УКРАЇНА
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
04212, м. Київ, вул. М. Тимошенка, 2є
_____________________________________________________________________________
Справа №2-2212/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
Головуючого судді Белоконної І.В.
Секретарі Давиденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовом до відповідача за первісним позовом про стягнення боргу.
Відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічну позовну заяву до позивача за первісним позовом про визнання угоди недійсною. Ухвалою суду зустрічну позовну заяву відповідача за первісним позовом було прийнято до спільного розгляду разом із первісним позовом.
Як на підставу своїх вимог позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом (надалі – «Позивач») посилався на те, що 07.12.201року між позивачем та відповідачем за первісним позвом –позивачем за зустрічним позовом (надалі –«Відповідач») укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу позику в сумі 795880, 00 грн., яку останній зобов’язався повернути в строк до 07.12.2011року. Станом на лютий 2012 року, незважаючи на нагадування позивача, відповідач грошові кошти не повернув, чим порушив свої зобовґязання. Позивач просив суд стягнути з відповідача суму позики у розмірі 795880 грн., 3% річних в сумі 4971 грн. 52 коп., інфляційні нарахування в сумі 3186 грн. 70 коп, моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судові витрати по справі.
Як на підставу своїх вимог відповідач послалався на те, що дійсно 07.12.201року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, але фактичної передачі вказаної в договорі суми грошей не було. На підставі вищенаведеного просив суд визнати договір позики недійсним та відмовити позивачу в задоволенні його вимог, викладених в первісному позові.
В судовому засіданні позивач просив суд позовні вимоги первісного позову задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
07 грудня 2010 року позивач та відповідач уклали договір позики посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зареєстрованим у реєстрі за №5878, за умовами якого позивач передав відповідачу у власність грошові кошти в сумі 795 880 грн., а відповідач зобов’язався повернути зазначену вище суму грошей в строк до 07 грудня 2011 року.
Підтвердження про те що грошові кошті в сумі 795 880 грн. передані позивачем і отримані відповідачем готівкою до підписання договору позики, закріплено у п.2 договору позики та підтверджено особистими підписами у договорі позивачем та відповідачем.
Станом на день звернення позивача до суду відповідач суму позики не повернув чим порушив свої зобов'язання перед позивачем.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобовґязання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу та згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків до первісного позову відповідач станом на 21 лютого 2012 року прострочив строк виконання свого зобов'язання на 76 днів.
Отже, суд приходить до висновку про те, що розрахунок штрафних санкцій, який був наданий позивачем є вірним, сума інфляційних нарахування становить 3186,7 грн., сума 3% річних від суми боргу становить 4971,52 грн. та має бути стягнута із відповідача на користь позивача.
Разом із цим, вимога позивача щодо стягнення із відповідача на його користь 5 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди на думку суду задоволенню не підлягає оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилається щодо визначення розміру моральної шкоди. Не надав відповідних доказів та не зазначив розрахунку, щодо визначення її розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким, чином, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в частині стягнення боргу за договором позики, 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань, оскільки відповідач не виконав своїх зобов’язань перед позивачем щодо своєчасно повернення суми позики.
Посилання відповідача за первісним позовом –позивача за зустрічним позовом про те що, не було фактичної передачі суми грошей вказаної в договорі позики, своїх підтверджень не знайшло. У зв’язку із чим, зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 88 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 610,625 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково;
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 інд. номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 суму позики 795880 (сімсот дев’яносто п’ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн., 3% річних в сумі 4971 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят одна) грн.. 52 коп., інфляційні нарахування в сумі 3186 (три тисячі сто вісімдесят шість) грн.. 70 коп., що разом становить 804038 (вісімсот чотири тисячі тридцять вісім) грн.. 22 коп.;
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 інд. номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3209 (три тисячі двісті дев’ять ) грн. 11 коп.;
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною –залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І.В. Белоконна
10.04.2012 Справа № 2-2211/12