Справа №  22ц-669/12  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

03 квітня 2012 року                                                                                         м. Хмельницький

Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах   

                               апеляційного суду Хмельницької області   

                                в складі: головуючого - судді Леванчука О.М.,

                                суддів: П’єнти І.В.,  Корніюк А.П., 

                                      при секретарі:  Лапко Ю.В.,   

        за участю:   представника позивача  ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22ц-669 за  апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум»до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.  

         Заслухавши доповідача,  пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :   

              В травні 2011 року ПАТ «Банк Форум»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтуванні позову зазначало, що між акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_3 12.11.2007 року було укладено кредитний договір №0551/07/17-КЕ. Згідно даного кредитного договору позивач відкрив відповідачу ОСОБА_3 кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування в розмірі 75 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном повернення  11.11.2010 року. Додатковою угодою №1 від 12.11.2007 року до кредитного договору №0551/17-КЕ позивачем надано відповідачу перший транш в розмірі 75 000,00 доларів США та узгоджено графік повернення кредиту та сплати відсотків. Факт отримання позичальником коштів за кредитним договором підтверджувався заявою на видачу готівки №6858 від 12.11.2007 року. В забезпеченні виконання зобов’язань за кредитним договором, 23.09.2008 року  між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_3  зобов’язань за кредитним договором  у повному обсязі, всіма своїми грошовими коштами та всім своїм майном. Відповідачем неодноразово допускалися порушення умов кредитного договору в частині щомісячного погашення заборгованості. Крім того, 11.11.2010 року закінчився встановлений термін виконання основного зобов’язаня, однак кредит не погашений до часу звернення до суду. Станом на 13.04.2011 року заборгованість позичальника по кредитному договору склала 51537, 64 доларів США та 245961 гривень 07 копійок, з яких 48723,08 доларів США прострочена заборгованість по тілу кредиту; 2814,58 доларів США прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом; 245961 гривень 07 копійок пеня за несвоєчасне повернення відсотків за користуванням кредитними коштами. Тому ПАТ «Банк Форум»звернувся до суду з вказаним позовом.

              Заочним рішенням  Хмельницького міськрайонного суду від 10 жовтня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, в солідарному порядку, на      

_____________________________________________________________________________

Головуючий в першій інстанції: Мазурок О.В.                                                      Справа №22ц-669

Доповідач: П’єнта І.В.                                                                                              Категорія №19, 27

користь ПАТ «Банк Форум»заборгованість по кредитному договору в сумі 51537,64 доларів США та 245961 гривень 07 копійок. Стягнуто з  ОСОБА_3 на  користь ПАТ «Банк Форум»сплачений судовий збір в сумі 910 грн. Стягнуто з  ОСОБА_2 на  користь ПАТ «Банк Форум»сплачений судовий збір в сумі 910 грн.

           Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20 січня 2012 року заяву ОСОБА_2, про скасування заочного  рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 жовтня 2011 року залишено без задоволення.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням  суду першої інстанції, вважає його незаконним, винесеним з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.  Вказує на те, що 07 жовтня 2011 року був госпіталізований на стаціонарне лікування в Хмельницький кардіологічний центр і знаходився там по 18.10.2011 року. В день судового засідання 10.10.2011 року до Хмельницького міськрайонного суду була подана заява про перенесення слухання в даній справі, в якій вказувалась поважність причин відсутності ОСОБА_2, в судовому засіданні, але всупереч чинному законодавству  суд виніс заочне рішення  в даній справі. Крім того, позивачем не вірно визначено ціну позову, оскільки ні ПАТ «Банк Форум»ні судом не було враховано кошти, які спрямовувались на погашення заборгованості згідно з квитанціями від 11.06.2010 року та 21.07.2010 року. Апелянт зазначає, що встановлення в договорі завищеної суми пені в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, ст. 3 цього закону визначено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином положення п. 4.1 кредитного договору суперечить основним засадам цивільного права, визначених ст. ст. 1, 3 ЦК України та положенням ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Також апелянт вказує на те, що  п. 4.5 договору щодо стягнення штрафу в розмірі 20% від суми простроченого платежу містить незаконні та несправедливі вимоги, оскільки двічі забезпечив виконання зобов’язання одного виду за одне і те ж саме правопорушення –порушення строків сплати кредитних коштів та відсотків за користування кредитом. Апелянт вважає, що кредитний договір та додаткова угода укладені з порушенням порядку, визначеному законом, а його умови не відповідають як загальним вимогам, встановленим ст. ст. 3, 4. 6, 10, 13. 192, 203, 204, 215, 227, 533, 627 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Крім того, грошове зобов’язання  як кредитора, так і позичальника у кредитному договорі не виражене у грошовій одиниці України, і у такому договорі не визначений грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, як це передбачено чинним законодавством України, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Апелянт посилається на те, що у банку, як сторони правочину та відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на видачу кредиту в іноземній валюті резиденту та на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, що є підставою для визнання кредитного договору від 12.11.2007 року недійсним. В апеляційні скарзі міститься посилання на те, що порядок укладення та самі положення кредитного договору не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідачу не було надано в письмовому вигляді інформації про продукцію-кредит. Апелянт просить скасувати заочне рішення  Хмельницького міськрайонного суду від 10 жовтня 2011 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ«Банк Форум» в повному обсязі.   

          В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

          Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з’явились, про день і час слухання справи повідомлені належним чином.

         Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

        Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

         Судом встановлено, що 12.11.2007 року між акціонерним комерційним банком «Форум»(правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №0551/07/17-КЕ. Згідно якого позивач відкрив відповідачу кредитну  лінію з максимальним лімітом кредитування в розмірі 75000 доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 11.11.2010 року. Додатковою угодою №1 від 12.11.2007 року до кредитного договору №0551/07/17-КЕ від 17.11.2007 року позивачем надано відповідачу перший транш в розмірі 75000 доларів США та узгоджено графік повернення кредиту та сплати відсотків, який являється його невід’ємним додатком.

         12.11.2007 року між акціонерним комерційним банком «Форум»(правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_2 було укладено договір поруки б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі, всіма своїми грошовими коштами та всім своїм майном.  

         Протягом усього періоду кредитування позичальником неодноразово допускались порушення умов кредитного договору в частині щомісячного погашення заборгованості. Останній раз часткова сплата відсотків проводилась 03.02.2011 року в розмірі 400 доларів США.

          Станом на 13.04.2011 року заборгованість за кредитним договором складає 51537,64 долари США та 245961 грн. 07 к., з яких 48723,08 долари США –прострочена заборгованість по тілу кредиту, 2814,56 доларів США прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, 245961 грн. 07 к. –пеня за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитними коштами.

           Дані обставини підтверджуються:  розрахунком заборгованості,  кредитним договором №0551/07/17-КЕ від 12.11.2007 року,  додатковою угодою №1 до кредитного договору від 12.11.2007 року, договором поруки від 12.11.2007 року, заявою на видачу готівки.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Статею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

          Відповідно до ст. 1050 ч. 2 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2  заборгованості за кредитним договором в сумі 51537,64 долари США та 245961 грн. 07 к., обґрунтовано виходив з факту невиконання боржником і поручителем зобов’язань за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд всупереч вимогам ч. 1 ст. 224 ЦПК України виніс заочне рішення у даній справі, чим порушив основні засади судочинства та обмежив його права є безпідставними.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 07.10.2011 року по 18.10.2011 року перебував на стаціонарному лікуванні  в Хмельницькому обласному кардіологічному диспансері, що підтверджується копіює довідки лікувального закладу та копією виписки.

       Відповідну заяву про перенесення розгляду справи в зв’язку з перебуванням на лікуванні було подано ОСОБА_2 10.10.2011 року о 12 год., про що міститься відмітка канцелярії суду на даній заяві.  Проте, справа була призначена до розгляду на 10.10.2011 року о 9 год. 20 хв.

        А тому,  заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи та неможливість його явки в судове засідання з поважних причин на час постановлення ухвали про заочний розгляд справи та ухвалення судового рішення до суду не надійшла. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання 10.10.2011 року на 9 год. 20 хв. не з’явились, про день і час слухання справи повідомлені належним чином.  Відповідно, суд першої інстанції у відповідності до ст. 224-225 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.

        Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем невірно визначена ціна позову, оскільки не було враховано кошти, які спрямовувались на погашення заборгованості згідно з квитанціями від 11.06.2011 року та 21.07.2010 року є безпідставними та не узгоджуються з матеріалами справи.

          Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі на те, що положення п. 4.1 кредитного договору, відповідно до якого передбачено, що  за несвоєчасне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну або часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% процентів, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення,  суперечить основним засадам цивільного права, визначених ст. ст. 1,3 ЦК України та положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», виходячи з наступного.

     Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.   

      Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку апелянт посилається,   продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.   

      Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.   

        Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.   

       Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.   

        У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:   

1) такі положення також підлягають зміні; або   

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.   

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.   

        Відповідно, з врахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, з підстав недійсності правочину мають бути заявлені позовні вимоги.

         Частиною 1 статті 303 ЦК України визначено, що  під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів  апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

        В даній справі вимоги щодо визнання правочину недійсним не заявлялись.

        З цих самих підстав також  є необґрунтованими посилання в апеляційні скарзі на те, що до кредитного договору внесено незаконну умову для одночасного стягнення пені (передбаченої п. 4.1. договору) та штрафу (передбаченого п. 4.5 кредитного договору) за порушення грошового зобов’язання, тобто двократне притягнення  позичальника (поручителів) до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме порушення.   

           Посилання в апеляційній скарзі на введення банком позичальника-відповідача в оману є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

            Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

           Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

          Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»

           Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

           При цьому згідно зі ст.. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –це гроші у національній та іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

          Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

          Щодо вимог пп.. «в»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець  не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється,  якщо ініціатором або утримувачем за валютною  операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

           Як вбачається з матеріалів справи, акціонерному комерційному банку «Форум»(правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») було видано Національним банком України банківську ліцензію №62 від 03.12.2001 року на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та пп..5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та дозвіл №62-3 від 10.06.2005 року на право здійснення  операцій, визначених пп.. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

           Вищевикладені норми чинного законодавства та обставини справи спростовують доводи апеляційної скарги про не вираження у грошовій одиниці України грошового зобов’язання  як кредитора, так і позичальника у кредитному договорі та не визначення у такому договорі грошового еквіваленту зобов’язання  в іноземній валюті, а також відсутність у банку, позивача по справі, індивідуальної ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті та на використання іноземної валюти на території України.

            Доводи апеляційної скарги щодо визнання правочину недійсним відповідно до ст. 215, ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст. 217, ч. 1 ст. 227 ЦК України не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції  відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, а з приводу визнання правочину недійсним в цілому або в певній його частині позовні вимоги не заявлялись.

            Крім того, посилання апелянта на те, що відповідачу не було надано в письмовому вигляді необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію-кредит є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Зокрема,  п. 7.2  кредитного договору встановлено, що умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»позичальником отримано до укладення цього договору. В свою чергу, кредитний договір є невід’ємною частиною договору поруки (п.3.3 договору поруки).

          Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.        Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.    

         Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319  ЦПК України, колегія суддів  

у х в а л и л а :   

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.

         Заочне рішення  Хмельницького міськрайонного суду від 10 жовтня 2011 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                                           І.В.П'єнта