ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.10.2006 року Справа № 5/422
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Баннової Т.М.
Бойченка К.І.
Секретар судового засідання: Сідорова О.А.
за участю представників сторін:
від позивача повноважний представник в судове
засідання не прибув;
від відповідача Лісечко О.С., представник за довіреністю
№198 від 30.08.2006;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу
на рішення
господарського суду Луганської області
від 28.08.2006
по справі № 5/422 (суддя Закропивний О.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю
«Луганське енергетичне об’єднання” в особі
Луганської філії ТОВ «Луганське
енергетичне об’єднання”, м. Стаханов
Луганської області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Луганське автотранспортне
підприємство 10964”, м. Луганськ
про стягнення 7442 грн. 67 коп.
ВСТАНОВИВ:
Повноважний представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання від 10.10.2006 (дата отримання канцелярією Луганського апеляційного господарського суду 11.10.2006) про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, у зв’язку з неможливістю його повноважного представника бути присутнім на цьому судовому засіданні.
Судова колегія вважає за можливе розглянути дану справу в апеляційному провадженні за матеріалами наявними у справі за відсутності представника позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” в особі Луганської філії, м. Луганськ, звернулося з позовною заявою до господарського суду Луганської області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Луганське автотранспортне підприємство 10964”, м. Луганськ - 7442 грн. 67 коп. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 13.12.2004 №263 та додатковою угодою від 01.10.2005 б/н, державне мито у сумі 102 грн. 00 коп., плату за інформаційно – технічне обслуговування судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.08.2006 у справі №5/422 (суддя Закропивний О.В.) позовні вимоги задоволенні повністю.
Мотивовано рішення суду першої інстанції тим, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Обґрунтовані висновки місцевого господарського суду вимогами ч.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику”, п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 24.03.1999 №444 (в реакції постанови Кабінету міністрів України від 09.04.2002 №475) (далі - Порядок) та п.4.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 (у редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 №928, зареєстрованих в Мінюсті України 14.11.2002 за №903/7191) та (у редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 №910 , зареєстрованих в Мінюсті України 18.11.2005 за №1399/11678) (далі - Правила).
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач – Відкрите акціонерне товариство „Луганське автотранспортне підприємство 10964”, м. Луганськ, звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 08.09.2006 б/н, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2006 у даній справі скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, провадження у справі №5/422 припинити.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник зазначив наступне:
- грошові вимоги позивача по даній справі підпадають під дію п.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон про банкрутство), що суд першої інстанції не з’ясував;
- в ході розгляду справи судом було порушено принцип змагальності сторін;
- не досліджено порядок обчислення та нарахування ціни позову 7442 грн. 67 коп. згідно ч. 5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику” та п. 6.17 Правил, застосування середньозваженого тарифу.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” в особі Луганської філії, м. Луганськ, надав заперечення від 19.10.2006 №12813, в яких з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Луганське автотранспортне підприємство 10964”, м.Луганськ, від 08.09.2006 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2006 по справі №5/422 призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. - суддя – головуючий, Баннова Т.М., Бойченко К.І. – судді.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.161 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору.
Згідно приписів Закону України „Про електроенергетику” та Правил користування електричною енергією постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії.
За приписом п. 6.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.
13.12.2004 між сторонами у справі укладено договір №263 про постачання електричної енергії (далі - договір), за яким позивач зобов’язався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач - оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами укладеного договору та додатками до Договору, які є його невід’ємною частиною (а.с.9-20).
01.10.2005 між позивачем та відповідачем підписана додаткова угода б/н до договору про постачання електричної енергії від 13.12.2004 №263, згідно якої були внесені зміни до умов договору (а.с.13).
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник електроенергії зобов’язується відпускати її споживачу в межах 180 кВА приєднаної (дозволеної до використання) потужності в обсягах, визначених додатком „Обсяги постачання електричної енергії” з урахуванням вимог розділу 5 та умов розділу 6 договору, повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію через засоби масової інформації за 5-ть днів до введення їх у дію (а.с.9).
Договірна величина споживання електричної енергії визначається у додатку „Обсяги постачання електричної енергії”, так обсяг постачання у січні 2006 року – 1200 кВт/г, у лютому 2006 року – 1000 кВт/г та у березні 2006 року – 800 кВт/г, на підставі заяви відповідача від 01.11.2005 №15298 (а.с.20,21).
Відповідно до п.2.2.2 та п. 7.6 договору відповідач зобов’язаний обраховувати та надавати звіти Постачальнику електричної енергії, позивачу у справі (а.с.9;11 - зворот).
Відповідно до п.7.7 договору розрахунки за електричну енергію та інші платежі здійснюються Споживачем у порядку передбаченому додатком „Порядок розрахунків” (а.с. 11 - зворот).
Пунктом 7 додатку „Порядок розрахунків” до договору передбачено, що не менш чім за 5 банківських днів до початку розрахункового місяця Споживач здійснює попередню оплату вартості обсягу електричної енергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором. У разі якщо очікуваний на кінець розрахункового періоду (місяця) обсяг споживання електричної енергії перебільшує договірну величину її споживання, Споживач не пізніше, чим за 3 банківські дні до кінця розрахункового періоду (місяця), здійснює оплату електричної енергії, яка буде спожита ним понад договірну величину електроспоживання. Споживач здійснює попередню оплату самостійно шляхом подання до установ банків платіжних доручень (а.с.14).
Кінцевий розрахунок за перевищення договірних величин споживання електричної енергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником електричної енергії рахунків протягом 5-ти операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання (п.9 додатку „Порядок розрахунків” до договору у редакції додаткової угоди б/н від 01.10.2005) (а.с.13 - зворот).
За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за Договором сторони несуть відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України (п.4.1 Договору) (а.с.10).
В підтвердження виконання свого обов’язку щодо постачання електричної енергії позивачем надані розрахунки відповідача про витрати електроенергії у січні 2006 року у кількості 6525 кВт/г, у лютому 2006 року у кількості 9864 кВт/г та у березні 2006 року у кількості 7002 кВт/г (а.с.24,27,29).
Пунктом 5.2 договору (у редакції додаткової угоди б/н від 01.10.2005) передбачено, що у разі необхідності коригування договірної величини споживання електричної енергії у поточному розрахунковому періоді Споживач може звернутися до Постачальника електричної енергії не пізніше останнього числа поточного розрахункового місяця з заявою на очікуваний обсяг споживання електричної енергії в цьому розрахунковому періоді. У разі неможливості коригування договірної величини споживання електричної енергії Постачальник електричної енергії надає обґрунтовану відмову протягом 5 днів після звернення Споживача (а.с.13).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не надав доказів, що він звертався до позивача з заявою про коригування договірних величин споживання електричної енергії за період січень – березень 2006 року.
Пунктом 4.4.2 договору (у редакції додаткової угоди б/н від 01.10.2005) передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з пунктами розділу 5 договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною (а.с.10,13).
В порушення умов укладеного договору відповідач перевищив договірні величини споживання електроенергії у січні 2006 року на 5325 кВт/г, у лютому 2006 року на 8864 кВт/г та у березні 2006 року на 6202 кВт/г (а.с.53).
Згідно ч.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до п.п.7 п. 8.1 Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.
У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.
Таким чином, позивач має право, а не обов’язок щодо застосування подвійної плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.
Судова колегія погоджується із порядком нарахування суми зазначеної в позові і з доводами позивача щодо її обґрунтування.
Відповідно до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23.11.2005 №1057, від 23.12.2005 №1220, від 26.01.2006 №72 та від 23.02.2006 №260 тарифи на електроенергію встановлюються на кожний календарний місяць.
Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період (п. 6.17 Правил).
Як свідчать матеріали справи, позивач надіслав відповідачу 06.03.2006 повідомлення №2682 про перевищення договірних величин споживання електричної енергії за розрахунковий період з 18.12.2006 по 18.01.2006 (а.с.31), 28.03.2006 повідомлення №4211 про перевищення договірних величин споживання електричної енергії за розрахунковий період з 18.01.2006 по 18.02.2006 (а.с.35) та 17.04.2006 повідомлення №5650 про перевищення договірних величин споживання електричної енергії за розрахунковий період з 18.02.2006 по 18.03.2006 (а.с.33).
Відповідно до умов договору позивачем обґрунтовано нарахована плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 7442 грн. 67 коп. і пред’явлені на оплату рахунки (а.с.30,32,34), які відповідачем не були оплачені.
З огляду на викладене щодо обчислення та нарахування позивачем плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 7442 грн. 67 коп., судова колегія вважає, що позивач розраховуючи суму позову вірно застосував середньозважений тариф.
Відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на п.4 ст.12 Закону про банкрутство, яка передбачає, що вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції.
Подвійна плата за перевищення договірної величини споживання електричної енергії є санкцією, тому на думку скаржника, суд першої інстанції застосував її безпідставно.
Під час розгляду апеляційної скарги судовою колегією встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 22.12.2006 у справі №20/90б про банкрутство відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Луганське автотранспортне підприємство 10964” плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 13.12.2004 №263 та додатковою угодою б/н від 01.10.2005 у сумі 7442 грн. 67 коп. за січень - березень 2006 року, яка утворилась після 22.12.2006, тобто є поточною заборгованістю.
Згідно з приписами ст.1 Закону про банкрутство під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно - правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Спір у даній справі виник з приводу несплати відповідачем плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, то не є санкцією за невиконання грошового зобов’язання.
Оскільки відповідно до ч. 5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику” санкція у вигляді двохкратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини спожитої електричної енергії застосовується у випадку перевищення договірної величини спожитої електроенергії, а не у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням грошового зобов’язання.
Таким чином, судова колегія вважає, що вимоги позивача про стягнення суми 7442 грн. 67 коп. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за договором по даній справі не підпадають під дію п.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, на який посилається скаржник.
Судова колегія не погоджується із доводами скаржника стосовного того, що в ході розгляду судом справи порушено принцип змагальності сторін, оскільки рішення прийнято під час першого судового засідання без присутності представника відповідача.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції ст.77 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними, оскільки дана норма не зобов’язує суд відкладати розгляд справи у разі неявки сторони. Суд відкладає розгляд справи тільки у разі неможливості її розгляду по суті.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечує відповідач у апеляційній скарзі б/н від 08.09.2006, він на день слухання справи був повідомлений належним чином про час та місце слухання справи.
Отже відповідач не скористався наданими йому правами: не надав до місцевого господарського суду відзив на позов, клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю його явки в судове засідання, також до суду не подавалось.
З урахуванням вищезазначеного, доводи скаржника за апеляційною скаргою про те, що неповно з’ясовані обставини справи не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією, оскільки суд першої інстанції врахував ті обставини і докази, що мають значення для справи.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 28.08.2006 по справі №5/422 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача (заявника скарги) – Відкрите акціонерне товариство „Луганське автотранспортне підприємство 10964”, м. Луганськ.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст.33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Луганське автотранспортне підприємство 10964”, м. Луганськ, від 08.09.2006 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2006 у справі №5/422 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 28.08.2006 у справі №5/422 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя Т.М. Баннова
Суддя К.І. Бойченко