РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-414/2011

 26.01.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Кагітіної І.В.,

при секретарі –         Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Канцлер» про повернення безпідставно набутого майна, -

встановив:

у жовтні 2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України із зазначеним позовом, у якому ставить питання про стягнення з Приватного підприємства «Канцлер» безпідставно набутих грошових коштів в сумі 58 500,80 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 22.01.2010р. ним було передано відповідачу 3 500,00 євро та 3000,00 доларів США у якості авансу на підтвердження укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, належній відповідачу. Однак, при підготовці необхідних документів щодо оформлення зазначеного правочину, позивачеві стало відомо, що власник квартири самовільно звів прибудову до неї. Зазначене робить не можливим правове оформлення цієї прибудови та відповідно і договору купівлі-продажу. За таких обставин позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути кошти, проте до сьогодні їх так і не отримав.

У судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали, наполягали на стягнення суми саме з Приватного підприємства «Канцлер», оскільки кошти були передані директору підприємства, який діяв у відповідності до статуту. Будь-яких вимог до інших осіб позивачем не заявлено.

Представник відповідача заперечував проти позову, оскільки приватне підприємство «Канцлер» грошові кошти не отримував.

Заслухавши позивача, представників сторін, свідка, вивчивши матеріали цивільної справи та проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Євпаторія», квартираАДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Приватному підприємству «Канцлер»  (а.с. 10).

Згідно з розпискою від 22.04.2010 року ОСОБА_2, який є директором ПП «Канцлер», отримав завдаток за зазначену квартиру в сумі 3 500,00 євро та 3000,00 доларів США. (а.с. 32)

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що він дійсно отримав зазначену суму грошей від матері дружини позивача на забезпечення укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Грошові кошти були передані ОСОБА_3, який керував всіма справами.  

На цей час, договір купівлі-продажу не укладений у наслідок наявності самочинної прибудови, що сторонами визнано.

Звертаючись до суду на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України позивач просить стягнути з приватного підприємства «Канцлер»  передані за розпискою кошти, як такі, що безпідставно набуті.

Відповідно до ст. 1212  ЦК України  особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1213  ЦК України  набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З аналізу зазначених положень законодавства убачається, що зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають при наявності вимоги, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої.

З наданих на підтвердження позовних вимог письмових доказів та показань свідків судом не встановлено, що грошові кошти в сумі 3 500,00 євро та 3000,00 доларів США належали ОСОБА_1. Не підтверджено матеріалами справи і те, що грошові кошти були отримані Приватним підприємством «Канцлер» на відповідний рахунок. Сам по собі факт того, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти, як директор, від родича позивача не свідчить про те, що підприємство їх набуло за рахунок ОСОБА_1.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у Приватного підприємства «Канцлер» не виникло зобов’язання перед ОСОБА_1 з набуття грошей без достатньої правової підстави.

Судом на виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України було роз’яснено позивачеві право на заміну неналежного відповідача або залучення інших осіб у якості співвідповідачів, чим ОСОБА_1 не скористався.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про  застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року №5,  суд зобов’язаний вирішити справу за тим позовом, що пред’явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

З урахуванням викладеного та в межах заявлених позовних вимог до Приватного підприємства «Канцлер», суд не знаходить підстав для задоволення позову  ОСОБА_1

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судом не встановлено у порядку ст. 88 ЦПК України підстав для присудження позивачеві з відповідача понесених ним судових витрат.

На підставі ст.1212, 1213 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про  застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року №5, суд –

в и р і ш и в:   

У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з Приватного підприємства  «Канцлер» безпідставно набутих коштів у сумі 58500,80 гривень – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Суддя