У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 грудня 2011 року                                      м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого    -  судді   Сєвєрової Є.С.,

суддів:                Сидоренко І.П.,  Цюри Т.В.,

при секретарі             -    Литвинюк А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2010 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Головного управління юстиції в Одеській області підрозділу примусового виконання рішень,

в с т а н о в и л а:

    Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на неправомірність дій старшого державного виконавця Головного управління юстиції в Одеській області Щеглової Є.В., та просить визнати її дії, пов'язані з прийняттям постанови про повернення виконавчого документу від 17.12.2009 року та саму постанову про повернення виконавчого провадження неправомірними. У скарзі посилається на те, що судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2008 року на його користь з кредитної спілки «Україна» було стягнуто 13 000 грн., наказ прийнято до виконання 02.03.2009 року Другим відділом Приморської державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, а 17.12.2009 року старшим державним виконавцем Щегловою Є.В. повернуто виконавчий документ з посиланням на п.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». Такі дії державного виконавця порушують його права на виконання судового рішення, тому він звернувся до суду.

    Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2010 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, визнано дії старшого державного виконавця Головного управління юстиції в Одеській області підрозділу примусового виконання рішень Щеглової Є.В., пов’язані з прийняттям постанови про повернення виконавчого документа від 17.12.2009 року та цю постанову – неправомірними. Зобов’язано старшого державного виконавця Головного управління юстиції в Одеській області Щеглову Є.В. вчинити дії у відповідності із Законом України «Про виконавче провадження» щодо виконання судового наказу.

    У апеляційній скарзі Головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щеглова Є.В., посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судовим наказом від 16 грудня 2008 року на користь ОСОБА_2 з Кредитної спілки «Україна» стягнуто 13000 гривень.

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області 17 грудня 2009 року виконавчий лист повернуто стягувачеві в зв’язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не вжиті всі необхідні заходи для виконання судового рішення і постанова порушує право заявника на виконання судового рішення.

Проте погодитися із таким висновком суду неможна, оскільки він є передчасним, а сама ухвала суду не відповідає вимогам ст.210 ЦПК України, оскільки не містить мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків про неправомірність дій виконавця, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Відповідно до ст.386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з’явитися з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Зазначене положення процесуального закону є обов’язковим для суду, оскільки є складовою принципів цивільного процесу – змагальності та диспозитивності, а також вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

В порушення зазначених вимог скаргу розглянуто без участі державного виконавця або його представника, без з’ясування причин їх відсутності. Судову повістку на ім’я Щеглової Є.В. вручено особі за прізвищем Ракова, щодо якої відсутні відомості про її повноваження отримати повістку для особи, дії якої оскаржуються.

Більш того, матеріали справи свідчать про те, що розглядаючи скаргу, суд першої інстанції обмежився дослідженням копії судового наказу про стягнення коштів на користь ОСОБА_2 та копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.5,6) без дослідження матеріалів виконавчого провадження і перевірки доводів, викладених в постанові виконавця щодо підстав повернення виконавчого документу.

Таким чином, без з’ясування фактичних обставин справи, без дослідження матеріалів виконавчого провадження, суд прийшов до абстрактного висновку про порушення прав скаржника в зв’язку з поверненням виконавчого листа як способу невиконання судового рішення і невиконанням всіх необхідних дій.

Втім, само по собі право на повернення виконавчого листа у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення, передбачене п.2ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», відтак суто повернення листа без встановлення фактів інших порушень з боку державного виконавця не може розцінюватися як дія, що порушує права людини на виконання судового рішення.

В свою чергу, перевірка правомірності дії виконавця та здійснення ним  в повному обсязі дій, направлених на виявлення майна боржника та його арешт є предметом перевірки, яка здійснюється в порядку  Розділу УІІ ЦПК України, і тому суд зобов’язаний ретельно дослідити всі обставини та надати правову оцінку правомірності та повноті дій виконавця під час розшуку майна.

Проте суд першої інстанції покладених на нього функцій уникнув, обмежившись висновком про порушення прав скаржника без встановлення конкретних дій, які свідчать про порушення прав та інтересів заявника, без забезпечення належного повідомлення  державного виконавця про час та місце розгляду скарги, без його допиту та дослідження матеріалів виконавчого провадження для перевірки доводів скаржника та обґрунтованості повернення виконавчого листа.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції порушений порядок вирішення питання при розгляді скарги, то ухвала суду підлягає скасуванню із передачею питання за скаргою на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до п.3ч.1ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.304,п.3ч.1ст.312,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 19 березня 2010 року скасувати, скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: