ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2664/2011

21.07.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючої судді -                                        Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення  боргу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.06.2009 року відповідач взяв у нього в борг 500 000,00 рублів РФ строком на два роки, з укладенням договору позики у формі розписки. Проте, тривалий час відповідач борг не повертає та уникає зустрічей з позивачем. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 148 307,00 грн., що еквівалентно 500 000,00 рублів РФ. Позивач також просив стягнути  судові витрати.

Позивач у судове засідання не зявився, надав заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності, підтримав позов у повному обсязі. Відповідач повідомлявся за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи та проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються статтями 526, 625 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а  позичальник зобов'язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 01.06.2009 року 500 000,00 рублів РФ, строком на два роки. У підтвердження цього відповідач надав розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи,  яка приймається судом як  доказ вимог позивача (а.с.  ). Відповідач у встановлений строк грошові кошти не повернув, ним не надано заперечень щодо факту власноручного написання боргової розписки на підтвердження боргових відносин  на зазначену суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення суми боргу.

Відповідно довідки від  2011р. курс Російського рубля у відношенні до гривні складав   грн. за 100,00 доларів США. Таким чином, сума боргу становить  23 792,10 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення суми боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, суд приймає до уваги ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене,  суд вважає можливим стягнути з відповідача суму боргу з урахування індексу інфляції у розмірі 27199,12 грн. та три процента річних від простроченої суми у розмірі 1155,96 грн. за 17 місяців прострочення грошового зобов'язання (в межах позовних вимог).

Наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованості приймається судом до уваги як письмовий доказ по справі на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і у суду сумніву не викликає, відповідачем не оспорений.

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК України, суд при ухваленні судового рішення вирішує, у тому числі,  і питання щодо розподілу між сторонам судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_3 -  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики, укладеного 27.06.2009 року, з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми та індексу інфляції, у розмірі 28355,08 (двадцять вісім тисяч триста п’ятдесят п’ять) гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 283,56 (двісті вісімдесят три) гривні 56 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Суддя