Справа № 2а-725/12
П О С Т А Н О В А
іменем України
"09" квітня 2012 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про зобов’язання перерахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни, суддя -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про зобов’язання нарахувати і виплатити 30% надбавки до пенсії як дитині війни. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона народилася в ІНФОРМАЦІЯ_1 –є пенсіонеркою та має статус «дитина війни»і, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що набрав чинності з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, нарахування відповідно до Закону проводяться не в повному обсязі. Відповідач на її звернення надав відмову у проведенні такого перерахунку та виплаті в повному обсязі 30% надбавки. Також зазначила, що бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»в частині, якою зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, у п. 5 рішення зазначено, що Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупинити їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок –скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватись окремі закони. Таким чином вважає, що відповідач зобов’язаний був здійснювати виплату належної їй допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Суддя розглядає, відповідно до ч. 4 ст.1832 КАС України справи, передбачені п. 1- 4 ч.1 ст. 1832 цього Кодексу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі, надав письмовий відгук (заперечення) на позов, й просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.03.2012 року позовні вимоги позивача за період часу з 09.07.2007 року по 27.08.2011 року залишено без розгляду.
Підстав для розгляду справи в судовому засіданні немає.
Суддя, вивчивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонеркою, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5), й відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, вона набула статусу «дитини війни», а тому згідно зі статтею 6 зазначеного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 22.05.2008) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
У рішеннях від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004, від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005, від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007 Конституційний Суд України сформулював правові позиції стосовно такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність). Крім того, згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 17 березня 2005 року N 1-рп/2005 у справі про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, держава зобов'язана відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.
Разом з тим, як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 1-42/2011 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»), розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Крім того, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
Таким чином судом встановлена правомірність дій відповідача, як такого, що діяв в межах наданих йому повноважень у відповідності до чинного законодавства.
Зважаючи на вищевикладене суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача.
Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то в даній частині позову необхідно відмовити.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то позивачу понесені ним судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про прожитковий мінімум», Законом України «Про Державний Бюджет України на 2011 рік», Законом України вiд 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», статтями 2, 9, 69-71, 89, 94, 97, ст. 183-2 КАС України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про зобов’язання перерахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни –відмовити.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя: Каліушко Ф.А.