ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-1836/2011
23.06.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючої судді - Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання – Якушевої Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.10.2009 року відповідач взяв у нього в борг 2000 доларів США строком до 25.01.2010р., з укладенням договору позики у формі розписки. Проте, тривалий час відповідач борг не повертає та уникає зустрічей з позивачем. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу, з урахуванням індексу інфляції у розмірі 16368,62 грн. та 3% річних за весь час прострочення в сумі 562,77 грн. Позивач також просив стягнути відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1000 грн., завдану тривалим невиконанням зобов’язань та судові витрати, у тому числі, що були понесені у зв’язку із отриманням юридичної допомоги фахівця у галузі права в сумі 1500 грн..
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. Відповідач у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, заперечень на навів.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи та проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються статтями 526, 625 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України (2003 року).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 19.10.2009 року 2000,00 доларів США, строком до 25.01.2010 року. У підтвердження цього відповідач надав розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, яка приймається судом як доказ вимог позивача (а.с. )
Відповідачем не надано заперечень щодо факту власноручного написання боргової розписки на підтвердження боргових відносин на зазначені суми.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення суми боргу.
Відповідно довідки від 23.06.2011р. курс долару США у відношенні до гривні складав 797,31 грн. за 100,00 доларів США. Таким чином, сума боргу становить 15 946,20 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення суми боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, суд приймає до уваги ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, суд вважає можливим стягнути з відповідача суму боргу з урахування індексу інфляції у розмірі 16 395,56 грн. та три процента річних від простроченої суми у розмірі 588,11 грн. за 430 днів прострочення грошового зобов'язання (в межах позовних вимог).
Наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованості приймається судом до уваги як письмовий доказ по справі на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і у суду сумніву не викликає, відповідачем не оспорений.
Разом з тим, суд не убачає підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки з договору позики від 19.10.2009 року, який був укладений між сторонами, не убачається право позивача на відшкодування моральної шкоди у випадку порушення строку повернення грошових коштів.
Відповідно до вимог статті 214 ЦПК України, суд при ухваленні судового рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонам судових витрат у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, у тому числі і тих, що пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України 2003 року, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу -
в и р і ш и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, укладеного 10.10.2009 року, з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми та індексу інфляції, у розмірі 16983,67 шістнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят три) гривні 67 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 195,00 (сто дев’яносто п’ять) гривень 00 копійок; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (ста двадцяти) гривень; витрати пов'язані з оплатою правової допомоги фахівця в галузі права у розмірі 1500,00 (одна тисяча п’ятсот) гривень 00 копійок.
В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його оголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя