КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2012                                                                                           № 7/408

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Суліма  В.В.

суддів:            Жук  Г.А.

          Корсакової  Г.В.

  від позивача   ОСОБА_1 – представник за дов. б/н від 01.01.2012р.;

від відповідача ОСОБА_2 – представник за дов. б/н від 06.10.2010р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична група “Правда”

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 02.02.2012р. (дата підписання повного тексту рішення 10.02.2012р.)

справа №7/408 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Волинь”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична група “Правда”

про стягнення 4800,00 грн. та звільнення нежилого приміщення

Встановив

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Волинь” (далі – позивач) в грудні 2011 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична група “Правда” (далі – відповідач) про зобов’язання відповідача звільнити частину приміщення загальною площею 5м2 розташованого в цокольному поверсі будинку №10 по вул. Волинській в м. києві  (поштовий індекс 03151), приміщення площею 15м2, розташоване в підвальному приміщенні, що знаходиться за адресою:03151 м. Київ, вул. Волинська, 10 та передати вказані приміщення Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Волинь”. Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди №5 від 29 грудня 2005 року в розмірі 4800,00 грн., судові витрати у розмірі 2352,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2012р. у справі №7/408 позов задоволено повністю. Зобов’язано відповідача звільнити частину приміщення загальною площею 5м2 розташованого в цокольному поверсі будинку №10 по вул. Волинській в м. києві  (поштовий індекс 03151), приміщення площею 15м2, розташоване в підвальному приміщенні, що знаходиться за адресою:03151 м. Київ, вул. Волинська, 10 та передати вказані приміщення Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Волинь”. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди №5 від 29 грудня 2005 року в розмірі 4800,00 грн., судові витрати у розмірі 2352,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з’ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. у справі №7/408 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/3/ від 02.04.2012р. “Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №7/408 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів  Корсакова Г.В., Жук Г.А.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 02.04.2012р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012р. по справі №7/408  без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична група “Правда”  - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична група “Правда” -  без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

          Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи 29.12.2005 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди № 5, предметом якого згідно п. 1.1 договору є зобов’язання орендодавця передати, а орендар прийняти в строкове платне користування частину приміщення площею 5 кв.м., розташоване в цокольному поверсі будинку та 15 кв.м., розташоване в підвальному приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 10.

          Відповідно до п. 1.2 договору передача в оренду об’єкта оренди оформляється  відповідним актом приймання-передачі, що є невід’ємною частиною  даного договору як додаток до договору   

          Передача позивачем нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом прийому-передачі в оренду нерухомого майна від 31.12.2005р.

          Відповідно до п. 2.1 договору оренди строк дії договору визначено з дати його підписання і діє до 20 грудня 2006 року.

          Пунктом 2.2 договору сторони погодили про автоматичну пролонгацію договору на 360 календарних днів за умови, якщо орендар протягом 30 календарних днів не повідомить орендодавця про відмову від договору.

          Згідно п.  3.1 договору за узгодженням сторін орендна плата за використання майна складає:

-          за частину орендованого офісного приміщення загальною площею 5 кв.м., зазначеного в п. 1.1 даного договору – двадцять гривен 00 коп. на місяць за 1 кв.м.

-          за частину орендованого архівного приміщення загальною площею 15 кв.м., зазначеного в п. 1.1 даного договору – двадцять гривен 00 коп. на місяць за 1 кв.м.

Вцілому за ці приміщення – чотириста гривен 00 коп. (400,00 грн.).

          Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

          Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконував свої обов’язки щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 4 800, 00 грн.

           Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було допущено порушення договору – прострочення грошового зобов’язання.

          Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість підлягає стягненню в сумі                4800,00 грн.

          Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо  звільнення орендованих приміщень у зв’язку з закінченням строку дії договору на який його було укладено.

          Враховуючи положення п.п. 2.1, 2.2 договору строк дії спірного договору оренди автоматично продовжувався протягом 2006 –2011 років, до 26 листопада 2011 року.

          Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

          Згідно ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

          Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

          Згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

          Тобто, право позивача зробити заяву і не продовжувати дію договору оренди по його закінченню закріплено в .ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

          З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що  норми ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

          Так, позивач 14.11.2011р. та 06.12.2011 р., у строк визначений законом, звернувся до відповідача з повідомленням про припинення дії договору та вимогою повернути передане в оренду приміщення.

          Проте, відповідач відповідь на зазначені листи не надав.

          Таким чином, позивач (орендодавець) вчинив дії, що свідчать про відмову від продовження терміну дії договору, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

          Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

          Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідач в свою чергу, в порушення умов законодавства після закінчення строку дії договору орендоване приміщення не звільнив.

          Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що дія договору припинилася і відповідач втратив статус орендаря, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача в частині звільнення частин приміщень загальною площею 5 кв2 та 15 кв2 підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження відповідача, що останній був позбавлений права користуватися (орендувати) спірне приміщення, площею 15 кв.м., оскільки позивачем  у вересні 2009 року були змінені замки на дверях, які ведуть в загальне підвальне приміщення будинку, з огляду на наступне.  

             Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів перешкоджання позивачем використовувати спірне приміщення відповідачем.

          Також, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що під час розгляду справи №3/359, яке набрало законної сили (між тими ж самими сторонами за тим самим договором оренди) було доведено, що відповідач користувався орендованим майном і в 2009 році і в 2010 році.

          Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справ, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

          Судові  витати   за   розгляд   апеляційної   скарги  у  зв’язку  з  відмовою  в  її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

          1.  Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична група “Правда”, залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012р. у справі  №7/408 - залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 7/408 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      Сулім  В.В.

Судді                                                                                          Жук  Г.А.

                                                                                          Корсакова  Г.В.