рішення

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року                                      м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого    -  судді   Сєвєрової Є.С.,

суддів:               Погорєлової С.О., Сидоренко І.П.,

при секретарі             -    Литвинюк А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

    05.10.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 22.07.2009 року на нього напала корова, яка належить ОСОБА_1 та спричинила тілесні ушкодження, внаслідок чого він проходив курс лікування в Одеській обласній лікарні та зазнав матеріальних витрат на ліки та транспорт в розмірі 6264, 18 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., також просив стягнути витрати за юридичні послуги.

    Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.09.2011 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 6264,18 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2500 грн.

      У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що  на позивача напала корова, належна відповідачу, і він як власник джерела підвищеної небезпеки є відповідальним за завдану шкоду.

Проте рішення суду не відповідає вимогам ст.215 ЦПК України, оскільки не містить мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд вважав встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, крім того, судом неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом неповно з’ясовані обставини справи, оскільки заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилався на те, що 22 липня 2009 року під час завдання шкоди позивачу корова перебувала у володінні іншої особи, яка здійснювала за нею догляд та випасала її. Такі обставини не заперечував позивач у справі, що впливає на правильність висновків суду, оскільки від їх з’ясування залежить правомірність пред’явлення вимог лише до відповідача, проте судом першої інстанції вони не досліджувались і відповідна оцінка їм надана не була.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Таким чином, корова як домашня тварина не відноситься до джерел підвищеної небезпеки, тому суд не правильно застосував норми матеріального права, а саме ст.1187 ЦК України, яка на виниклі правовідносини не розповсюджуються.

Виходячи з того, що позивачем пред’явлені вимоги з підстав, які не розповсюджуються на виниклі правовідносини, то зазначене в силу ст.11 ЦПК України унеможливлює задоволення його позову, проте не позбавляє права звернення до суду на підставі загальних вимог  про відшкодування шкоди.

Право на відшкодування моральної шкоди залежить від встановлення складу цивільного правопорушення, підстав для встановлення відповідальності ОСОБА_1 як володільця джерела підвищеної небезпеки немає, тому підстави для задоволення вимог про відшкодування шкоди на таких підставах відсутні.

Виходячи з викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду – скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 вересня 2011 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: