ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-785/2011

03.02.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючої судді -  Кагітіної І.В.,

при секретарі –       Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення  боргу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.06.2010 року відповідач взяв у нього в борг 30 000 грн. строком до 31.07.2010р., з укладенням договору позики у формі розписки. Проте, тривалий час ОСОБА_2 борг не повертає та уникає зустрічей з позивачем. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення у розмірі 31 533,29 грн., судові витрати,  витрати на  нотаріальні послуги, що були понесені позивачем у розмірі 150,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Відповідач у судове  засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали цивільної справи та проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються статтями 526, 625 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України (2003 року).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а  позичальник зобов'язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_2  01.06.2010 року 30 000 гривень, строком до 31.07.2010 року. У підтвердження цього відповідач надав розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи,  яка приймається судом як  доказ вимог позивача.

Відповідачем не надано заперечень щодо факту власноручного написання боргової розписки на підтвердження боргових відносин  на зазначені суми.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення суми боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення суми боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, суд приймає до уваги ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене,  суд вважає можливим стягнути з відповідача суму боргу з урахування індексу інфляції у розмірі 31 230,00 грн. та три процента річних від простроченої суми у розмірі 303,29 грн. за прострочення грошового зобов'язання за період з 01.08.2010р. по 01.12.2010р. (в межах позовних вимог).

Наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованості приймається судом до уваги як письмовий доказ по справі на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і у суду сумніву не викликає, відповідачем не оспорений.

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК України, суд, при ухваленні судового рішення, вирішує, у тому числі,  і питання щодо розподілу між сторонам судових витрат. Згідно ст.88 ЦПК суд вирішує питання щодо стягнення судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд не убачає підстав для відшкодування нотаріальних витрат в сумі 150,00 грн., оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження понесення цих витрат.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України 2003 року, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224 Цивільного процесуального кодексу -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, укладеного 01.06.2010 року, з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми та індексу інфляції,  у розмірі 31 533,29 (тридцять одна тисяча п’ятсот тридцять три) гривні  29 копійок.

В задоволенні позовної заяви в частині стягнення витрат, понесених за надані нотаріальні послуги у розмірі 150,00 гривень – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 315,33 (триста п’ятнадцять) гривень 33 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Суддя