РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-1508/2011
16.05.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді – Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушевої Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що він зазнав з боку відповідачів значних незручностей внаслідок їх неправомірного позову до нього, що розглядався у період часу з серпня 2009 року по листопад 2010 року. Так, у серпні 2009 р. брати позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до нього про виділ частки, поділ домоволодіння в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою. З цього приводу 31.05.2010р. було винесено рішення, яке відповідачі оскаржували в апеляційному порядку. За час розгляду справи в судах між сторонами склалися неприязні відносини, що негативно вплинуло на душевний стан позивача та його родини. Крім того, весь цей час, ОСОБА_1 для захисту своїх прав користувався правовою допомогою. Реалізовуючи своє право на захист, позивач уклав договір про надання юридичних послуг із юристом-спеціалістом Адвокатського об’єднання «Центральної юридичної консультації м. Сімферополя» ОСОБА_4 Згідно квитанцій витрати на правову допомогу склали 2100 грн., які позивач просить стягнути з відповідачів по справі. Також позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює у 5000 грн., та судові витрати: судовий збір у розмірі 51,00 грн. та 250,00 грн.; витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив стягнути судові витрати по справі №2-2276/2010р., пов’язані за надання правової допомоги у сумі 2100 грн., відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та стягнути судові витрати. При цьому, зазначив, що подача позову це реакція на звернення відповідачів з новим спором стовно спірного домоволодіння.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували, надавши до суду письмові заперечення на позов, з посиланням на безпідставність вимог позивача, оскільки вони скористувались правом на звернення до суду, будь-яких протиправних дій стовно позивача не вчиняли, а тому підстав для стягнення моральної шкоди не існує. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то ці питання повинні були вирішуватись під час розгляду тієї цивільної справи.
Заслухавши сторін, представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Як встановлено з матеріалів справи 31 травня 2010р. Київським районним судом м.Сімферополя було ухвалено рішення по цивільній справі №2-2276/2010, згідно якого у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування будинком відмовлено. Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на зазначене рішення були відхилені ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРКрим від 19.10.2010 року, рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 31 травня 2010р. залишено без змін.
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що на протязі розгляду вищевказаної справи у судах першої та апеляційної інстанції він з вини відповідачів, які звернулись із неправомірним позовом, зазнав збитків у вигляді витрат на правову допомогу. Також йому було спричинено моральну шкоду, оскільки весь цей час між ним та відповідачами виникають постійні суперечки і такий негатив вплинув на емоційний стан його родини та потягло погіршення здоров’я, у тому числі малолітньої внучки.
На підтвердження своїх вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу, якою він скористувався під час розгляду справи №2-2276/2010, позивачем надано квитанції на загальну суму 2100,00 грн., які оплачені Адвокатському об’єднанню «Центральна юридична консультація м. Сімферополя», адвокат ОСОБА_4 (а.с. 32-38).
Зі змісту ст. 22 ЦК України убачається, що вона регулює відшкодування збитків у результаті порушення цивільних прав особи. Відповідно до вказаної норми Закону особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положення статті 1166 ЦК України встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, якою є шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну осіб.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичний або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З аналізу зазначених положень убачається, що відповідно до загальних підстав відшкодування матеріальної та моральної шкоди, розмір завданої шкоди стягується в разі наявності такої шкоди, протиправної поведінки особи, яка спричинила зазначену шкоду, причинного зв’язку між поведінкою особи і шкодою, що настала, а також за наявності вини особи, що спричинила шкоду.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що передбачено ст. 11 ЦПК України.
Позивачем не надано доказів, підтверджуючих наявність протиправних та винних дій відповідачів по відношенню до нього, отже відсутні підстав для стягнення на його користь матеріальних збитків та моральної шкоди.
Не може свідчити рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову позивача, про наявність у його діях протиправної поведінки.
З системного аналізу положень ст. 55 Конституції України, ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого права у суді у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Крім того, слід зазначити, що витрати на правову допомогу у відповідності до пункту 2 частини 3 статті 79 ЦПК України належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.
Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до вимог статті 214 ЦПК України, суд при ухваленні судового рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонам судових витрат. Тобто, питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст.88 ЦПК України, у тому числі і витрат на правову допомогу, має бути вирішено судом в рамках розгляду конкретної цивільної справи.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, у зв’язку з чим не має підстав і для стягнення судових витрат, понесених позивачем, при розгляді цієї цивільної справи.
На підставі ст. 55 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.11, 15, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд –
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу, надану під час розгляду цивільної справи №2-2276\2010 року, у розмірі 2100,00 гривень, моральної шкоди у розмірі 5000 гривень – відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя