Судове рішення #22098811

рішення

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 грудня 2011 року                                      м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого    -  судді   Сєвєрової Є.С.,

суддів:               Сидоренко І.П., Цюри Т.В.,

при секретарі             -    Литвинюк А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою  Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час прострочення розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а:

    В квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в до ТОВ „Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 8 568,46 грн. та компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, що складає 1 473,25 грн., а також грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 2 800,20 грн. та середнього заробітку за час прострочення виплати розрахунку при звільненні з 23.07.2009 року по день ухвалення судового рішення у даній справі, виходячи з розміру її середньоденного заробітку в сумі 193,42 грн., на підставі ст.47, ч.1 ст.83, ст.ст.116,117, ч.1 ст.232, ч.2 ст.233 КЗпП України, Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-111. У позовній заяві посилалася на те, що згідно наказу Одеської філії ТОВ „Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" від 23.07.2009 року за № К-020 її було звільнено з посади менеджера з продажу автомобілів за власним бажанням згідно п.3ст.38 КЗпП України, але відповідач до теперішнього часу не запровадив виплату належного їй розрахунку при звільненні, тому вона вимушена звернутися до суду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 квітня 2009 року по 22 липня 2009 року в сумі 8 568 грн. 46 коп. ; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати з травня 2009 року по квітень 2011 року в сумі 1 473 грн. 25 коп.; грошову компенсацію за невикористані у 2009 році дні щорічної відпустки в сумі 2 800 грн. 20 коп.; середній заробіток за час прострочення проведення розрахунку при звільненні з 23 липня 2009 року по 07 вересня 2011 року в сумі 107 647 грн. 80 коп., без врахування податків та обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, в задоволені решти частини позовних вимог відмовлено.

    У апеляційній скарзі ТОВ „Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді менеджера в Одеській філії ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна», наказом №К-020 23.07.2009 року звільнена на підставі п.3ст.38 КЗпП України за власним бажанням. В день звільнення нею отримано трудову книжку, проте до теперішнього часу з нею не здійснений розрахунок, а саме не виплачена заробітна плата в розмірі 8568,46 гривень та грошова компенсація за невикористану відпустку в розмірі 2800,20 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ст.117 КЗпП України виплата всіх сум належних працівникові відбувається в день звільнення.

З довідки ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» вбачається, що заборгованість по заробітній платі складає 8568,46 грн. за квітень-липень 2009 року, а сума компенсації за невикористану відпустку 2800,20 грн. без врахування внесків та податків.

Таким чином, виплата працівникові всіх належних йому сум в день звільнення є обов’язком роботодавця, а не правом, тому необґрунтованими є доводи представника відповідача про безпідставність вимог ОСОБА_1 через її не звернення за отриманням заборгованості.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Враховуючи, що своєчасно належні до сплати суми не  виплачені, то суд правильно виходив з того, що позивачка має право на відповідну компенсацію.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1993 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч.2ст.233КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, тому доводи апеляційної скарги  про пропуск строку звернення до суду щодо вимог по заробітній платі, компенсації за неотриману відпустку та компенсацію втрати частини доходів є необґрунтованими.

Таким чином, судом правильно встановлені фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був своєчасно належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на правильність вищезазначених висновків суду не вплинули, оскільки відповідно до ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду якщо судом неправильно вирішення справу по суті.

Разом із тим, неможна погодитися із висновком суду щодо задоволення вимог про  стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі  107647,80 грн. з огляду на таке.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних працівникові сум в строки, передбачені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, зазначене правило є санкцією за невиконання роботодавцем вимог закону, яка не може вважатися складовою оплати праці.

Виходячи з того, що ст.233 КЗпП України передбачений тримісячний строк для звернення до суду, коли працівник дізнався про порушення своїх прав, то строк позивачкою щодо вимог про стягнення середнього заробітку на підставі ст.117 КЗпП України слід вважати пропущеним, оскільки про неотримання розрахунку вона дізналася в день звільнення, тоді як із позовом звернулася лише в квітні 2011 року.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, помилково прийшов до висновку про можливість задоволення позову в зазначеній частині, тому рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового.

Оскільки заяви про поновлення строку нею не подано, поважність причин пропуску нічим не обґрунтована, та пропуск строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у позові, то в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час прострочення проведення розрахунку при звільненні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» задовольнити частково.

Рішення  Приморського районного суду м.Одеси від 07 вересня 2011 року в частині стягнення середнього заробітку за час прострочення проведення розрахунку скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна» про стягнення середнього заробітку за час прострочення проведення розрахунку при звільненні відмовити, в решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:підпис

                       

Судді:     підписи

З оригіналом згідно: Суддя:    

                   

                       

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація