РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1188/2011

 24.03.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кагітіної І.В.,

при секретарі –          Якушевій Г-М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У січні 2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що  відповідач, будучи визнаним винним у дорожньо-транспортній пригоді, в результаті якої позивачеві було спричинено значну шкоду здоров’ю, відмовляється виплачувати йому матеріальне та моральне відшкодування. Так, за рішенням суду вже було стягнуто 3000 грн. у якості відшкодування заподіяної шкоди, проте вже півтора роки ОСОБА_2 ухиляється від сплати цих коштів. Позивач є інвалідом, хворіє. Для проведення чергової операції йому потрібні кошти. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача грошову суму визначену рішенням Київського районного суду м. Сімферополя у розмірі 3000 грн. та 10000 грн. за завдану матеріальну та моральну шкоду.

Ухвалою від 24.03.2011р. позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 3000 грн.  залишені без розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав позов з вищенаведених підстав, просив стягнути з ОСОБА_2 10 000 грн. у якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зазначену суму він визначає з урахуванням проведеного та необхідного лікування у наслідок погіршення стану здоров’я.  

Представник позивача підтримала позов з тих самих підстав, зазначивши, що вона, як мати ОСОБА_1, постійне матеріально забезпечує його лікування вже на протязі шести років, пенсії не вистачає.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що у позові не міститься обґрунтування стягнення суми у розмірі 10000 грн.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної, оцінивши докази, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтями 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України. Зі змісту статей 1166, 1167  ЦК України  убачається, що для покладення відповідальності на заподіювача шкоди необхідна сукупність таких обов’язкових умов: наявність шкоди,  протиправність дій заподіювача шкоди,  причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди  і шкодою,  вина у заподіюванні шкоди.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з противоправною поведінкою щодо неї.

Судом встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.04.2003р. з вини ОСОБА_2 позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Реалізувавши своє право на судовий захист ОСОБА_1 звернувся до суду про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування у розмірі 6776,19 грн. та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим від 23.06.2009р.  було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 1000 грн., у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., а всього 3000 грн..

Звертаючись до суду, на цей час, позивач посилається на ту обставину, що у наслідок неправомірних дій відповідача, який тривалий час не відшкодовує йому матеріальну та моральну шкоду, він не може у повній мірі відновити свій фізичний стан, хоча потребує постійного лікування та проведення операції.

При обґрунтуванні розміру завданої матеріальної шкоди позивачем надані суду копії квитанцій про купівлю медикаментів загалом на суму 553,64 грн. (а.с. 9-10 ). Зазначені письмові докази суд не приймає до уваги, оскільки з них не убачається, що витрати були понесені саме ОСОБА_1 для його лікування, яке було проведено у наслідок неправомірних дій відповідача під час дорожньо-транспортної пригоди.

З наданих позивачем лікарняних рецептів також не встановлено причинний зв’язок між будь-якими неправомірними діями відповідача та необхідністю зазначених у них лікарських призначень (а.с. 10-12).

Буді-яких інших доказів на підтвердження наявності матеріальної шкоди не надано, джерело їх існування не повідомлено.

Щодо посилання позивач не необхідність проведення операції, то це також не підтверджено доказами, не повідомлено джерело їх існування. Відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому судом  у порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України було роз’яснено сторонам відповідне право на забезпечення доказів шляхом призначення експертизи, яким позивач не скористався.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст. ст. 10, 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті осбатвини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень; саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність достатніх і допустимих доказів в обґрунтування заявленого позову в частині стягнення матеріальної шкоди.

Оскільки заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги про стягнення моральної шкоди  також мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення його прав неправомірними діями відповідача, що судом не встановлено, то і в цій  частині  у позові позивача слід відмовити.

Крім того, як встановлено вище рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 23.06.2009р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача під час дорожньо-транспортної пригоди, було стягнуто 2000 грн..

Можливість стягнення моральної шкоди у наслідок необхідності проведення операції не ґрунтується на вимогах закону.

Позовних вимог про застосування відповідальності у наслідок невиконання рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 23.06.2009р.  позивачем не було заявлено. У судовому засіданні він наполягав, що розмір матеріальної та моральної шкоди визначений у наслідок проведеного та необхідного лікування.

Відповідно до  ст. ст. 23, 1166, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 – 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -  

В и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 10000 гривень – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Суддя