РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2371/2011

 19.08.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі:

головуючої судді  -                                          Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання  -   Якушевої Г- М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Андрієвської - ОСОБА_2 до Кримської республіканської установи «Центр медико - соціальної експертизи» в особі Сімферопольської міської медико-соціальної експертної комісії, Республіканської медико-соціальної експертної комісії №3 про визнання незаконним рішення, покладання обов’язку, відшкодування моральної шкоди та витрат на поїздку,-   

встановив:

у травні 2011р. Андрієвська - ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати рішення МСЕК про визнання її інвалідом ІІІ групи незаконним; зобов’язати МСЕК встановити ІІ групу інвалідності безстроково; стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн., вартість проїзних квитків до м. Дніпропетровська в розмірі 213,39 грн., вартість листування з державними організаціями в розмірі 60,00 грн. та судові витрати. В обґрунтування вимог позивачка зазначає, що протягом п’яти років з 25.01.2006 року  по 31.01.2011 року вона мала ІІ групу інвалідності.  14.02.2011 року Сімферопольською міською медико-соціальною експертною комісією їй була встановлена ІІІ група інвалідності на два роки. Повторний огляд проводився  Республіканською медико-соціальною експертною комісією №3 22.02.2011р. з встановленням ІІІ групу інвалідності на 1 рік. Третій огляд проходив в Українському державному науково - дослідницькому інституті медико-соціальних проблем інвалідності  з 03.03.2011 року по 11.03.2011 року, де дали рекомендацію встановити ІІІ групу інвалідності. Між тим, показники здоров’я позивачки відповідають критеріям для призначення ІІ групи інвалідності та з часу призначення ІІ групи інвалідності є незмінними. Проте, відповідачем при встановленні інвалідності не було враховано фізичний стан позивачки, її статус матері-одиначки, матеріальне становище та щоденну довічну необхідність приймати коштовні лікарські засоби. Більш того, при проведенні дослідження вона зазнала приниження гідності з боку лікарського складу та за направленням Республіканської МСЕК №3 була змушена докладати самостійних зусиль для організації поїздки до м. Дніпропетровська, що негативно вплинуло на її здоров’я. Зазначеними діями було порушено вимоги законодавства, що регулює питання з встановлення інвалідності, та завдано моральну шкоду.

Ухвалою від 07.07.2011р. було замінено первісних відповідачів Міську Медико-соціальну експертну комісію, Республіканську Медико-соціальну експертну комісію №3 належним відповідачем, яким є Кримська Республіканська Установа «Центр медико - соціальної експертизи».

У судовому засідання позивачка вимоги підтримала у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки за результатами трьох оглядів позивачки, проведених різними комісіями, надано висновок про наявність підстав для встановлення ІІІ групи інвалідності. Пункти нормативно-правових актів, на які посилається позивач, не відображають її стан здоров’я та порушення життєдіяльності.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши докази, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи убачається, що Андрієвській - ОСОБА_2 при першому огляді 25.01.2006р. Сімферопольською міською медико-соціальною експертною комісією встановлена ІІ групу інвалідності від загального  захворювання, на рік. При наступних оглядах встановлювалась друга група інвалідності, що не оспорено сторонами.

У відповідності до Акту огляду МСЕК №214 від 14.02.2011р., виданого  Міською МСЕК в м. Сімферополі, позивачці встановлено ІІІ групу інвалідності від загального захворювання. Визначена дата чергового переогляду – 14.01.2013р. (а.с. 58-60).

22.02.2011р. Республіканською МСЕК №3 з метою перевірки обґрунтованості рішення Міської МСЕК в м. Сімферополі  від 14.02.2011р., за заявою Андрієвської - ОСОБА_2 було проведено повторний огляд, за результатами якого останній встановлена ІІІ група інвалідності від загального захворювання, на два роки, про що свідчить акт №193. (а.с. 63-65)

Будучі незгодною із цим рішенням комісії позивачка у лютому 2011р. звернулась на адресу головного лікаря Центру МСЕ ОСОБА_4 із заявою про направлення її до інституту експертизи в м. Дніпропетровська. (а.с. 61)

Консультативним висновком №1346, складеним позаштатною загальноінститутською медико-експертною комісією Українського державного науково-дослідницького інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська, було встановлено, що при обстеженні в клініці  у хворої  виявлені патологічні зміни з боку внутрішніх органів та нервової системи, ступень виразу яких не дає підстав для зміни рішення МСЕК, яким було встановлено Андрієвській - ОСОБА_2 ІІІ групу інвалідності, захворювання загальне, згідно «Інструкції про встановлення груп інвалідності» (наказ МОЗ України №183 від 07.04.2004р.) (а.с. 66, звор.)

При вирішенні питання про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання  рішення МСЕК про встановлення ІІІ групи інвалідності незаконним та зобов’язання встановити ІІ групу інвалідності безстроково, суд приймає до уваги наступне.

У відповідності до п.3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009р., медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

З досліджених матеріалів убачається, що огляд (повторний огляд) Андрієвської - ОСОБА_2, яка звернулась із завою про встановлення інвалідності, був проведений у відповідно до  п.п.15, 17, 19, 20, 22, 24 вищевказаного Положення. При цьому комісії керувалась Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим  Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009р..

Таким чином, медико-соціальні експертні комісії діяли у межах своїх повноважень.

Щодо доводів позивачки про не врахування МСЕК при проведенні огляду та прийнятті рішення про встановлення ІІІ групи інвалідності положень Інструкції  про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров’я України №183 від 07.04.2004р., то суд  не має  спеціальних  знань для можливості надати оцінку зазначеним у ній критеріям можливості встановлення ІІ групи інвалідності. Від проведення експертизи позивачка відмовилась.

Доводи позивачки щодо невідповідності дій відповідача вимогам Наказу Міністерства охорони здоров'я України N 238 від  05.08.1998р. «Про затвердження Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів та внесення змін і доповнень до Порядку встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 22.11.95 N 212», то цей нормативно-правовий акт не регулює правовідносини, що виникли між сторонами по справі, оскільки застосовується для встановлення ступеню втрати  професійної працездатності у відсотках та визначає особливості працевлаштування хворих та інвалідів. Положень щодо встановлення інвалідності цей наказ не містить.

Стосовно доводів позивачки про те, що при визначенні інвалідності не булі враховані її соціальний статус та матеріальне становище, то нормативно-правовими документами, які визначають критерії встановлення інвалідності, не передбачено врахування цих показників.

Відповідно до ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таке ж положення міститься у  ч.1 ст. 60 ЦПК України. Відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін ті інших осіб,  які беруть участь у справі.

З огляду на встановлені факти та викладені положення процесуального закону, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову в частині  визнання незаконним рішення щодо призначення ІІІ групи інвалідності та покладання обов’язку встановити ІІ групу інвалідності.

Оскільки заявлені позивачем Андрієвською - ОСОБА_2 вимоги про відшкодування моральної шкоди, стягнення вартості проїзних квитків до м. Дніпропетровська в розмірі 213,39 грн., вартості листування з державними організаціями в розмірі 60,00 грн. також мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення її прав неправомірними діями відповідача, що судом не встановлено, то і в цій  частині  у позові позивача слід відмовити.

Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009р, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009р., Інструкції  про встановлення груп інвалідності», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров’я України №183 від 07.04.2004р, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 – 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд-  

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Андрієвської - ОСОБА_2 до Кримської республіканської установи «Центр медико - соціальної експертизи» в особі Сімферопольської міської медико-соціальної експертної комісії, Республіканської медико-соціальної експертної комісії №3 про визнання незаконним рішення, покладання обов’язку, відшкодування моральної шкоди та витрат на поїздку – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя