також розгляд справи відкладався ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 на 23.10.2006.
Отже за час розгляду справи розпорядник майна боржника Іванова М.О. мала право ознайомитися з апеляційною скаргою та матеріалами справи, проте вона не скористалася наданими їй правами.
Листом від 25.09.2006 №05-489 заступник прокурора Луганської області повідомив суд про вступ за своєю ініціативою у справу.
В судове засідання представник прокуратури не зявився, але подано клопотання від 23.10.2006 про відкладення розгляду справи.
Судова колегія, враховуючи вимоги ст.102 Господарського процесуального кодексу України, можливість розгляду справи в судовому засіданні 26.10.2006, клопотання відхилила.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги ДВАТ „Стахановпромтранс” від 23.08.2006 №01-423 на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.08.2006 по справі №20/29б призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Бойченко К.І., Семендяєва І.В. – судді.
У зв’язку з відпусткою судді Бойченко К.І. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 20.10.2006, на підставі ст.28 Закону України “Про судоустрій України” та ст.46 Господарського процесуального кодексу України, його виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №20/29б та введено до складу судової колегії суддю Баннову Т.М.
Згідно ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.02.2005 порушено провадження у справі про банкрутство ДВАТ „Стахановпромтранс” за заявою кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Рельдо”, м. Макіївка Донецької області (далі – ТОВ фірма „Рельдо”); введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Луганської області суду від 25.02.05. визнані обґрунтованими вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ фірма „Рельдо” до боржника - ДВАТ „Стахановпромтранс” в розмірі 352201грн. 67коп., введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Павленка О.В.
За апеляційною скаргою територіального відділу державного органу з питань банкрутства - Луганського обласного управління з питань банкрутства, постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.04.2005 скасовано зазначену ухвалу від 25.02.2005 суду першої інстанції в частині призначення розпорядника майна боржника та цією ж постановою призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Іванову М.О. (ліцензія серії АА №719886 від 10.03.2006), кандидатуру якої у встановленому законодавством Порядку погоджено Міністерством економіки України.
05.03.2005 в офіційному друкованому органі - в газеті "Урядовий кур'єр" № 42 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.
04.04.2005 сплинув, встановлений ст.14 Закону про банкрутство, 30-денний строк для подання заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника.
У зв'язку з направленням матеріалів справи №20/29б до Вищого господарського суду України за касаційною скаргою боржника, ухвалою суду від 16.12.2005, за його клопотанням, на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі №20/29б судом зупинено до її повернення з Вищого господарського суду України до суду першої інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2006 залишено без змін ухвалу господарського суду Луганської області від 16.12.2005, й справу №20/29б повернуто до суду першої інстанції за супровідним листом №02-21/497 від 09.03.2006 (отримання згідно вхідного штампу суду -22.03.2006).
ЗАТ „Криворізьке” звернулось до господарського суду з заявою №282 від 22.03.2005 з грошовими вимогами до боржника в розмірі 94634 грн. 36 коп. (а.с.1,Т.7).
Зазначена заява надійшла до господарського суду Луганської області 22.03.2006 (згідно з власноручною відміткою представника кредитора у зазначеній заяві), тобто в межах встановленого 30-ти денного строку відповідно до п. 1 ст. 14 Закону про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.05.2006 провадження №20/29б на підставі ч.3 ст.79 Господарського процесуального кодексу України поновлено та її призначено до розгляду у судовому засіданні для розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника кредиторів, також заяви ЗАТ „Криворізьке” вих.№205 від 01.04.2005 з грошовими вимогами до боржника в уточненому розмірі 3464981 грн. 05 коп. заборгованості, що складається зі збитків відповідно до укладених між сторонами господарських договорів на транспортне обслуговування, заборгованості за передані боржнику цінні папери за договором на придбання акцій, боргу за поставлене за договорами дизельне пальне та електроенергію (а.с.44,45,Т.3;1,2,Т.8).
Кредитор - ЗАТ „Криворізьке”, подав до суду заяву вих.№348 від 09.06.2006 - уточнення вимог до боржника, згідно якої сума його грошових вимог до боржника складає 3023630 грн. 73 коп. (а.с.101,Т.12).
Підставою грошових вимог кредитор зазначив, що вимоги кредитора в сумі 3022630 грн. 73 коп. складаються з заборгованості в розмірі 894 грн. 30 коп. за договором №1 від 29.05.2003, укладеним між сторонами на поставку кредитором боржнику електричної енергії (а.с.43,44,Т.8); з боргу в розмірі 32961 грн. 87 коп. згідно договору №41 від 15.07.2004 купівлі - продажу нафтопродуктів, укладеного між кредитором та боржником (а.с.9,Т.8); з боргу в розмірі 335273 грн. 56 коп. за договором №662 від 01.09.2004, укладеним між сторонами на подачу та уборку вагонів (транспортне обслуговування) в частині повернення плати за користування вагонами в період жовтня - грудня 2004 року (а.с.45-54,Т.8); заборгованості в розмірі 2654501 грн. 00 коп. за договором №К/22001/1 від 20.01.2005 купівлі - продажу цінних паперів, укладеним між сторонами (а.с.11-13,Т.8).
Як вбачається із матеріалів справи, боржник визнає заборгованість перед кредитором всього на суму 33856 грн. 17 коп., а саме: за договором №1 від 29.05.03. за отриману від кредитора електроенергію в розмірі 894 грн. 30 коп. та за договором №41 від 15.07.04. за поставлене йому дизпальне на суму 32961 грн. 87 коп., проти решти вимог кредитора заперечує.
На думку скаржника, вимоги кредитора на суму 2654501 грн. 00 коп. є необґрунтованими, оскільки договір №К/22001/1 від 20.01.2005 протирічить інтересам держави в особі Міністерства вугільної промисловості України та п.8.2.4 Статуту ДВАТ „Стахановпромтранс”, є незаконним, тому що угода не погоджена з Міністерство вугільної промисловості України та Стахановською ОДПІ.
Судова колегія не приймає до уваги дані доводи, оскільки на час розгляду грошових вимог дана угода не визнана недійсною, відповідне рішення суду не надано.
Судова колегія вважає, що дані вимоги документально обґрунтовані, також доводи скаржника в апеляційній скарзі спростовуються копією постанови про припинення кримінальної справи №9046 від 05.07.06. ст. слідчого ВВС СВ ПМ ДПА в Луганській області Кравец В.Д., яким припинено зазначену кримінальну справу у відношенні службових осіб боржника –ДВАТ “Стахановпромтранс”, у тому числі й щодо здійснення операцій купівлі - продажу цінних паперів (а.с.157-160,Т.12).
Боржник також вважає, що сума 335273 грн. 56 коп. - повернення за користування вагонами не може бути включена у суму кредиторської заборгованості на 01.02.2005, оскільки договором №662 від 01.09.2004 не передбачений порядок повернення понесених збитків відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, витрати та збитки не передбачені договором перевезень та Статутом не підлягають поверненню.
Під час апеляційного провадження судовою колегією встановлено, що за договором №662 від 01.09.2004, укладеним між сторонами на подачу та уборку вагонів (транспортне обслуговування) відповідач по справі, взяв на себе зобов’язання здійснювати своїми транспортними засобами по своїй під’їзній колії перевезення вантажів в вагонах парка Укрзалізниці і інших держав, що прибувають на станцію Стаханов Донецької залізниці на адресу Підприємства – позивача по справі, і відправляються останнім на залізницю через станцію Стаханов Донецької залізниці.
Пунктом 13.1 договору встановлено, що передача і приймання вагонів при поданні їх під вивантаження або навантаження здійснюється по пам’ятках з урахуванням актів про затримання вагонів.
Порядок розрахунків за послуги транспортування встановлений п.п.16, 17, 18 договору.
Пунктом 24.1 договору сторони встановили, що основні питання відповідальності між Підприємством і Транспортом регулюються Цивільним кодексом України, Законом України „Про залізничний транспорт” та Статутом залізниць України.
Згідно п.30 договору сторони домовилися, що по всіх питаннях, не передбачених даним договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими нормативними актами чинного законодавства.
Відповідач згідно свого Статуту і договору є власником під’їзних колій і надає послуги по транспортуванню вантажів на власних під’їзних коліях.
Згідно ст. 73 Статуту залізниць України порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. У разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці між залізницею і контрагентом укладається договір на подачу і збирання вагонів. Усі розрахунки за обслуговування здійснюються безпосередньо між ними.
Згідно ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.
Тобто, згідно ст.119 Статуту залізниць України відповідач є платником за користування вагонами з моменту їх прийняття від залізниці і до моменту їх передачі залізниці.
Пунктом 19 договору позивач взяв на себе обов’язок по оплаті за користування вагонами.
За матеріалами справи позивач за період з жовтня по грудень 2004 року сплатив залізниці 335273 грн. 56 коп. плати за користування вагонами згідно відомостей залізниці (з урахуванням уточнення вимог).
Відомості плати за користування вагонами є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження і вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання і збирання вагонів.
Пунктом 19 договору передбачено, що позивач за користування вагонами здійснює самостійний розрахунок зі станцією Стаханов Донецької залізниці.
Згідно з розділом 2 пункту 4 “Правил користування вагонами та контейнерами”, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №3, час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Час подачі та забирання вагонів указується у пам'ятці про користування вагонами, яка заповнюється під час подавання або забирання вагонів.
Фактичний час користування вагонами позивачем підтверджується пам'ятками, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та не оспорюється відповідачем
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що позивачем доведений факт понесення збитків з вини відповідача у вигляді перерахованої залізниці плати за користування вагонами за період з жовтня по грудень 2004 року за той час, коли вагони з вини відповідача несвоєчасно доставлялися позивачу на його фронти під навантаження – вивантаження в розмірі 435447 грн. 68 коп.
Доводи заявника апеляційної скарги в частині заявлених вимог про повернення за користування вагонами судова колегія вважає необґрунтованими враховуючи наступне.
Статті 173 Господарського кодексу України і ст.11 Цивільного кодексу України визначають підстави виникнення зобов’язань, у тому числі і з договорів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору і вимогам цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження його майна.
В той же час статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки є втрати, яких особа, зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Пунктом 10 договору №662 передбачено, що на завантаження і вивантаження вантажів позивачу надаються строки згідно збірнику №5 Правил перевезення і тарифів залізничного транспорту України та Єдиного технологічного процесу, який складає: по завантаженні - колії №2,3 - 12 хвилин на один вагон; колія №7 - 19 хвилин на один вагон; по вивантаженню - колія №27 - 3,6 хвилин на один вагон; колія №7 - 26 хвилин на 2 вагони.
Згідно ст.114 Статуту залізниць України вантажоперевізник відшкодовує фактичні збитки, що виникли з його вини під час перевезення вантажу.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки – витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би при належному виконанню боржником зобов’язань.
Згідно ст.209 Цивільного кодексу України особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини та причинного зв’язку між діями та шкодою.
За матеріалами справи вбачається, що відповідачем не надано документів в підтвердження своїх доводів в частині вини позивача в затримці подачі відповідачем вагонів під навантаження – вивантаження.
У той же час судова колегія вважає, що позивачем доведений факт понесених збитків, вина відповідача в завдані збитків і причинний зв’язок між діями відповідача і понесеними збитками.
У той же час судова колегія вважає, що позивачем доведений факт понесених збитків, вина відповідача в завдані збитків і причинний зв’язок між діями відповідача і понесеними збитками.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.
Стаття 34 Господарського кодексу України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і п.13.1 договору передбачено складання актів про затримання вагонів у зв’язку з неможливістю Підприємством прийняти вагони під навантаження – вивантаження з вини останнього.
Відповідачем не надано жодного документу, який спростував би вимоги позивача.
Судова колегія звертає увагу на рішення судів з аналогічних справ (справи №6/334, №3/253 та інших), де зроблені висновки про вину Державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс” у спричиненні збитків Закритому акціонерному товариству „Криворізьке”, але не вважає висновки за цими справами фактами, що мають преюдиційне значення (ст.35 Господарського процесуального кодексу України).
Під час апеляційного провадження судовою колегією встановлено, що грошові вимоги кредитора підтверджуються копіями вищезазначених господарських договорів, акту прийому - передачі б/н від 21.01.2005 цінних паперів до Договору купівлі - продажу цінних паперів №К/22001/1 від 20.01.2006 (а.с.13,Т.8); накладних №54 від 20.08.2004 (а.с.14,Т.8); №53 від 06.08.2004 (а.с.16,Т.8); №50 від 27.07.2004 (а.с.86,Т.8); №51 від 29.07.2004 (а.с.88,Т.8) на відпущення боржнику дизпалива, довіреностей серія ЯИГ №598194 від 20.08.2004 (а.с.15,Т.8); серія ЯИГ №598151 від 27.07.2004 (а.с.87,Т.8); серія ЯИГ №598166 від 06.08.2004 (а.с.17,Т.8); серія ЯИГ №598154 від 29.07.2004 (а.с.89,Т.8); рахунками кредитора за надану боржнику електроенергію №84 від 31.08.2004 (а.с.18,Т.8); №88 від 30.09.2004 (а.с.19,Т.8), №100 від 31.10.2004 (а.с.20,Т.8), №119 від 30.11.2004 (а.с.21,Т.8), №127 від 31.12.2004 (а.с.22,Т.8), №4 від 31.01.2005 (а.с.23,Т.8); актами звірень взаємних розрахунків між сторонами б/н від 25.08.2005 (а.с.36-38,Т.8), б/н від 04.02.2005 (а.с.39,Т.8); поясненням кредитора вих.№304 від 24.10.2005 до акту звірення від 25.08.2005 (а.с.65-66,Т.8); розрахунком кредитора без дати та номеру заборгованості боржника за дизпальне (а.с.85,Т.8); відомостями плати за користування вагонами (контейнерами) за жовтень - грудень 2004 року (а.с.104-157,Т.8;а.с.1-150,Т.9;а.с.1-145,Т.10;а.с.1-115,Т.11); виписками про обіг на рахунку в цінних паперах №003147 (а.с.152,Т.12) та №003178 (а.с.153,Т.12) за період з 01.01.2005 по 31.01.2005; актом звірення б/н від 02.08.2006 (а.с.155,Т.12).
Отже, судова колегія вважає, що заявлені кредитором грошові вимоги в уточненому розмірі до боржника 3023630 грн. 73коп., є обґрунтованими, розмір вимог підтверджено кредитором наданими ним матеріалами, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо їх визнання.
Таким чином, апеляційна скарга Державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс”, м. Стаханов Луганської області, не підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Луганської області від 15.08.06 у справі №20/29б залишається без змін, як така, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Підпунктом „г” п.2 ст.3 Декрету КМУ від 21.01.1993 N 7-93 "Про державне мито" не передбачено сплату державного мита боржником при поданні апеляційної скарги на ухвалу господарського суду у справі про банкрутство, тому державне мито у сумі 42 грн. 50 коп., помилково сплачене боржником, повертається згідно п.6 ст.8 вказаного Декрету КМУ.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 100, 101, п. 1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Державного відкритого акціонерного товариства „Стахановпромтранс”, м. Стаханов Луганської області, від 23.08.2006 №01-423 на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.08.2006 у справі №20/29б залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 15.08.2006 у справі №20/29б залишити без змін.
3. Доручити господарському суду Луганської області видати довідку Державному відкритому акціонерному товариству „Стахановпромтранс”, вул. Тепловозна, 5, м. Стаханов Луганської області, ідентифікаційний код 00179364, МФО 304018, Луганська обласна ФАКБ „Укрсоцбанк” про повернення із державного бюджету України сплаченого державного мита по апеляційній скарзі у сумі 42 грн. 50 коп. на підставі платіжного доручення №1227 від 23.08.2006, яке знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Т.М. Баннова
Суддя І.В. Семендяєва