Справа № 2-84/2011р.

Провадження № 22-ц/2090/947/2012 р.                                                      Головуючий 1 ін. –Боговський Д.Є.

Категорія: «визнання права власності»                                                   Доповідач –Бородін М.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого –судді:  Бородіна М.М.,

суддів –Сілантьєвої Е.Є., Гальянової І.Г.,

при секретарі – Сватенко А.І.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_11, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Харківська міська рада, адміністрація Комінтернівського району Харківської міської ради про поновлення порушеного права, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2007 року ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_11 про поновлення порушеного права та знесення самовільно збудованого майна.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власником 12/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. Зазначене домоволодіння складається з двох житлових будинків літ. «А-1»та літ. «Б-1», а також надвірних будівель: сараїв літ. «В», літ. «Г», літ. «К», вбиралень «Д», літ. «Е», душу літ. «Е», погреба «Ж», «З», «О», «Т», навісу літ. «С», огорожі № 1, 4, 5, в  тому числі самовільно збудований сарай літ. «Р».

В користуванні позивача перебуває частина жилого будинку «А-1», що складається з кімнати та кухні, загальною площею 18,5 кв.м., а також 2/3 сараю літ. «Г».

Відповідачам належить 8/100 частин зазначеного житлового домоволодіння, зокрема 1/3 сараю літ. «Г».

З метою реконструкції та збільшення площі прибудинкових споруд, ОСОБА_4 та ОСОБА_11  знесли свою частину сараю літ. «Г»та самовільно, без відповідної проектної документації  та дозвільних документів, а також не отримавши згоду інших власників домоволодіння побудували новий сарай літ. «Р»та навіс літ. «С».

На думку ОСОБА_2 вказана самовільна будова порушує її права на користування належною їй частиною будинку літ. «А-1», сараю літ. «Г»та іншими підсобними приміщеннями, оскільки нова будова значно більша за розмірами та займає частину прибудинкової території яка раніше використовувалася для доступу до власного сараю.

На підставі вищевикладеного позивач просила суд зобов’язати відповідачів знести самовільно збудований навіс літ. «С»та сарай літ. «Р»по АДРЕСА_1  та відновити сарай «Г»в розмірах, що існували до самовільного будівництва.

Позивач в судовому засіданні суду першої інстанції позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідачі по справі позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, проте подали суду заяви про слухання справи за їх відсутністю.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_11 про знесення самовільного будівництва  –відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує, що вона на законних підставах є користувачем земельної ділянки на підставі договору дарування будинку та має право подавати позов в про знесення самочинного будівництва.

          Колегія суддів, вислухавши суддю –доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_2 є власником 12/100 домоволодіння по АДРЕСА_1.

Відповідно до технічного паспорту КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»житловий будинок за вказаною адресою розташований за земельній ділянці площею 543 кв.м..

Сарай літ. «Г»був побудований у 1960 році. Його площа складає 16, 4 кв.м..

У 1996 році між співвласниками домоволодіння було укладено договір користування житловим будинком та надвірними спорудами, з якого вбачається, що співвласникам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в користування в рівних частках надавався сарай літ. «Г».

Після них правонаступниками у користуванні сараєм стали позивач та відповідачі.

ОСОБА_4  та ОСОБА_11 не заперечують, що ними було проведено реконструкцію своєї частини сараю літ. «Г»шляхом його знесення та спорудження нового під літ. «Р».

Відповідно до ч.1, 4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в органи Державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області з приводу самовільного будівництва не зверталася.

У справі відсутні будь-які висновки державних та комунальних установ щодо недодержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил при будівництві сараю літ. «Р». Також у справі не міститься офіційних висновків щодо порушення спірним будівництвом прав чи інтересів третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів вважає правильними висновки районного суду відносно того, що позивач не довела в судовому засіданні  порушення самовільним будівництвом її прав на користування будівлями спірного домоволодіння.

Безпідставними також є вимоги позивача про знесення навісу «С».

Згідно довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»виданої 02 грудня 2009 року № 1703435 навіс літ. «С»у домоволодінні №7 по АДРЕСА_1 не є самочинною спорудою, оскільки до таких споруд не належать тимчасові будівлі, які не потребують виконання робіт з улаштування фундаментів (а.с. 68).

Разом із тим, на думку колегії суддів, підлягають зміні інші мотиви відмови у задоволенні позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником 12/100 частин спірного будинку та частини сараю. В силу вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У власних позовних вимогах  позивач вказала, що самочинне будівництво перешкоджає їй користуватися підсобними приміщеннями (а.с. 3-4).

Відповідно до технічного паспорту КП «ХМБТІ»(а.с. 59-63) за спірним домоволодінням на підставі рішення виконавчого комітету Комінтернівського району м. Харкова від 05 травня 1953 року закріплена земельна ділянка 543 кв.м.

За таких обставин позивач мала право звернутися в суд за захистом порушеного права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

На підставі наведеного та ст. ст. 309, 314, 316, 317 ЦПК колегія суддів,-

                                         ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2011 року –змінити.

Виключити з рішення посилання на те, що ОСОБА_2 не мала права на звернення до суду, в іншій частині рішення залишити без  змін.

Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: