РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-545/2011

 19.01.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді -  Кагітіної І.В.,

при секретарі –            Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кримського республіканського підприємства «Виробничне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя»  про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до Кримського республіканського підприємства «Виробничне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» (далі по тексту - КРП «ВПВКГ м.Сімферополя») про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка, як наймач квартири АДРЕСА_1, уклала 06.10.2005р. із відповідачем договір про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення. На підставі акту №1097 від 29.06.2010р., складеного за відсутності позивачки, її квартиру було відключено від мереж питного водопроводу та каналізації із попередженням, про те, що користування водою призведе до затоплення. При цьому, не було прийнято до уваги те, що поточні платежі за вищевказані послуги відповідача позивачкою здійснені у повному обсязі, що підтверджено перевіркою ТОВ «Кримська колекторська компанія – СДУ» станом на 01.01.2009р. Відповідачем було проведено неправомірне відключення квартири позивачки від мереж питного водопостачання та водовідведення з 29.06.2010р. по 02.07.2010р. за не оплату споживчих послуг за період з 1997р. по 2005р., без застосування строків позовної давності. На підставі наведеного, позивачка просить стягнути з відповідача 4 500 грн. та віднести зазначену суму в рахунок оплати за послуги водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_1, що надаються КРП «ВПВКГ м.Сімферополя» за обліковим рахунком №302-32022.

Під час розгляду справи позивачем було доповнено позовні вимоги, вона просила визнати дії відповідача щодо самовільного вимкнення квартири від центрального водопостачання та водовідведення незаконними, стягнути моральну шкоду у десятикратному розмірі понесених витрат, сплачених за квитанцією від 02.07.2010 року, платіж 80\83 (а.с.48). Доповнення мотивовані тим, що жодним законодавчим актом не передбачена можливість відповідача повного вимкнення водопостачання та обмеження користування каналізацією. Незаконні дії відповідача завдали моральні страждання, оскільки принизили гідність позивачки та викликали у неї почуття незахищеності, сумніву у дії Конституції та законів.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з урахуванням вищевикладеного.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки у наслідок порушення виконання зобов’язання з боку позивача вони мали право припинити водовідведення. При цьому, позивачка визнала наявність заборгованості, оскільки оплатила її. Повного вимкнення водопостачання та водовідведення не відбулось, було лише припинення водовідведення на нетривалий термін. Можливість застосування позовної давності без рішення суду не можлива. Наявність матеріальної шкоди не доведена, не представлено доказів заподіяння моральної шкоди.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази і матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до облікового рахунку №32022, виданого КП «ЖЕО Центрального району м. Сімферополя», наймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру №461 від 24.04.1989р. є ОСОБА_1 (а.с. 3)

10.03.2005р. ОСОБА_1 (Споживач) та Сімферопольське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (Виконавець) уклали Договір №302-32022 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (Договір).

У відповідності до п.1 вказаного Договору Виконавець зобов’язався надавати Споживачу та членам його  родини, а також іншим особам, що у ній мешкають, послуги з водопостачання та водовідведення, а Споживач зобов’язався своєчасно здійснювати оплату за послуги, що надаються на умовах цього договору.

Відповідно до підпункту «в» п.22  Договору Виконавець має право припинити надання послуг у випадку прострочення сплати послуг понад трьох місяців та порушення правил експлуатації внутрішньо – будинкових (внутрішньо - квартирних) систем водопостачання та водовідведення (до ліквідації заборгованості або усунення виявлених порушень та оплати Споживачем робіт з припинення, відновлення наданих послуг).

Як убачається з акту №1097 від 29.06.2010р., складеного представником КРП «ВПВКГ м.Сімферополя» квартиру АДРЕСА_1 було відключено від мереж водовідведення у зв’язку з заборгованістю у розмірі 458,55 грн. станом на 01.06.2010р. Зазначений акт місить вимогу щодо сплати заборгованості, а також вартості робіт з відключення та підключення в сумі 375,26 грн., після чого буде проведено підключення до мереж (а.с.4).

Суму заборгованості у розмірі 458,55 грн., яка виникла з період з 1997 по 2005р., позивачкою була оплачена 02.07.2010р., про що свідчить відповідна квитанція (а.с. 5).

Згідно до акту, складеного контролерами КРП «ВПВКГ м.Сімферополя» від 01.07.2010р., за результатами обстеження квартири АДРЕСА_1 було відновлено водовідведення за допомогою апарату «Грот» (а.с. 54).

Суд не бере до уваги посилання позивачки на те, що жодним законодавством не передбачено право відповідача відключати у повному обсязі квартиру від центрального водопостачання та водовідведення, оскільки матеріалами справи встановлено тільки наявність факту тимчасового припинення водовідведення за період з 29.06.2010 року по 01.07.2010 року.

При цьому таке право відповідач має у відповідності до умов п.п.«в» п.22  Договору від 10.03.2005 року, дійсність якого визнана сторонами у судовому засіданні, умови якого позивачка не оспорювала.

Відповідно до ст. 629  ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Доводи позивачки про те, що відповідач не міг відключати її квартиру у наслідок відсутності заборгованості по оплаті послуг не підтверджені  доказами. Навпаки факт оплати 458,55 грн. за квитанцією від 02.07.2010 року свідчить про визнання позивачкою факту наявності заборгованості, її розмір не оспорений також при розгляді  і цієї справи у суді.

Щодо посилання на лист ТОВ «Кримська колекторська компанія – СДУ», датований 24.03.2009 року, то він не спростовує наявність заборгованості, а містить лише подяку за своєчасне реагування на повідомлення про добровільне погашення заборгованості, без зазначення у якому розмірі та за який період заборгованість була погашена (а.с.6, 57).

Не бере суд до уваги доводи позивачки і стосовно того, що відповідачем не було застосовано позовну давність, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267  ЦК України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Тобто це повноваження суду при розгляді справи, а не КРП «ВПВКГ м.Сімферополя», як виконавця договору.

Крім того, суд приймає до уваги, що сам по собі факт визнання дій відповідача щодо припинення водовідведення неправомірними не є способом захисту, встановленим ст. 16  ЦК  України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Пункти 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів зазначають відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.  

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Обставини завдання з боку відповідача будь-якої  матеріальної, моральної шкоди, завданої життю чи здоров’ю, та оцінених позивачкою ОСОБА_1 у розмірі 4500 грн.  та у десятикратному розмірі від 458,55 грн., матеріалами справи не підтверджені.

Зі змісту положень ст. ст. 1, 3, 10, 11, 60 ЦПК України убачається, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаний або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних  відносин.

 Аналізуючи викладене вище у сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності порушення її права при тимчасовому припинення водовідведення, завдання матеріальної та моральної шкоди, що виключає можливість задоволення позову.

У зв’язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позову у повному обсязі, підстав, передбачених ст. 88 ЦПК України, для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача не встановлено.

На підставі вищевикладеного, відповідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 16, 629  ЦК України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212, 214 – 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кримського республіканського підприємства «Виробничне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя»  про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Суддя