Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ 15/277-04 Суддя –Соп’яненко О.Ю.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Шутенко І.А.
25 жовтня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.
При секретарі – Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача –не прибув,
відповідача – Чередниченко М.В. за довіреністю № 1414/10/10-030 від 14.02.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 3054 С/2) Шосткінської МДПІ Сумської області на постанову господарського суду Сумської області від 17.07.2006р. по справі № 15/277-04
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ямпільський зерноелеватор „ЮВС”, с.Привокзальне, Сумська обл.,
до Шосткінської МДПІ Сумської області, м. Шостка,
про визнання недійсним рішення, -
встановила:
Позивач, ТОВ „Ямпільський зерноелеватор „ЮВС", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати недійсним рішення Ямпільської МДПІ №00000302310/0 від 13.05.2004р. про нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 14375 грн. 00 коп. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р.
Згідно Витягу з наказу Державної податкової адміністрації №247 від 02.11.2004р. „Про реорганізацію органів державної податкової служби Сумської області” реорганізовано шляхом об’єднання Шосткінської об’єднаної державної податкової інспекції та Ямпільської міждержавної податкової інспекції, і створено Шосткінську міжрайонну державну податкову інспекцію у Сумській області.
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.11.2004р. по справі №15/277-04 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Ямпільської МДПІ № 00000302310/0 від 13.05.2005р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2005р. по даній справі рішення першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2005р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2005р. та рішення господарського суду Сумської області від 18.11.2004р. було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Постановою господарського суду Сумської області від 17.07.2006 р. по справі №15/277-04 адміністративний позов задоволено. Визнано недійсним рішення Ямпільської МДПІ №00000302310/0 від 13.05.2004р. про нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 14375,00грн.
Відповідач з постановою господарського суду Сумської області від 17.07.2006р. по справі № 15/277-04 не погоджується, подав апеляційну скаргу, та доповнення до неї, в якій просив скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним.
Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція у Сумській області вважає, що господарським судом Сумської області при розгляді справи були неправильно застосовані та порушені слідуючи норми матеріального права: п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджений наказом ДПА України № 234 від 11.07.1997 року, п.п 4.12. п. 4 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої Наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998 року, п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, п.п 15.7 п.15 положення (стандарту) № 16 "Витрати", затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.
Апелянт зазначає, що Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджений наказом ДПА України № 234 від 11.07.1997 року встановлює обов'язок платника податків зареєструвати договір про спільну діяльність в відповідному органі державної податкової служби України, вести облік та складати і подавати податкову звітність в порядку передбаченому даним нормативно-правовим актом. Однак, експерт при проведенні експертизи, а відповідно при складанні висновку не взяв до уваги положення даного нормативно-правового акту.
Підпунктом 4.12. п 4 Інструкції „Про порядок обліку платників податків”, затвердженої Наказом ДПА України №80 від 19.02.1998р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.1998 року за № 172/2612 передбачено, що «На обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції (далі - угоди) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб (далі - договори), при виконанні яких виникають обов'язки за сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством. Документи, що стосуються договору чи угоди, зберігаються в особовій справі платника податків».
Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” „Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.”
Апелянт посилається на акт перевірки де зазначено, що 24.04.2003 року згідно прибуткового касового ордеру № 17 в касу позивача оприбуткована готівка в сумі 2875 грн. 00коп., яка надійшла від ВАТ "Птахогосподарство ім. Путивльських партизан" за овес, отриманий по накладній № 107 від 26.12.2002 року. На думку апелянта, цей овес не є продукцією власного виробництва, він придбаний 26.12.2002 року по накладній № 139 від ЗАТ "Укрспецпоставка", в зв'язку з чим позивач є посередником і ця операція не підпадає під дію ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких постанову господарського суду Сумської області від 17.07.2006р. по справі № 15/277-04 вважає законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що готівка в розмірі 2875,00 грн. була оприбуткована на підставі прибуткового касового ордеру № 17 від 24.06.2003р без застосування касового апарату за овес, який є продукцією власного виробництва, і тому, при здійсненні цієї операції, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Пре застосування реєстраторів операцій в сфері торгівлі, громадського харчування те послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995р. (з наступними змінами) реєстраторів розрахункових операцій не застосовувались.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 18.10.2006р. оголошувалась перерва до 25.10.2006р. до 10:30 год.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Під час апеляційного провадження встановлено, що підставою для прийняття податкового рішення-повідомлення, що оскаржується позивачем, є акт від 11.05.2004 року № 23-116-31285016 Ямпільської МДПІ про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.04.2002 року по 31.12.2003 року.
Під час перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.1 ст. З Закону України „Про застосування реєстраторів операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", згідно якого реєстратори розрахункових операцій застосовуються юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Ст. 9 цього Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.
В акті перевірки зазначено, що 24.04.2003 року згідно прибуткового касового ордеру № 17 в касу позивача оприбуткована готівка в сумі 2875,00 грн., яка надійшла від ВАТ "Птахогосподарство ім. Путивльських партизан" за овес, отриманий по накладній № 107 від 26.12.2002 року. Як зазначив відповідач, цей овес не є продукцією власного виробництва, він придбаний 26.12.2002 року по накладній № 139 від ЗАТ "Укрспецпоставка". в зв'язку з чим позивач є посередником і ця операція не підпадає під дію ст. 9 вищезазначеного Закону.
Матеріали справи свідчать, що 01.04.2002 року між позивачем та ТОВ АФ "Світанок" був укладений договір про спільний обробіток земельної ділянки. Зазначений договір не визнаний в судовому порядку недійсним, сторонами виконаний. На підставі вказаного договору 31.12.2003 року позивачу був виписаний рахунок № 26 на суму 1000,00 грн. за посів ярових, який був ним оплачений, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ Агрофірмою "Світанок" та позивачем.
Господарський суд Сумської області дійшов висновку, що оплата позивачем робіт з посіву ярових відноситься до витрат з забезпечення виробничого процесу і собівартість реалізованого вівса повинна включати ці витрати. Суд першої інстанції в своїй постанові зазначив, що наявність рахунку від ТОВ Агрофірми "Світанок”, свідчить про те, що позивач поніс витрати по посівам вівсу. Його собівартість відноситься до такої, що визначається відповідно до положень (стандартів) бухобліку як собівартість продукції власного виробництва, тому за прибутковим касовим ордером №17 від 24.06.2003 року (а не 24.04.2003р. як вказано в позовній заяві) прийнята готівка у сумі 2875 грн. 00 коп. за продукцію власного виробництва, операції з продажу якої підпадають під дії ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Крім того, суд першої інстанції посилається на висновок судової експертизи №723 від 03.05.2006р., проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. Професора М.С. Бокаріуса, встановлено, що виходячи з наданих на дослідження документів партія вівса, за яку була отримана готівка відповідно прибуткового касового ордеру №17 від 24.06.2003р. отримана від спільної діяльності, яка здійснювалась на підставі договору №б/н від 01.04.2002р. про спільну діяльність між ТОВ „Ямпільський елеватор „ЮВС” та ТОВ „АФ „Світанок”.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що Вищий господарський суд України в Постанові від 02.08.2005 року по справі № 15/277-04 вказав на необхідність врахування при розгляді даної справи по суті положень Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом ДПА України № 234 від 11.07.1997 року (Наказ втратив чинність на підставі наказу ДПА України № 571від 30.09.2004 року).
Згідно п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” „Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлюється центральним податковим органом”.
Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджений наказом ДПА України № 234 від 11.07.1997 року встановлює обов’язок платника податків зареєструвати договір про спільну діяльність в відповідному органі державної податкової служби України, вести облік та складати і подавати податкову звітність в порядку передбаченому даним нормативно-правовим актом.
Колегія суддів зазначає, що п.п 4.12. п. 4 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої Наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998р. передбачено, що на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції (далі - угоди) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб (далі - договори), при виконанні яких виникають обов'язки за сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством. Документи, що стосуються договору чи угоди, зберігаються в особовій справі платника податків.
Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, у вступній частині висновку експерта зазначено, що для проведення дослідження надані: подорожній лист трактора МТЗ-80 д.н. 35-03 ОЕ (т.1,л.с.123); обліковий лист тракториста-машиніста Школьного В.М. (т.1,л.с.124). В цих документах вказано, що роботи по посіву виконувались "Посев по выписке Заготзерно" а не ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС".
В п. 3.7 розділу 3 висновку експерта (сторінка 8 висновку) в підтвердження здійснення спільної діяльності ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" та ТОВ "Агрофірми "Світанок", а відповідно і отримання спірної партії вівса від цієї діяльності посилається на рахунок-фактуру №26. від 31.12.2002 року.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що рахунок-фактура №26 від 31.12.2002р. не може підтверджувати відповідні факти оскільки, по-перше він виданий ВАТ "Ямпільське ХПП", а не ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС", по-друге - рахунок-фактура свідчить про обов'язок сплатити витрати по посіву озимих. Про які витрати по посіву озимих може йти мова, якщо згідно висновка експерта, овес на посів ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" був відпущений в квітні 2004 року, а вирощений овес надійшов з поля в серпні 2004 року. Тобто йдеться про посів та збір ярового зерна, а не озимого.
