АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження №22-ц2090\1226\ 2012 Головуючий 1 інстанції –Пілюгіна О.М.
Справа № 2-3564-2011 доповідач –Ларенок В.І.
Категорія : земельні.
Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого –судді: -Ларенка В.І.
- суддів: -Міненкової Н.О., Колтунової А.І.,
при секретарі: - Галушко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрайонного прокурора Харківської області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2011 року по справі за позовом Харківського міжрайонного прокурора Харківської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, третя особа Державна екологічна інспекція в Харківської області ,-
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор звернувся у суд з позовом в інтересах Харківської районної державної адміністрації Харківської області до відповідача ОСОБА_1 про розірвання договору від 27 травня 2004 року оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 8,2896 га, для рибогосподарських потреб , укладений строком на 15 років, укладений між ОСОБА_1 і Харківською районною державною адміністрацією Харківської області.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що за колективним зверненням мешканців селища Бабаї Харківського району Харківської області було перевірено виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки водного фонду. За інформацією Державної екологічної інспекції встановлені порушення вимог природоохоронного законодавства:
- на ставку ведеться рибогосподарська діяльність, але на час перевірки відповідачем не представлено дозвільної документації для здійснення рибогосподарської діяльності, а саме, науково-біологічне обґрунтування, режиму тощо;
- у відповідача в оренді знаходиться гребля, але відсутній договір цивільного страхування греблі;
- відповідачем не представлено проект забудови капітальної споруди «Туалет»та проект розміщення тимчасових споруд в межах санітарно-захисної смуги ставка з позитивним висновком екологічної експертизи, чим порушено ст. 26 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Таким чином, прокурор вважає що відповідачем не виконуються умови пункту 2.1 Договору оренди від 27 травня 2004 року, який передбачає мету використання земельної ділянки: земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб та підтримання санітарного стану водойму.
Крім того, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф, внесений припис про усунення порушень вимог ст.ст. 29,30-1 Закону України «Про планування і забудову територій». Вказаний припис відповідач не виконав.
Оскільки відповідач допустив порушення умов договору оренди, а саме п.2.1, прокурор посилаючись на ст. 651 ЦК України просив розірвати договір оренди.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що він є сільгоспвиробником та не потребує окремих дозволів на вилов риби. Він не є орендарем греблі, оскільки гребля як захисна гідроспоруда не може бути обертом оренди, тому у нього відсутній обов’язок укладати договір цивільного страхування греблі. Забудова «Туалет»знаходиться за межами санітарної зони. При цьому вказав, що навіть при наявності порушень умов договору, то вони не є істотними і не можуть бути підставою для розірвання договору оренди. Пункт 2.1 договору передбачає, що земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб та підтримання санітарного стану водойму. Порушеній цього пункту договору він не допускав.
Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2011 року в задоволенні позову прокурору відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням районного суду прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для його розірвання.
Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам та відповідають вимогам ст.ст. 10,60, 213 ЦПК України, ст. ст. 651, 792 ЦК України, ст.ст. 141,143,144 Земельного Кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2004 року між ОСОБА_1 і Харківською районною державною адміністрацією Харківської області був укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 8,2896 га, для рибогосподарських потреб строком на 15 років.
Пункт 2.1 договору передбачає мету використання земельної ділянки: що земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб та підтримання санітарного стану водойму.
Харківський міжрайонний прокурор вважає що відповідачем не виконуються умови пункту 2.1 Договору оренди, посилаючись на те, що за інформацією Державної екологічної інспекції встановлені порушення вимог природоохоронного законодавства:
- на ставку ведеться рибогосподарська діяльність, але на час перевірки відповідачем не представлено дозвільної документації для здійснення рибогосподарської діяльності, а саме, науково-біологічне обґрунтування, режиму тощо;
- у відповідача в оренді знаходиться гребля, але відсутній договір цивільного страхування греблі;
- відповідачем не представлено проект забудови капітальної споруди «Туалет»та проект розміщення тимчасових споруд в межах санітарно-захисної смуги ставка з позитивним висновком екологічної експертизи, чим порушено ст. 26 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф, внесений припис про усунення порушень вимог ст.ст. 29,30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», вказаний припис відповідач не виконав, а тому посилаючись на ст. 651 ЦК України просив розірвати договір оренди.
Згідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 792 ЦК України визначено, що земельна ділянка може передаватися в оренду, при цьому відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини України є Земельний Кодекс України.
Статтею 141 Земельного Кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;г( систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельної ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Підстави примусового припинення права на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку передбачено статтею 143 ЗК України.
Статтею 144 ЗК України встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.
Позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки у зв’язку із порушенням п.2.1 договору, яким визначена мета використання земельної ділянки: що земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб та підтримання санітарного стану водойму.
Однак ця вимога не передбачена законом як підстава для розірвання договору оренди.
Враховуючи, що Земельним Кодексом України встановлено, що право користування земельною ділянкою припиняється у разі порушення норм земельного законодавства, при цьому підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 ЗК України, а порядок припинення права користування земельною ділянкою визначений статтею 144 ЗК України, тому суд першої інстанції правильно вважав що вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду не ґрунтуються на нормах закону, а оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог, то суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позову.
Що ж стосується посилання в апеляційній скарги на те, що відповідачем не представлено проект забудови капітальної споруди «Туалет», то з абрису прив’язки точок межі земельної ділянки вбачається, що туалет розташований за межами земельної ділянки, яку орендує відповідач (а.с.42).
Інші підстави, на які посилається позивач, не можуть бути визнані як істотні порушення договору оренди з боку відповідача. Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Доказів на підтвердження істотного порушення договору позивачем суду не надано.
Згідно акту Державного комітету України із земельних ресурсів у Харківському районі Харківської області відповідач використовує земельну ділянку в межах договору та за цільовим призначенням (а.с.43).
Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка.
Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора Харківської області - відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: