РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-27/2011

 10.03.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  у складі:

  Головуючого – судді Кагітіної І.В.,

  при секретарі –          Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – виконком Київської районної ради м. Сімферополя, Сімферопольська міська рада, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим,  про знесення самочинної прибудови, покладання обов’язку, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просить зобов’язати відповідача знести самовільно зведену прибудову до літера «А2» з мансардним поверхом у частині будинку АДРЕСА_1; привести земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1  у первинний стан, а саме: звільнити земельну ділянку від будівельних матеріалів, які виникнуть від знесення об’єкту нерухомості; стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 6406 грн., моральної шкоди у сумі 200000,00 грн. та судові витрати (т. 1, а.с 73-76).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 належить 44\100 частки домоволодіння АДРЕСА_1. Відповідачка є власником іншої частини домоволодіння. У 2005 році ОСОБА_2 без згоди позивача та без дозволів компетентних органів здійснила зайняття земельної ділянки виділеної у спільне користування та почала самочинне будівництво прибудови. При цьому, нею було виведено водостічну трубу на кришу будинку, що належить ОСОБА_1, у наслідок чого у будинок постійно затікає вода та погіршується житлові умови, а саме: обвалилась внутрішня штукатурка, прогнила підлога. Фундамент будинку старий, а у наслідок проведених будівельних робіт по стелі у житловій кімнаті ОСОБА_1 утворились тріщини. Здійснивши двоповерхову прибудову, відповідачка перекрила проїзд у дворі спільного користування, а також перенесла ворота. Відповідно до експертного висновку від 14.01.2009 року №39 прибудова до літери «А2» з мансардним поверхом у частині домоволодіння, яка належить ОСОБА_2, побудована з порушенням нормативно-правових актів, на землях спільного користування співвласників, у наслідок чого завдана матеріальна шкода  у розмірі 6406 грн. Позивач є пенсіонером за віком, інвалідом другої групи. У наслідок самочинного будівництва стан його здоров’я погіршився. Відмова відповідачки повернути все у попередній стан завдає йому душевний біль, порушує його звичайний уклад життя.

У судовому засіданні законний представник позивача ОСОБА_1, який визнаний недієздатним – ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 65) та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх  у повному обсязі, прийняти до уваги висновок експерта №39 від 14.01.2009 року, який є об’єктивним. Інші висновки експертизи не приймати до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи. Порушення права власності позивача, на час розгляду справи у суді, полягає у тому,  що відбувається та продовжує відбуватись постійна усадка фундаменту, руйнування кладки стін. Самочинним будівництвом, проведеним без відповідних документів, зайнята земельна ділянка спільного користування. При цьому, законний представник позивача зазначив, що, на цей час, ОСОБА_2, облаштувала водостічну трубу, перекрила частину крівлі, де були пошкодження. Під час проведення комісійної експертизи тріщин на крівлі не було видно, проте після дощів відбулось потрапляння води у житлове приміщення.

Помічник прокурора Київського району м. Сімферополя та представник Сімферопольської міської ради у судовому засіданні не заперечували проти задоволення позову.

Відповідач у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про розгляду справи у їх відсутність, просить у задоволенні позову відмовити. При цьому зазначає, що земельна ділянка, на якій розташована будівля у цілому, не приватизована, знаходиться у спільному користуванні. Дії відповідача не суперечать суспільним інтересам та не порушують права інших осіб, що підтверджено висновками експертів від 15.12.2009 року та від 10.12.2010 року.

Суд, заслухавши сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

З наданих правовстановлюючих документів убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1. Позивачу належить 44\100, а відповідачу – 56\100.

ОСОБА_2 реконструювала частину житлового будинку, яка перебуває у її користуванні, зі збільшенням площі забудови прибудови літер «А2» та надбудови мансардного поверху.

Зазначені обставини визнані сторонами, які беруть участь у справі, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 376  ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будь-якому будівництву повинна передувати наступна процедура: отримання дозволу на будівництво, розробка проекту та його узгодження з відповідними службами.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 самочинно, без затвердженого та узгодженого зі всіма відповідними службами проекту та дозволу компетентних органів  здійснила реконструкцію зі збільшенням площі прибудови, що підтверджено приписом виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя від 06.05.2005 року, висновком судової будівельно-технічної експертизи №213 від 15.12.2009 року, висновком комісійної судово-будівельної експертизи №2546 від 10.12.2010 року (т.1, а.с.9, 146, 234).

Згідно з ч. 7 ст. 376  ЦК України до суду з вимогою про  знесення самочинного будівництва може звернутись орган державної влади або орган місцевого самоврядування.

До повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування належить функція контролю за здійсненням будівництва, дотримання різноманітних норм і правил будівництва.

Залучені до участі у справі треті особи виконком Київської районної ради м. Сімферополя, Сімферопольська міська рада, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим з самостійними вимогами до суду не звернулись.

У позивача, як фізичної особи, права вимоги про знесення самочинного будівництва у порядку ст. 376 ЦК України не виникає.

Відповідно  до ч.5 ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З аналізу зазначеної норми убачається, що підставою для задоволення такої вимоги власника є встановлення порушення права власності іншою особою.

Зі змісту положень ст. ст. 1, 3, 10, 11, 60 ЦПК України убачається, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаний або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних  відносин.

 Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності порушення його права користування та розпорядження майном – 44\100 частки домоволодіння АДРЕСА_1.

З пояснень законного представника позивача убачається, що порушення прав полягає у тому, що  у наслідок самочинного будівництва відбувається усадка фундаменту, що підтверджено експертним висновком №39 від 14.01.2009 року, руйнування кладки стін, що підтверджено всіма висновками експертиз, будівництво потягло зайняття земель спільного користування.

Суд не бере до уваги експертний висновок №39 від 14.01.2009 року  на підтвердження наявності усадки фундаменту, оскільки після цієї експертизи по справі проведено повторну експертизу та комісійну експертизу, за висновками яких це не встановлено.

Щодо руйнування кладки стін, то висновком судової будівельно-технічної експертизи №213 від 15.12.2009 року встановлено на фасаді старої частини будинки наявність пошкоджень штукатурки та кладки стін, які могли виникнути у наслідок проведених будівельних робіт з реконструкції житлового будинку та з перенесення горищного входу, що не відповідає п. 1.4 Правил утримання житлових будинків та придомової території. Вказані порушення  не впливають на несучу здатність будівлі та є такими, що підлягають усуненню у наслідок ремонту кладки та штукатурки стін фасаду ( т. 1, а.с. 146).

Аналогічний висновок викладений в комісійній судово-будівельній експертизі №2546 від 10.12.2010 року. Крім того, у висновку зазначеної експертизи вказано, що примикання стін мансарди до крівлі прибудови літер «А1» над частиною приміщення №2-6 виконані без облаштування фартуху з оцинкованої кровельної сталі, що не відповідає п. 3.37 ДБН В.2.6-14-97.  Вказані невідповідності не впливають на несучу здатність будівлі та є такими, що підлягають усуненню шляхом облаштування фартуху з оцинкованої кровельної сталі.

Висновком комісійної судово-будівельній експертизі №2546 від 10.12.2010 року не встановлено наявність будь-якої матеріальної шкоди з визначенням її розміру.

Позовних вимог про покладення на позивача обов’язку провести ремонт кладки, штукатурки стін фасаду та облаштувати фартух з оцинкованої кровельної сталі позивачем не було заявлено.

У судовому засіданні законний представник позивача наполягав на захисті права ОСОБА_1 саме у той спосіб, який зазначений в уточненні до позову, та доведений експертним висновком№39 від 14.01.2009 року ( т. 1, а.с. 50, 76).

З огляду на викладене вище, підстав для покладення на відповідача обов’язку знести самовільні будівлі не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення матеріальної шкоди, яка була визначена експертним висновком№39 від 14.01.2009 року, то суд виходить з наступного.

Зазначеним висновком  вартість матеріальної шкоди: у розмірі 728 грн. визначена для проведення ремонту покриття крівлі над літером №2-5;  у розмірі 5678 грн.  – для усунення причин, у наслідок яких у приміщеннях в літерах №3-3 и «А4» мокрі стіни та стеля, а також маються патьоки на стелях ( т. 1, а.с. 50).

Суд не бере це до уваги, оскільки зазначені висновки спростовані висновками як повторної,  так і комісійної судово-технічної експертиз (т. 1. а.с. 147,235).

Законний представник позивача також пояснила, що дійсно крівля була замінена в одному місці та на час проведення комісійної експертизи будь-яких пошкоджень не було встановлено. Щодо її посилання на те, що після злив знов відбулось затоплення, то вони доказами не підтверджені.

Крім того, слід зазначити, що після проведення фірмою «Юлга» експертизи з наданням експертного висновку №39 від 14.01.2009 року, ухвалами суду від 06.08.2009 року та від 21.04.2010 року по справі була призначена повторна судово-будівельна експертиза, а потім комісійна, що не було оскаржено позивачем (т. 1, а.с. 128, 172).  

При цьому висновки комісійної судово-будівельної експертизи №2546 від 10.12.2010 року позивачем не спростовані, клопотань про проведення повторної або додаткової експертиз не заявлено. У порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України відповідне право на забезпечення доказів шляхом призначення зазначених експертиз суд представникам позивача роз’яснював.

Таким чином, підстав для задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 6406 грн. судом не встановлено.

При оцінці доводів позивача та висновку повторної експертизи  №213 від 15.12.2009 року про те, що прибудова до літери «А2» з мансардним поверхом побудована на земельній ділянці, яка перебуває у спільному користуванні співвласників, то у матеріалах справи не міститься доказів про наявність у позивача права власності на земельну ділянку або рішення суду про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Крім того, самі по собі позовні вимоги про покладення на відповідача обов’язку очистити земельну ділянку від будівельних матеріалів, які виникнуть від знесення об’єкту нерухомості, носять характер припущення, що не може бути захищено  шляхом ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги про стягнення моральної шкоди  мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення його прав неправомірними діями відповідачів, що судом не встановлено, то і в цій  частині  у позові позивача слід відмовити.

Таким чином, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та стягнення  на його користь судових витрат у порядку ст. 88 ЦПК України.

Відповідачем ОСОБА_2  документів на підтвердження понесених нею судових витрат суду не надано, що перешкоджає здійснити їх розподіл у порядку ст. 88  ЦПК України

Сторони під час проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення не були присутні у судовому засіданні.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 16, 319, 386, 376 ЦК України, статями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд  

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – виконком Київської районної ради м. Сімферополя, Сімферопольська міська рада, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим,  про знесення самочинної прибудови, покладення обов’язку привести земельну ділянку у первинний стан, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 6406 грн. та моральної шкоди у розмірі 20000, 00 грн. – відмовити у повному обсязі.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя