АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження: №22-ц-2090-1851-2012р.

Справа №2-3891 \2010 р.                                                                                     Головуючий 1 інстанції                                   

Категорія: про забезпечення  позову.                                                                            Чередник В.Є.                                                                               

                                                                                                                      доповідач Ларенок В.   

Ухвала

                                           І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

           4 квітня 2012  року   судова колегія судової палати  у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді                            Ларенка В.І.

суддів-                                Міненкової Н.О., Колтунової А.І.

при секретарі-                                     Галушко Т.С.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу  Київського районного   суду м. Харкова від 21 червня 2010 року по справі за позовом  ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

                                                   в с т а н о в и л а :

           У лютому 2009 року позивач ПАТ «ПроКредит Банк» звернувся у Київський районний суд м. Харкова  з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 206 812 доларів США та з заявою про забезпечення позову.

            Ухвалою судді від 21 червня 2010 року в забезпечення позову був накладений арешт:

-          на нежитлову будівлю літ. «А-1»загальною площею 157,8 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2;

-          на АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3.

ОСОБА_1  в апеляційній скарзі     просить  скасувати вказану ухвалу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

           При цьому посилається на те, що суд наклав арешт не прийнявши до уваги, що він є іпотекодержателем майна, на яке суд наклав арешт. Так,  23 травня 2006 року був укладений договір іпотеки між ним та  ОСОБА_3., для забезпечення своєчасного повернення за договором позики ОСОБА_3 надав у іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2.

            24 квітня 2008 року між ним та  ОСОБА_2 для забезпечення своєчасного повернення за договором позики  був укладений договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 надала у іпотеку належну їй на праві власності нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 157,8 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1.

             Вважає, що згідно до ст. 62-1 Закону України «Про виконавче провадження»на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України «Про іпотечне кредитування, операцій з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

             Крім того апелянт посилається на те, що виконання зобов’язань відповідачів було забезпечено накладенням арешта на інше майно відповідачів, у тому числі автомобілів та інших нежитлових приміщень, вартість яких перевищує суму боргу.

          Судова колегія вважає, що апеляційна скарга   не підлягає  задоволенню з наступного.

           Згідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

          Як вбачається з матеріалів справи, суд забезпечив позов своєю ухвалою  наклавши арешт  на майно відповідачів, яке знаходиться в іпотеки у  ОСОБА_1.. Іпотечні договори на виконанні ще не знаходяться до теперішнього часу.

          Однак находження майна, що належить відповідачам, в іпотеці, не свідчить про перехід права власності до іпотекодержателя і відповідно до ст. 152 ЦПК України не перешкоджає накладенню на нього арешту на забезпечення позовних вимог позивача   ПАТ «ПроКредит Банк».

             Щодо переважного права іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку майна, то це питання знаходиться за межами такої процесуальної дії, як вжиття судом заходу забезпечення позову і підлягає вирішенню  на стадії виконавчого провадження в засіб передбачений законом. А тому доводи, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на іпотечне майно.

             В п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

              Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

               У даному випадку при накладенні арешту на спірне майно  інтереси інших осіб, у тому числі ОСОБА_1., ніяким чином не порушені.

              Суд першої інстанції прийняв правильне рішення про накладення арешту  на майно відповідачів.

              А тому судова колегія вважає за необхідним ухвалу суду першої інстанції від 21 червня 2010  року про накладення арешту залишити без змін.

              Керуючись ст.ст.151, 152, 303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

              апеляційну скаргу  ОСОБА_1 –відхилити.

             Ухвалу  Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2010 року залишити без змін.

              Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

              Головуючий:

              Судді: