АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                      ПОСТАНОВА

                                                          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     13  січня   2012 року                                                                                         м. Одеса                                

         Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Калараш А.А.

                     суддів: Комаровської Н.В.,  Короткова В.Д.,

                     з участю секретаря  Данелія В.Ю.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1  в інтересах ОСОБА_2  до управління  Пенсійного фонду України в Іванівському районі  Одеської області ,Головного  управління  Пенсійного фонду  України  в Одеській області  про перерахунок пенсії за апеляційними скаргами Головного управління  Пенсійного фонду України в Одеській області ,   управління Пенсійного фонду України в Іванівському  районі   Одеської області на постанову  Одеського окружного  адміністративного  суду від 21.12.2009 року

                                                       ВСТАНОВИЛА  :

           У лютому 2006 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2  звернувся  в суд  з зазначеним позовом і в огбрунтування позовних вимог посилаючись на те ,що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліда ІІ групи.

         На підставі Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –Закон України № 796-ХІІ) йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»(далі - Постанова КМУ № 1), виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, встановленої в розмірі 19,91 грн.

            Позивач стверджував, що відповідно до статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, однак відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій.

            Посилаючись на наведені обставини, позивач просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати відповідача провести перерахунки державної та додаткової пенсії, починаючи з 28 серпня  2002 року та стягнути  суму  недоотриманої  пенсії,що утварилася  унаслідок перерахунку.

         Постановою Приморського районного суду  м. Одеса  від 12 липня  2006 року ,залишеною без  змін ухвалою  апеляційного  суду Одеської області  від 06 листопада 2006 року ,в задоволенні позову  відмовлено.

        Ухвалою Вищого  адміністративного суду  України від 18.12.2008 року   постанова Приморського  районного суду  м.Одеса від  12 липня 2006 року  та ухвала  апеляційного  суду  Одеської області  від 06 листопада  2006 року  скасовано , а справу  направлено  на новий розгляд .

       Відповідачі позов не визнали ,вважаючи дії управління правомірними.

       Постановою  Одеського окружного адміністративного суду  від 21 грудня 2009 року ,позов задоволено частково . Визнано дії відповідача  щодо нарахування та виплати  позивачу   додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров’ю  за період  з 27 травня  2002 року по 31 грудня 2007 року  та з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2009 року  незаконими  та зобов’язано за зазначений період  вчинити перерахунок та  виплатити  недоотриману  позивачу суму додаткової пенсії за шкоду,заподіяну здоров’ю .

       В решті позову відмовлено.

       В апеляційнійних  скаргах  відповідачі  просять про скасування  постанови  Одеського  окружного адміністративного  суду  мотивуючи тим , що позивач  пропустив строк звернення до  суду , суд невірно застосував норми матеріального права  та висновки суду  не відповідають фактичним обставинам справи.

     Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обгрунтованість постанови,колегія суддів дійшла висновку про часткове  задоволення апеляційних скарг та скасування постанови з  таких підстав.

   Судом встановлено, що позивач віднесений до1 категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 2 групи.

    Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

  Частина 3 ст. 46 Конституції України передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого Законом.

    З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

  Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

   Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

  Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

       Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

       Частиною четвертою статті 54 вищезгаданого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

       При таких обставинах правильним є висновок суду першої  інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).

      Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

      Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

     Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої  інстанції прийшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

     Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

     З огляду на викладене правильними є висновки суду першої інстанції щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

      Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

       Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

       Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

       Тому правильними також є висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсії в разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

       Наведені обставини були правильно враховані судом першої інстанції, який прийняв обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

       Однак, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія –це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом. Пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, тому не може бути призначений на визначений строк, без зазначення кінцевого терміну. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії чи її перерахунок.

       Крім того частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України , передбачено,що для звернення  до адміністративного суду  за захистом прав,свобод та  інтересів особи встановлюється річний строк,який ,якзщо  не встановлено інше,обчислюється  з дня, коли особа дізналася або  повинна  була  дізнатися про  порушення своїх прав,свобод чи інтересів.

Виходячи  з наведених вимог законодавства суд  першої інстанції повинен був  захистити  порушені пенсійні права  за період який  складає рік до дня звернення в суд з позовом,  суд першої інстанції не врахував те ,що  позивач пропустив річний строк звернення до адміністративного суду. Про застосування цього строку просив відповідач .

         Колегія суддів вважає, що позовні вимоги з 24 лютого 2005 року підлягають задоволенню в межах річного строку. Оскільки позивач звернувся з позовом 24.02.2006 р. , його позовні вимоги підлягають задоволенню  з 24.02.2005 року  включно. Решту позовних вимог за період з 28 серпня  2002 року по 23 лютого 2005 року  слід залишити без розгляду на підставі ч.1 ст.100 КАС України, про що постановлюється  ухвала.

        Відповідно до п.1 ч.2  ст. 162 КАС України ,  повноваження суду  при  вирішенні справи  є  зокрема визнання  противоправними  рішення  суб’єкта владних повноважень, дій  чи бездіяльності , в той час як суд першої інстанції в супереч до вимог зазначеної статті визнав дії  відповідача  незаконними ,що на думку  судової колегії  є не припустимим та  має бути виправлено .

      Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної  інстанції має право скасувати  судове  рішення  та ухвалити нове рішення  ,  якщо судом першої інстанції  порушені  норми матеріального або процесуального права ,що призвело до  неправильного  вирішення справи .

     Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи,  колегія суддів, керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасувати  постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову,  визнав противоправними дії відповідача щодо відмови  у  нарахуванні та виплаті  перерахунку пенсії  ОСОБА_2  з 24.02.2005 року  та зобов’язати відповідача   провести перерахунок та виплату пенсії за період з 24 лютого 2005  року, з урахуванням виплачених сум  виключивши кінцеву дату отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Керуючись ст.ст. 195,   198, 202;  205; ст. 207; ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

                                                      П О С Т А Н О В И Л А :  

Апеляційні скарги  управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області , Головного управління  Пенсійного фонду України в Одеській області –задовольнити  частково .

Постанову  Одеського окружного адміністративного суду   від 21.12.2009 року –скасувати.

  Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області, Головного управління  Пенсійного фонду України в Одеській області  про перерахунок пенсії, задовольнити  частково .

    Визнати  противоправними дії управління Пенсійного Фонду України в Іванівському районі  щодо відмови  у  нарахуванні та виплаті  перерахунку пенсії  ОСОБА_2  з 24.02.2005 року .  

      Зобов’язати  Управління  Пенсійного фонду  України в Іванівському районі Одеської області  провести перерахунок  і виплату  ОСОБА_2  пенсії  по  другій групі інвалідності згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого законодавством, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, за період з 24 лютого 2005  року, з урахуванням виплачених сум.

     В решті позову відмовити.

                  Постанова набирає законної сили  з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до  Вищого адміністративного суду  України.

Повний текст  постанови  виготовлений 18 січня 2012 року .

Головуючий :                                                                       А.А. Калараш

 Судді  :                                                                               Н.В. Комаровська

                                                                                             В.Д. Коротков