Справа № 2-341/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

28 березня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва

          В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

                          При секретарі Чернюк А.А.

          Розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»про зобов’язання здійснити виплату заробітної плати, видати довідку про розмір середньої заробітної плати, внести зміни до записів у  трудовій книжці,

ВСТАНОВИВ

          Позивач звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи уточнив (а.с.70), про зобов’язання здійснити виплату заробітної плати, видати довідку про розмір середньої заробітної плати, внести зміни до записів у  трудовій книжці, мотивуючи тим, що між ним та відповідачем 25.09.2006 року укладено трудовий договір, відповідно до якого він працював юристом ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна». 07.04.2008 року Шевченківським районним судом м. Києва прийнято рішення, яке рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.08.2008 року було змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до вказаних судових рішень  наказ про його звільнення від 18.06.2007 року визнано незаконним, поновлено на роботі, та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 76387,14 грн. Відповідач умисно затягував виконання рішення в частині поновлення його на роботі, в результаті чого рішення в частині поновлення на роботі було виконано лише 24.12.2008 року. А тому, вважає, що відповідач має перед ним заборгованість по заробітній платі за період з 08.04.2008 року по 24.12.2008 року в розмірі 85612,64 грн., а також повинен здійснити виплату грошової компенсації за затримку при звільненні згідно ст. 117 КЗпП України в розмірі 85612,64 грн.

          Крім того, позивач зазначив, що відповідач в трудовій книжці зазначив відомості, що не відповідають дійсності, а  саме щодо дати прийняття його на роботу 30.10.2006 року замість 25.09.2006 року та про те, що звільнений за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 11-к від 18.06.2007 року замість наказу № 10-к від 18.06.2007 року.

          Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що лише 25.11.2008 року на адресу відповідача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про поновлення на роботі позивача. Відповідач надіслав до ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві лист від 25.11.2008 року в якому було повідомлено, що станом на 18-00 год. 25.11.2008 року ОСОБА_1 на роботу не з’являється, а тому відсутня можливість допустити його до виконання своїх трудових обов’язків. 24.12.2008 року ОСОБА_1 разом з державним виконавцем з’явився в офісі ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», де його одразу було допущено до виконання своїх трудових обов’язків та винесено наказ № 21\1-к від 07.04.2008 року про поновлення його на посаді юриста з 18.06.2007 року та винесено відповідні зміни до трудової книжки.

          Стосовно виплати середньої заробітної плати за вимушений прогул в розмірі 77688,38 грн., то відповідач на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва здійснив виплату всієї належної суми позивачу. Оскільки  позивач, не з’являючись на робочому місці та своїми діями здійснював затягування виконання рішення суду, то на його думку відсутні підстави для виплати за період з 08.04.2008 року по 24.12.2008 року заборгованості по заробітній платі та виплати грошової компенсації за затримку при звільненні.

          Представник відповідача заперечував проти позовних вимог про внесення змін до трудової книжки, оскільки позивач 25.10.2006 року був звільнений з органів внутрішніх справ, а тому лише після звільнення з останнього місця роботи позивач був прийнятий на посаду юриста 30.10.2006 року.

          Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Перевіряючи обставини справи, судом було встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2008 року (а.с.12) визнано накази № 10-к та № 11-к від 18 червня 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з посади юриста ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»незаконними, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді юриста ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» з 18.06.2007 року, стягнуто з ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17578,08 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

          Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07.08.2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2008 року в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу змінено та стягнуто з ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 76387,14 грн. (а.с.10).

          Позивач в своїй позовній заяві стверджує, що відповідач ухилявся від виконання рішення суду щодо поновлення його на роботі. А тому, з цих підстав він вважає, що відповідач зобов’язаний йому сплати заборгованість по заробітній платі за період з 08.04.2008 року, з дня ухвалення рішення про поновлення на роботі, по 24.12.2008 року,  коли позивач був поновлений на роботі, в розмірі 76506,74 грн., з них 7500 грн. –компенсація за невикористану відпустку, а також відповідно до ст. 117 КЗпП України  виплатити йому грошову компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 85612,64 грн.

          З вищевказаними  твердженнями позивача суд не погоджується з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла станом на 08.04.2008 року, державний виконавець відкриває провадження на підставі виконавчого документа: 1) за завою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) в інших передбачених законом випадках.

          Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання документів, зазначених у статті 18 цього Закону, і у порядку, встановленому цим Законом, проводить відповідні виконавчі дії.

          18.11.2008 року державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 04.11.2008 року в частині поновлення на роботі позивача (а.с.31).

          Відповідно до листа  ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна», який був адресований до ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві,  відповідач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження про поновлення позивача на роботі 25.11.2008 року. Станом на 18-00 год. 25.11.2008 року ОСОБА_1 в офісі ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»не з’явився, в зв’язку з чим була відсутня фактична можливість допустити його до виконання своїх трудових обов’язків (а.с.32, 36).

          24.12.2008 року позивач разом з державним виконавцем з’явився в офісі ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»і в цей же день позивача було поновлено на роботі на посаді юриста ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»(а.с.38, 39).

          Доводи позивача про те, що він разом із своїм представником приходив до відповідача за адресою м. Київ, пр-т Московський, 9, офіс 5-402, але за вказаною адресою відповідач не знаходився, двері були закриті, табличка із назвою ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»знята,  суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано жодних доказів щодо відсутності відповідача за вказаною адресою, та спростовуються доказами, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.29, 79).

          Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

          Враховуючи, що позивач не з’являвся на робочому місці, своїми умисними діями здійснював затягування виконання рішення суду, з 08.04.2008 року по 24.12.2008 року не приступав до виконання своїх трудових обов’язків, а тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі в розмірі 76506,74 грн. та грошової компенсації за затримку розрахунку при звільненні згідно ст. 117 КЗпП України.

          Після поновлення позивача на роботі 24.12.2008 року, між сторонами було укладено договір про припинення трудового договору. Пунктом 1.4 даного договору передбачалось про зобов’язання відповідача виплатити працівнику погоджену суму в розмірі 23097,71 грн., яка включає всі виплати, належні йому від товариства. Також, в п.3 даної угоди було зазначено, що у ОСОБА_1 відсутні матеріальні або інші претензії до товариства. На виконання даної угоди 24.12.2008 року було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади юриста за угодою сторін та сплатити єдиноразово 23097,71 грн., що включає компенсацію за невикористану відпустку (.ас 41,43).

          Крім того, на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва відповідач 19.09.2008 року здійснив виплату всієї суми належної позивачу в розмірі 77688,38 грн. відповідно до платіжного доручення № 2228 від 19.09.2008 року (а.с.42).  

          Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача видати довідку про розмір середньої заробітної плати за останні повні шість календарних місяців за зразком, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням», суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки в  матеріалах справи на а.с. 46 знаходиться довідка про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття), яка  була направлена відповідачем позивачу 05.03.2009 року і яку позивач отримав (а.с.45-46).

          Твердження позивача про те, що вказана довідка не відповідає вимогам чинного законодавства, тому не була прийнята Святошинським центром зайнятості для нарахування допомоги по безробіттю, не підтверджені жодним доказом.

          Не підлягають задоволенню позовні вимоги про внесення змін до записів № 3,4 у трудовій книжці позивача з підстав їх необґрунтованості.

          Позивач стверджує, що 25.09.2006 року  між ним та відповідачем було укладено трудовий договір, а в трудовій книжці зазначено, що його прийнято на роботу до ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»30.10.2006 року (а.с.4, 15).

          З оглянутої в судовому засіданні копії трудової книжки позивача вбачається, що позивач був звільнений 27.10.2006 року з органів внутрішніх справ.

          Відповідно до ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

          Проте, відповідно до ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»державний службовець не має право займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників, а також виконувати роботу на умовах сумісництва.

          Оскільки позивач, відповідно до трудової книжки, працював до 25.10.2006 року в органах внутрішніх справ, він не мав права виконувати роботу на умовах сумісництва.

          18.06.2007 року відповідно до наказу № 10-к позивач був звільнений з посади юриста за прогули без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.8).

          18.06.2007 року наказом № 11-к  були внесені зміни до наказу № 10-к, яким позивача звільнено з посади юриста за вказаною вище підставою з проведенням остаточного розрахунку (зворотний а.с.10).

          В трудовій книжці позивача зазначено, що позивач звільнений з посади юриста ТОВ «СГ Еквіпмент Лізинг Україна» на підставі наказу № 11-к. З цих підстав позивач просить внести зміни до трудової книжки, вказавши, що його було звільнено на підставі наказу № 10-к, а не на підставі наказу № 11-к.

          Оскільки наказ № 11-к дублює наказ № 10-к, крім того, в трудовій книжці зазначені підстави звільнення позивача, а саме на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання внести зміни до трудової книжки в пункті  4.

          Керуючись ст. 21, 94 КЗпП України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 11, 59, 60, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, суд              

ВИРІШИВ

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»про зобов’язання здійснити виплату заробітної плати, видати довідку про розмір середньої заробітної плати, внести зміни до записів у  трудовій книжці залишити без задоволення.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя