ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
26.10.2006 року Справа № 7/236ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючого: Медуниці О.Є.
суддів: Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
Секретар судового засідання Сідорова О.А.
за участю представників сторін:
від позивача Солоніченко О.В., представник за
довіреністю №20/10 від 16.03.2006;
від 1-го відповідача повноважний представник в судове
засідання не прибув;
від 2-го відповідача повноважний представник в судове
засідання не прибув;
від 3-го відповідача Кабанець С.В., головний спеціаліст
юридичного відділу, довіреність б/н
від 14.04.2006;
від 4-го відповідача Кабанець С.В., головний спеціаліст
юридичного відділу, довіреність
№9476/07-10 від 24.07.2006;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства Науково –
виробничої фірми „Луганські акумулятори”,
м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
25.07.2006
у справі № 7/236ад (суддя Калашник Т.Л.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства Науково –
виробничої фірми „Луганські акумулятори”,
м. Луганськ
до 1-го відповідача Управління Пенсійного фонду України в
Ленінському районі м. Луганська
2-го відповідача Управління Пенсійного фонду України в
Шепетівському районі Хмельницької області,
М. Шепетівка Хмельницької області
3-го відповідача Головне управління Пенсійного фонду України
в Луганській області, м. Луганськ
4-го відповідача Правління Пенсійного фонду України, м. Київ
про визнання недійсним повідомлення (розрахунку)
фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та визнання недійсними рішень
В С Т А Н О В И В:
Перший та другий відповідачі не забезпечили участі свого повноважного представника у судовому засіданні, хоча Луганським апеляційним господарським судом обидві сторони належним чином були повідомлені про місце, день і час розгляду даної справи (повістки-виклики від 14.09.2006, що були направлені сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями, які повернулися до апеляційної інстанції з відмітками про отримання повісток уповноваженими особами першого та другого відповідачів та знаходяться у матеріалах даної справи).
Судова колегія вважає за можливе розглянути дану справу в апеляційному провадженні за матеріалами наявними у справі за відсутності представників першого та другого відповідачів.
Відкрите акціонерне товариство Науково – виробнича фірма „Луганські акумулятори” звернулась до господарського суду Луганської області з вимогами про визнання недійсним повідомлення (розрахунку) фактичних витрат на виплату та доставку пенсій управління Пенсійного фонду України в Шепетівському районі Хмельницької області на суму 521 грн. 76 коп. за вересень – листопад 2005 року, які направлені листом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 29.11.2005 №8025/06; визнання недійсними рішень управлінь Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 22.12.2005 №8586/06, Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області від 24.01.2006 №283/03-10 та Пенсійного фонду України від 07.04.2006 №4294/07-10.
Постановою господарського суду Луганської області (суддя Калашник Т.Л.) від 25.07.2006 у справі №7/236ад у задоволенні позову відмовлено.
Мотивована постанова суду першої інстанції тим, що при надісланні позивачу повідомлень (розрахунків) сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій відповідачі діяли у порядку, межах та спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки відповідно до п.п.6.4, 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі – Інструкція №21-1) форма повідомлень (розрахунків) передбачена додатками 6,7 до Інструкції, щодо способу надіслання повідомлень (розрахунків), то даною Інструкцією він не передбачений. Обґрунтовані висновки місцевого господарського суду вимогами п.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058), Закону України від 17.02.2000 №1461-III „Про внесення змін до деяких законів України”, Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №400), Закону України „Про пенсійне забезпечення”, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за N 64/8663 (далі – Інструкція N21-1), Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон № 2181).
Посилання позивача на недотримання вимог п.п. 5. 2.1 ст. 5, п.п. 6.1, 6.2.4 ст.6 Закону № 2181 судом не прийнято до уваги. За висновком суду положення даного закону не зачіпляють порядку покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачених Законом №1058. Недодержання порядку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій не робить недійсним само зобов’язання платника щодо покриття вказаних фактичних витрат.
Не погоджуючись із постановою місцевого господарського суду, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою від 28.08.2006 №07/1479, в якій просив зазначену постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, вимоги п.2 Прикінцевих положень Закону №1058, ст.2 Закону №400, п.6.4 Інструкції №21-1, Закону №2181, ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”.
Скаржник вважає неправильним висновок місцевого господарського суду щодо встановлення порядку покриття витрат на виплату і доставку пенсії Законом України „Про пенсійне забезпечення”, оскільки це передбачено Законами №1058, №400 та №2181, яким встановлено адміністративний порядок узгодження податкових зобов’язань, до яких, за твердженням скаржника, віднесені і фактичні витрати на виплату і доставку пенсії.
Заявник скарги також вважає, що Інструкція №21-1 є підзаконним актом, та її вимоги не можуть змінювати норми, встановлені нормативним актом вищої юридичної сили – Закону №2181. Позивач стверджує, що прийняття відповідачами оспорюваних актів порушує його права та охоронювані законом інтереси.
На думку скаржника, суд також необґрунтовано залишив без уваги його доводи про суперечність рішень Пенсійного фонду України від 06.10.2005 рішенням Пенсійного фонду від 26.01.2006, оскільки порушення законодавства при надсиланні повідомлень органами Пенсійного фонду України є загальними.
Пенсійний фонд України надав заперечення №11527/07-10 від 09.09.2006 на апеляційну скаргу відповідача, вважає безпідставними заявлені позивачем в апеляційній скарзі вимоги, просить суд відмовити в її задоволенні, а постанову місцевого господарського суду залишити без змін.
Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області надані заперечення № 3780/07-10 від 11.09.2006 на апеляційну скаргу позивача, в яких доводи позивача оспорює, оскаржувану постанову місцевого господарського суду вважає законною й обґрунтованою та просить залишити її без змін.
Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська надані заперечення №12901/07 від 14.09.2006 на апеляційну скаргу позивача, в яких викладено вимогу про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін постанови місцевого господарського суду.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства Науково – виробнича фірма „Луганські акумулятори” призначена судова колегія у складі: головуючий суддя – Медуниця О.Є., суддя – Бойченко К.І., суддя – Семендяєва І.В.
Згідно ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 по справі №7/236ад відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства Науково – виробнича фірма „Луганські акумулятори”.
Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 14.09.2006 по справі №7/236ад закінчив підготовку по справі та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду на 26.10.2006, про що сповідомлені учасники судового процесу.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті оспореного судового акту, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство Науково – виробнича фірма „Луганські акумулятори” зареєстроване як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Ленінському районі м. Луганська 23.02.1999 за №12.04.05 – 0418, відповідно до законодавства відшкодовує пенсійному фонду України витрати на виплату та доставку пільгових пенсій призначених колишнім робітникам підприємства.
Зобов’язання підприємств та організацій згідно Закону № 1058 по відшкодуванню фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій пов’язані з покриттям пенсійних виплат і послуг Пенсійного фонду, не передбачених ст. 9 Закону №1058. Обов’язок по відшкодуванню вказаних витрат встановлений п.2 Прикінцевих положень цього закону, відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими умовами праці. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.
Позивач – Відкрите акціонерне товариство Науково – виробнича фірма „Луганські акумулятори” оспорює розрахунки управління Пенсійного фонду України в Шепетівському районі Хмельницької області на суму 521 грн. 76 коп. за вересень – листопад 2005 року, які направлені листом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 29.11.2005 №8025/06від 17.06.2005 № 26 про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” – „з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” (далі – розрахунки), посилається на порушення органами Пенсійного фонду України порядку та термінів надіслання повідомлення (розрахунку), які встановлені п. 6.4 Інструкції № 21-1, щодо надіслання розрахунку до 20 січня поточного року та 10 днів з новопризначених пенсій та вважає через вказані порушення відсутнім у нього обов’язку по відшкодуванню витрат за вказаними розрахунками.