В матеріалах справи також наявна довідка №148 від 02.11.2004р. "Про результати позапланової перевірки ТОВ "Агрофірма "Світанок" з питань взаємовідносин з ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" по рахунку № 26 від 31.12.2002року" яка підтверджує, що згідно даних бухгалтерського обліку (первинних документів, журналів-ордерів, оборотних відомостей) розрахунки з ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" згідно рахунку-фактури №26 від 31.12.2002 року не проводились.
Колегія суддів зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку на підприємстві є в наявності рахунок № 26 від 31.12.2002р., однак по ньому проведено розрахунки з ВАТ "Ямпільське ХПП" за надані послуги в посіві озимих в кількості 50га, по ціні 20,00грн. за 1 га, на суму - 1000,00грн., в тому числі ПДВ- 166,67грн.
До цього рахунку надано подорожній лист трактора МТЗ - 80 державний №35-03ОЕ виданий трактористу Школьному В.М., який в вересні 2002 року згідно облікового листа тракториста машиніста виконував роботи по посіву зерна (озимих) для ВАТ „Ямпільське ХПП". А в меморіальному ордері №4 за грудень 2002 року проведено запис в нарахуванні за надані послуги по ВАТ "Ямпільське ХПП" в сумі - 1000,00грн.
Згідно цього запису проведено розрахунки по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відкритому в книзі обліку розрахунків з покупцями на сторінці 148, на якій зафіксовані всі бухгалтерські операції проведені протягом 2002 року з ВАТ "Ямпільське ХПП". В грудні 2002 року по Дебету цього рахунку проведено нарахування за посів озимих в сумі -1000.00грн. Крім цього, в грудні 2002 року згідно меморіального ордеру № 28, проведено нарахування по рахунку - фактурі № 27 від 31.12.2002 року за договором про спільний обробіток земельної ділянки в сумі - 5202,53грн., в тому числі фіксований податок в сумі -569,00грн. та орендна плата в сумі - 4633,53грн.
Таким чином, колегія суддів відмічає, що згідно даних бухгалтерського обліку (первинних документів, журналів-ордерів, оборотних відомостей) розрахунки з ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" ні згідно рахунку-фактури № 26 від 31.12.2002 року, ні по яким іншим документам не проводились.
Також, в п. 3.7 розділу 3 висновку експерта вказано, що згідно картки аналітичного обліку по балансовому рахунку 23 „Виробництво” в період з 23.04.2002 року по 27.05.2002 року зі складу відпущено на посів овес в кількості 38550 кг. на суму 10023,00 грн., але не вказано коли і від кого овес оприбутковано на склад.
З матеріалів справи вбачається, що підприємство зареєстровано як юридична особа 27.02.2002 року, згідно статутних документів овес не вносився засновниками до статутного фонду товариства. Згідно даних декларації про прибуток підприємства за 1 півріччя 2002року, наданої до Ямпільської МДПІ, 09.08.2002 року (реєтраційний № 1152) ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" відобразило (код рядка 12) витрати, пов’язані з придбанням матеріальних активів, виконанням робіт, наданням послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності з нульовими показниками.
Отже, той факт, що ТОВ „Ямпільський зерноелеватор „ЮВС” створене лише 27.02.2002 року, а в період з 27.02.2002 року по 01.07.2002 року у підприємства відсутні будь-які витрати по придбанню вівса, свідчить про те, що овес на посів не відпускався.
В підтвердження здійснення спільної діяльності між ТОВ «Агрофірма «Світанок»та ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" експертом в п. 3.7 розділу 3 висновку зазначено, що надання послуг ТОВ „Агрофірма „Світанок” по посіву ярових та озимих ТОВ „Ямпільський зерноелеватор «ЮВС»в 2002 році на 2000,00 грн. та нарахування орендної плати, фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 5202,35 грн. підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між ТОВ «Агрофірма «Світанок» та ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" станом на 01.10.2004 року.
Згідно вказаного акту звірки сальдо до звірки (тобто до 01.10.2004 року) складає 198,16грн. на користь ТОВ "Агрофірма "Світанок" . Як видно з цього ж акту в ході звірки розрахунків (тобто в 2004 році, після проведення перевірки) були допроведені по бухгалтерському обліку ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" на користь ТОВ "Агрофірми "Світанок" нарахування за посів озимих в сумі 1000 грн., нарахування по посіву ярових в сумі 1000 грн., нарахування по орендній платі і фіксованому податку в сумі 5202,35 грн..
Тобто якщо витрати по посіву спірної партії вівса були відображені в бухгалтерському обліку в жовтні 2004 року ( з запізненням більше 2-х років), планова документальна перевірка ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" була проведена в травні 2004 року, позапланова документальна перевірка ТОВ «Агрофірма «Світанок»була проведена 29 липня 2004 року, перевіряючи не могли при проведенні відповідних перевірок встановити факти, що свідчать про спільну діяльність вказаних підприємств, а відповідно підтвердити отримання спірної партії вівса саме від цієї діяльності.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що господарським судом Сумської області було взято до розгляду договір про спільну діяльність б/н від 01.04.2002 року укладений між ТОВ «Агрофірма «Світанок»Ямпільського району та ВАТ Зерноелеватор ЮВС та рахунок-фактуру № 26 від 31.12.2002 року, які є неналежними доказами.
Договір про спільну діяльність б/н від 01.04.2002 року укладений між ТОВ «Агрофірма «Світанок»Ямпільського району та ВАТ „Зерноелеватор „ЮВС” є неналежним доказом, тому що в даному випадку вирішується питання щодо отримання партії вівса саме від спільної діяльності ТОВ „Агрофірма „Світанок” та ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС”.
В бухгалтерському обліку операції із спільної діяльності, визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", яким встановлено, що кожний учасник спільної діяльності без створення юридичної особи відображає у своїх облікових регістрах (на окремих рахунках аналітичного обліку) і у фінансовій звітності:
а) активи, задіяні у спільній діяльності, які він контролює, або свою частку у спільно контрольованих активах,
б) зобов'язання, які він узяв для провадження цієї діяльності,
в) свою частку в будь-яких зобов'язаннях, узятих разом з іншими учасниками щодо цієї діяльності,
г) доход або витрати, набуті в процесі спільної діяльності.
Згідно розділу 3 цього договору про спільну діяльність б/н від 01.04.2002 р., сторона 2, тобто "ТОВ "Ямпільський зерноелеватор "ЮВС" зобов'язана:
- надати матеріальні ресурси для проведення всього комплексу робіт по вирощуванню
- сільськогосподарських культур,
- забезпечити за власний рахунок весь комплекс польових робіт технікою та
- сільськогосподарським обладнанням,
- надати в статуправління звітність про посів сільськогосподарських культур та збір врожаю.
В розділі 4 договору про спільну діяльність б/н від 01.04.2002 не вказано як розподіляється між учасниками договору вирощена продукція.
Крім того, господарський суд Сумської області в оскаржуваній постанові посилається на п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати" затверджене наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87 та положення (стандарту) № 16 "Витрати" затверджене наказом міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зазначаючи, що "Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості, до якої відносяться загальні виробничі витрати. Згідно п.15.7 положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 до загальновиробничих витрат відносяться витрати з забезпечення виробничого процесу".
Колегія суддів зазначає, що дійсно, до загальновиробничих витрат можна віднести витрати на посів вівса, але наявність лише цих витрат не може свідчити, що даний овес є продукцією власного виробництва. Згідно її. 15 положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 до загальновиробничих витрат по вирощуванню вівса можна також віднести витрати на придбання підприємством вівса для посіву, витрати по заробітній платі працівників, які були задіяні на вирощуванні вівса, витрати по збиранню врожаю і т.п..
Посилання на п. 15.7 положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 безпідставне, так як згідно цього пункту до загально виробничих витрат відносяться "Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг), а не витрати на посів зернових.
За таких обставин, постанову господарського суду Сумської області від 17.07.2006р. по адміністративній справі № 15/277-04 прийнято не у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими і є підставою для скасування оскарженої постанови.
Крім того, до Харківського апеляційного господарського суду 18.10.2006р. надійшло клопотання позивача про зупинення розгляду справи №15/277-04 до вирішення по суті Ямпільським райсудом Сумської області пов’язаної з нею справи №2-408.
Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволення клопотання, оскільки суд вважає його необґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1, п. 4 ст.202, ст.ст. 207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -
постановила:
У задоволенні клопотання ТОВ „Ямпільський зерноелеватор „ЮВС” відмовити.
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову господарського суду Сумської області від 17.07.2006р. по адміністративній справі № 15/277-04 скасувати та прийняти нове.
У позові відмовити.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді