Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/299/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Черненко І.В.
Спори, що виникають із сімейних правовідносин Доповідач Карпенко О. Л.
УХВАЛА
Іменем України
03.04.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі
головуючого –Карпенка О.Л.,
суддів –Голованя А.М., Черниш Т.В.,
при секретарі –Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 жовтня 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
07 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_3 В обґрунтування позовних вимог послався на те, що вони з відповідачкою перебувають у шлюбі з 15 грудня 1995 року. В період шлюбу ними було спільно придбано майно: житловий будинок, нежитлове приміщення, квартиру, автомобілі, контейнер морський. На його пропозицію щодо поділу спільного майна в рівних частинах відповідачка відмовилася. Позивач просив суд здійснити поділ між ними спільного майна виділивши йому житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1, вартістю 400 000 грн., нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, вартістю 640 000 грн., автомобіль НОМЕР_1, вартістю 68000 грн., автомобіль Рено Конго реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 51000 грн., приміщення корівника за адресою АДРЕСА_2, вартістю 45000 грн.
Відповідачка ОСОБА_3 пред’явила зустрічний позов у якому просила суд поділити між ними спільне майно загальною вартістю 444 867 грн. виділивши їй житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1, вартістю 80 000 грн., нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, вартістю 60 000 грн., автомобіль IVECO реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 80 000 грн., автомобіль Рено реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 30 000 грн., автомобіль НОМЕР_3 вартістю 25 000 грн., кухонний гарнітур вартістю 15 000 грн. Виділити ОСОБА_2 приміщення корівника за адресою АДРЕСА_2 вартістю 60 867 грн., автомобіль НОМЕР_1 вартістю 80 000 грн., телевізор «Панасонік»вартістю 1 500 грн., пральну машину вартістю 3 000 грн., пральну машину вартістю 3 000 грн., м’який куточок вартістю 3 000 грн., диван вартістю 500 грн., домашній кінотеатр «Панасонік»вартістю 3 000 грн., кухонний меблевий гарнітур вартістю 15 000 грн. Стягнути з неї на користь позивача 40 000 грн. компенсації Ѕ частини вартості будинку , 15 000 грн. компенсації Ѕ частини вартістю автомобіля Рено, 12 500 грн. компенсації Ѕ частини вартості автомобіля НОМЕР_3. Також відповідачка просила суд визнати за нею право власності на будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 жовтня 2011 року позов та зустрічний позов задоволено частково. Суд здійснив розподіл спільного майна ОСОБА_2 і ОСОБА_3, виділив ОСОБА_2 автомобіль IVECO реєстраційний номер НОМЕР_4 вартістю 92710 грн. 81 коп., автомобіль НОМЕР_1 вартістю 53 053 грн. 86 коп., автомобіль НОМЕР_3 вартістю 33 063 грн. 73 коп., автомобіль Рено Конго реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 31 414 грн. 61 коп., м’який куточок вартістю 3 000 грн., пральну машину вартістю 3 000 грн., домашній кінотеатр «Панасонік»вартістю 3 000 грн., а ОСОБА_3 суд виділив житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, вартістю 138 045 грн., нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, вартістю 210 862 грн., телевізор «Панасонік»вартістю 1 500 грн., пральну машину вартістю 3 000 грн., диван вартістю 500 грн., кухонний меблевий гарнітур вартістю 15 000 грн. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 74 832 грн. грошової компенсації частки майна позивача, в тому числі 70 000 грн. з депозитного рахунку суду. Суд здійснив розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу у якій просить змінити рішення суду. Виділити йому нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, вартістю 210 862 грн., автомобіль НОМЕР_1, вартістю 53 053 грн. 86 коп., автомобіль Рено Конго реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 31 414 грн. 61 коп. Виділити ОСОБА_3 житловий будинок в АДРЕСА_1, вартістю 138 045 грн., автомобіль IVECO реєстраційний номер НОМЕР_4 вартістю 92 710 грн. 81 коп., автомобіль IVECO реєстраційний номерНОМЕР_3 вартістю 33 063 грн. 73 коп., м’який куточок вартістю 3 000 грн., пральну машину вартістю 3 000 грн., домашній кінотеатр «Панасонік»вартістю 3 000 грн., телевізор «Панасонік»вартістю 1 500 грн., пральну машину вартістю 3 000 грн., диван вартістю 500 грн., кухонний меблевий гарнітур вартістю 15 000 грн. Стягнути з нього на користь ОСОБА_3 компенсацію різниці у вартості їх часток у майні у сумі 1 255 грн. 47 коп. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд не врахував, що нежитлове приміщення в АДРЕСА_2, використовувалося ним для здійснення підприємницької діяльності –обробки деревини. Суд відмовив у прийнятті доказів на підтвердження цього факту. Водночас суд дійшов безпідставного висновку, що це приміщення було придбане за гроші, які відповідачка взяла у борг.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги. Крім того позивач сплатив на депозитний рахунок апеляційного суду кошти у сумі 1260 грн.