Проте доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги з наступного.
Порядок відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку пенсій регулюється Інструкцією №21-1, яка згідно її п. 1.1 розроблена відповідно до Законів № 1058 та № 400, затверджена в установленому порядку, зареєстрована в Міністерстві юстиції України, тому є нормативно-правовим актом.
Пунктом 6.4 Інструкції №21-1 передбачено, що органами Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20 січня.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки про фактичні витрати на виплату та доставку пенсії Сторожук Н.Г. складені управлінням Пенсійного фонду України в Шепетівському районі Хмельницької області, тобто не за місцезнаходженням ВАТ НВФ „Луганські акумулятори”, та був направлений останньому через орган Пенсійного фонду місцезнаходження позивача – через Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська відповідно до порядку, передбаченого п. 6.10 Інструкції №21-1.
Строки направлення розрахунку вказаним пунктом Інструкції №21-1 не передбачені.
Отже, при надісланні позивачу розрахунків органи Пенсійного фонду діяли в порядку, передбаченому діючими нормативно - правовими актами.
Надсилання повідомлень про розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій з повідомленнями про вручення Інструкцією №21-1 не передбачено.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, якими визначено, що положення Закону № 2181 не зачіпають порядку покриття витрат на виплату та доставку пенсій.
З урахуванням правової природи витрат на виплату і доставку пенсій апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду за постановою стосовно того, що положення Закону №2181 застосовуються відносно стягнення несплачених або несвоєчасно сплачених сум цих витрат, але не зачіпають порядку їх покриття.
Визнаючи за позивачем зобов’язання щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, суд першої інстанції, на думку скаржника, безпідставно застосував Закон №1788, який не містить жодної норми на порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій.
Доводи не відповідають дійсності, оскільки з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058, який встановлює пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали, або працюють на роботах зі шкідливими умовами праці за списком №2.
До набрання чинності Закону України №1461-III від 17.02.2000 (внесення змін до абз.4 п.1 ст.2 Закону №400) діяли норми абз.3 ст.13 Закону №1788, яким передбачалось, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до п.п.„б”-„з” ст.13 Закону №1788 до стягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж закону у розмірі 100% з 1996 року, що в подальшому було відображено п.п.6.2 п.6 Інструкції №21-1 „Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених ст.ст.13, 14 та 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення” які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених п.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Вимоги позивача про скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 22.12.2005 №8586/06, Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області від 24.01.2006 №283/03-10 та Пенсійного Фонду України від 07.04.2006 №4294/07-10 також залишаються без задоволення, оскільки судова колегія вважає, що дані рішення стосуються окремих зобов’язань та мають індивідуальний характер.
Рішення органів Пенсійного фонду України винесені за результатами розгляду скарг позивача у межах повноважень цих органів і відповідають діючому законодавству та фактичним обставинам. Підстав для їх скасування не вбачається.
Постанова господарського суду Луганської області від 25.07.2006 по справі №7/236ад ґрунтується на повному та всебічному розгляді всіх обставин справи, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи.
Підстав для скасування або зміни постанови не має.
На підставі викладеного апеляційна скарга не може бути задоволена, постанова місцевого господарського суду має бути залишена без змін.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на позивача (заявника скарги) – Відкрите акціонерне товариство Науково – виробничу фірму „Луганські акумулятори”, м. Луганськ.
У судовому засіданні 26.10.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 167, 184, 185, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Науково – виробничої фірми „Луганські акумулятори”, м. Луганськ, від 28.08.2006 №07/1479 на постанову господарського суду Луганської області від 25.07.2006 у справі №7/236ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 25.07.2006 у справі №7/236ад залишити без змін.
Ухвала Луганського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 по справі №7/236ад відповідно до ст. ст. 103, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 31.10.2006.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя К.І. Бойченко
Суддя І.В. Семендяєва