РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2984/2011

 31.08.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючої судді -  Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

встановив:

позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення грошового зобов’язання в розмірі 1570800,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.09.2008 року між нею та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів на суму 2 200 000,00 грн., про що відповідач надав позивачеві розписку. Одночасно з цим позичальник зобов’язався повернути борг до 10.04.2009р., однак сума боргу була ним повернута лише у квітні 2011р. Позивач, посилаючись ст.611 ЦК України зазначає, що відповідач повинен сплатити неустойку  у вигляді пені в розмір 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення, що передбачено п.6 договору позики, укладеним між сторонами.

Сторони у судове засідання не з’явились, повідомлені належно. Позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій підтримала позовні вимоги. Відповідач надав заяву у якій також просив розглядати справу за його відсутності, зазначив, що визнає позов у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи та проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а  позичальник зобов’язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що позивач та відповідач 10.09.2008 р. уклали договір позики, відповідно якого ОСОБА_2 отримав 2 200 000,00 гривень, строком до 10.04.2009р.

На  підтвердження факту отримання грошей відповідач надав розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, яка приймається судом як доказ вимог позивача.

У встановлений строк відповідач борг не повернув, а сплатив кошти лише у квітні 2011р., що ним не оспорено.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одночасно з цим, у п.6 Договору позики від 10.09.2008р. в разі прострочення повернення позики Позикодавець вправі нараховувати пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позичальником за договором було виконано обов’язок щодо надання коштів ОСОБА_2  В свою чергу, відповідач, зобов’язання за договором належним чином не виконав, порушивши вимоги п.5 договору позики від 10.09.2008р.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 та вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення грошового зобов’язання за 714 днів в розмірі 1570800,00 грн.

Наданий позивачем у судовому засіданні розрахунок вищевказаних сум заборгованості за кредитним договором приймається судом до уваги як письмовий доказ по справі на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і у суду сумніву не викликає.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись статтями 526, 611 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу –

В и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 -  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення грошового зобов’язання за договором позики від 10.09.2008р. в розмірі 1 570 800,00 (один мільйон п’ятсот сімдесят тисяч вісімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1700,00 (тисяча сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Суддя