Відповідачка, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася.
Представник відповідачки доводи апеляційної скарги не визнала, просила суд відмовити у її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Суд першої інстанції вірно встановив, що з 15 грудня 1995 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
У період шлюбу ними набуло спільне майно: житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 138 045 грн., нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, вартістю 210 862 грн., автомобіль IVECO реєстраційний номер НОМЕР_4 вартістю 92 710 грн. 81 коп., автомобіль НОМЕР_1 вартістю 53 053 грн. 86 коп., автомобіль НОМЕР_3 вартістю 33 063 грн. 73 коп., автомобіль Рено Конго реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 31 414 грн. 61 коп., телевізор «Панасонік»вартістю 1 500 грн., дві пральні машини вартістю по 3 000 грн. кожна, м’який куточок вартістю 3 000 грн., диван вартістю 500 грн., домашній кінотеатр «Панасонік»вартістю 3 000 грн., кухонний меблевий гарнітур вартістю 15 000 грн. Всього майна на суму 588 150 грн.
Згідно ст. 22 КпШС (який діяв на час набуття сторонами по справі права на будинок, нежитлове приміщення та автомобіля IVECO реєстраційний номер НОМЕР_4) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Рішення в частині належності спірного майна сторонам на праві спільної сумісної вартості та в частині його вартості не оскаржується.
Вирішуючи спір, суд керувався нормами ст. ст. 70, 71 СК України та виходив з рівності часток майна, яке належить сторонам, а також з того, що позивач погодився на отримання грошової компенсації вартості його частки у житловому будинку АДРЕСА_1, яку відповідачка внесла необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Суд здійснив розподіл транспортних засобів, предметів обстановки та побутових приладів між сторонами в натурі, виділив відповідачці житловий будинок.
Суд не встановив чи можна здійснити поділ в натурі між сторонами нежитлового приміщення в с. Соколівське Кіровоградського району так, як відповідних доказів сторони не подали.
Вирішуючи спір в цій частині суд фактично виходив з того, що це майно є неподільним, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, оскільки інше не визначено домовленістю між ними, позивачка внесла кошти на депозитний рахунок суду для виплати позивачу компенсації його частки.
Позивач, обґрунтовуючи свою вимогу про виділення цього нежитлового приміщення йому, послався на те, що саме він, а не відповідачка, використовує його для здійснення підприємницької діяльності.
Однак колегія судді критично оцінює надані позивачем на підтвердження цього факту докази, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи (Т. 1 а.с. 236), письмові договори (Т. 1 а.с. 237, 238), рахунки ВАТ Кіровоградобленерго»на оплату ПП ОСОБА_2 за активну електроенергію, та вважає, що вони не підтверджують вказаний факт.
Так у свідоцтві про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 не вказано вид діяльності.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з 26 листопада 2001 року відповідачка також являється підприємцем (Т. 1 а.с. 162).
У наданих позивачем рахунках на оплату за електроенергію не вказано об’єкт на який здійснювалося постачання цієї електроенергії. Також із змісту цих документів неможливо визначити хто саме з підприємців ОСОБА_2 здійснював оплату.
Із змісту письмових договорів від 29 грудня 2009 року та від 30 грудня 2010 року, на які посилається позивач, вбачається, що він дозволяв ОСОБА_5 користуватися цехом (приміщенням) за адресою АДРЕСА_2, та його обладнання.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджують незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 308 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції –залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: