АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.,
суддів – Оверіної О.В., Мартинової К.П.,
за участю секретаря – Олініченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської національної морської академії про скасування наказу про оголошення догани, поновлення на займаній посаді та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2011 року ,
ВСТАНОВИЛА:
04 лютого 2010 року ОСОБА_1 зв ернувся до суду з позовом до Одеської національної морської академії про скасування наказу про оголошення догани, поновлення на займаній посаді та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вказуючи, що відповідач незаконно виніс йому догану та звільнив з посади командира роти-вихователя, чим спричинив моральні страждання й просив скасувати наказ про оголошення догани № 104-к від 17.12.2008року, поновити на посаді командира роти-вихователя судномеханічного відділення, стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22421,00 грн., моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та витрати на юридичну допомогу в сумі 1650,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з уточненнями підтримала і просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з урахуванням уточнень від 05.03.2009 р. Позивач стверджує, що свої посадові обов'язки виконував у відповідності з посадовою інструкцією командира учбової роти-вихователя від 15.09.2003 p., ніяких порушень з його боку не було, адміністрація відповідача застосовувала до нього психологічні методи впливу, оголошення догани та звільнення, як наслідок зведення з ним рахунків за те, що позивач став свідком незаконних дій працівників УБЄЗ та керівництва відповідача при затриманні начальника ОрСВ ОСОБА_4
Представник відповідача позов не визнала, вказавши, що позивач систематично не виконував або не виконував належним чином посадові обов'язки, не виконував розпорядження керівництва, у зв'язку з чим йому законно та обґрунтовано була винесена догана з подальшим звільненням з займаної посади. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди та витрат на юридичну допомогу вважає не підтвердженими доказами, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню.
Представник позивача також зазначила та надала підтверджуючи документи, що відповідач Одеське морехідне училище ім. О.І.Маринеска знаходиться в процесі припинення. Наказом Міністерство освіти і науки України від 22.04.2008 р. Одеське морехідне училище ім. О.І.Маринеска реорганізовано шляхом його припинення як юридичної особи і приєднання до Одеської національної морської академії як відокремлений структурний підрозділ без прав юридичної особи. Одеська національна морська академія є правонаступником прав та обов'язків відповідача.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської національної морської академії про скасування наказу про оголошення догани, поновлення на займаній посаді та відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 просить рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2011 року скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, так як судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю- доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани 17.12.2008р. та звільнення ОСОБА_1 з посади командира роти- вихователя 24.12.2008року було проведено у відповідності до вимог КЗпП України і підстав для скасування наказу № 104-к та поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення моральної шкоди не встановлено.
Однак погодитись з висновком суду першої інстанції не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального закону.
Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.3,4, ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 наказом № 38-к від 01.07.2008р. був прийнятий на роботу командира роти- вихователя на експлуатаційному та електромеханічному відділеннях з посадовим окладом 772грн. в місяць. Посадові обов;язки командира роти- вихователя визначені посадовою інструкцією, яка затверджена начальником ОМУ 15.09.2003р.
Наказом № 76-к від 01.10.2008р. ОСОБА_1 був переведений на посаду командира роти- вихователя на судномеханічному відділені.
Наказом № 104-к від 17.12.2008року ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання своїх посадових обов;язків командира роти – вихователя.
Підставою для накладення дисциплінарного стягнення стали рапорт начальника ОСОБА_5 № 467 від 12.12.2008р. та рапорт ОСОБА_1 № 474 від 16.12.2008р. ( а.с 10). В рапорті ОСОБА_5, який став засадою для застосування догани до ОСОБА_1, вказані обставини які зафіксовані в акті № 1 від 10.12.2008року. Зазначена в акті та в рапорті перевірка діяльності ОСОБА_1, за наслідками якої до нього було застосовано догану, була проведена в час, який згідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, не є робочим, а саме у 07год. 30хвил. 10.12.2008р., тоді як у ОСОБА_1 робочий день розпочинається з 08.00 години, що підтвердив представник відповідача в суді апеляційної інстанції.
Крім того, це зазначено в протоколі засідання батьківського комітету училища від 10.03.2008року та в протоколі засідання курсантських зборів стосовно безпеки проживання в екіпажі училища від 12.03.2008року № 2, в яких вказано, що командири рот працюють згідно до вимог трудового законодавства з 08.00 до 17.00 годин у будні дні і не зобов;язані працювати більш 8 годин в день і знаходитися в екіпажі на чергуванні. В нічний час чергування командирів рот, згідно до вимог КЗпП України, не здійснювалось, не табелювалось, не оплачувалось відповідачем.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що в час проведення перевірки ОСОБА_1 не працював, тому не міг виконувати своїх трудових обов;язків , оскільки трудові обов;язки робітником виконуються в робочий час , а не в час відпочинку.
В наказі про оголошення догани ОСОБА_1 від 17.12.2008року вказано, що він не контролював дотримання курсантами правил особистої гігієни та санітарних норм – не міняється постільна білизна. Згідно посадової інструкції ОСОБА_1, зміна білизни не входить в обсяг його посадових обов;язків.
Таким чином з боку ОСОБА_1 не було встановлено порушення трудових обов;язків.
Згідно ст.149 ч.1 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
В порушення вимог ст.149 ч.1 КЗпП України від ОСОБА_1 не були відібрані пояснення по рапорту № 467 від 12.12.2008року, чим був порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів критично ставиться до акту № 2 від 11.12.2008року де вказано, що ОСОБА_1 відмовився від дачи пояснень, оскільки на рапорті № 467 від 12.12.2008року стоїть резолюція до відділу кадрів начальника ОМУ ОСОБА_6 відібрати пояснення, однак акт складено комісією в яку не входили уповноважені особи відділу кадрів. Крім того даний акт складено 11.12.2008року раніше, чим написаний рапорт 12.12.2008року, який став підставою для застосування дисциплінарного стягнення.
На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що наказ № 104-к від 17.12.2008року про оголошення догани ОСОБА_1 був прийнятий з порушенням ст.ст.147,149 КЗпП України і підлягає скасуванню.
24.12.2008 року наказом № 110-к ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 25.12.2008 року за систематичне невиконання обов;язків , обумовлених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку по п.3 ст.40 КЗпП України.
Підставою для звільнення був рапорт ОСОБА_5 та наказ № 104-к від 17.12.2008року “ Про накладення стягнення на командира роти вихователя ОСОБА_1.” В рапорті ОСОБА_5 вказано про те, що в ніч з 20.12.2008року на 21.12.2008року в училищі відбулись події про які ОСОБА_1 не сповістив керівництво , а також 20.12.2008р. з вини ОСОБА_1 було зірвано відвідування губернаторської ялинки.
Колегія суддів вважає, що дані обставини не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1, оскільки події про які вказано в рапорті ОСОБА_5 відбулися в неробочий час ОСОБА_1, а звільнити за п. 3 ст.40 КЗпП України можна лише за проступок на роботі.
Обставини події в училищі , про які йдеться мова в рапорті ОСОБА_5, відбулися 20.12.2008року в 22.20год., коли ОСОБА_1 свої обов;язки командира роти вихователя виконувати не міг, бо згідно правил внутрішнього трудового розпорядку училища, цей час є часом відпочинку, праця у цей час ОСОБА_1 училищем не оплачувалась, не табелювалась, не обумовлена трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, тому дані правовідносини не є трудовими і на них не розповсюджуються норми КЗпП України.
Події зі зривом відвідування губернаторської ялинки 20.12.2008року теж відбулись у вихідний день- суботу, коли ОСОБА_1 не працював, ніякого наказу по училищу щодо притягнення ОСОБА_1 як командира роти до праці в неробочий день не видавалось.
Згідно до ст.71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації і лише у виняткових випадках. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом ( розпорядженням) роботодавця.
Рапорт ОСОБА_5, який став підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи, датований 23.12.2008року , а пояснення з приводу даного рапорта були зажадані від ОСОБА_1 22.12.2008року, про що був складений акт. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 були порушені вимоги ст.149 ч.1 КЗпП України, тобто порядок застосування заходу стягнення у вигляді звільнення, а саме не витребувані письмові пояснення.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи з порушенням вимог ст.40 п.3, ст.147, 149 КЗпП України , у зв;язку з чим підлягає поновленню на роботі зі стягненням з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у відповідності до вимог ст.235 ч.2 КЗпП України з 26.12.2008року по 24.05.2011року ( час винесення рішення судом першої інстанції.
Згідно довідки про середню заробітну плату : 625грн.80коп. нараховано за листопад 2008р.; 1282грн. 26 коп. за грудень 2008рік. 625грн.80коп. + 1282грн. 26коп. = 1908грн.06коп. Листопад та грудень = 61 день. 1908грн.06коп.: 61 день= 31грн.28коп. ( оплата за один календарний день).
Відшкодування вимушеного прогулу складає: з 26.12.2008р. по 31.12.2008р.- 6 днів х 31,28 грн.= 187,68грн.
З 01.01.2009р. по 31.12.2009р. = 31+28++31+30+31+30+31+31+30+31+30+31= 365 днів х 31,28грн. = 11417,20грн.
З 01.01.2010р. по 31.12.2010р. складає 11417,20грн.
З 01.01.2011 по 24.05.2011р. = 144 днів х 31,28грн.= 4504,32грн.
Всього: 187,68 + 11417,20+ 11417,20+ 4504,32= 27526 грн.40коп.
Таким чином на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 27526 гривень 40коп.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі , якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв;язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 у зв;язку з незаконним звільненням з роботи була заподіяна моральна шкода, оскільки порушення його законних прав призвело до моральних страждань та вимагало він нього додаткових зусиль для організації його життя без роботи.
З урахуванням засад виваженності, розумності та справедливості моральна шкода підлягає стягненню в розмірі 2000гривень.
На підставі ст.ст.81,84 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесенні позивачем у зв;язку з розглядом справи в суді в сумі 1650гривень.
Керуючись ст.ст.307 ч.1п.2, 309 ч.1п.п.3,4, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати наказ № 104-к від 17.12.2008року про оголошення догани ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на займану посаду командира роти- вихователя судно- механічного відділення Одеської національної морської академії.
Стягнути з Одеської національної морської академії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27527 гривень 40коп. та моральну шкоду в розмірі 2000гривень.
Стягнути з Одеської національної морської академії на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1650гривень.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді О.В.Оверіна
К.П.Мартинова