АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22-ц- 2090-219- 2012 року Гол.1 інстанції –Муратова С.О.
Категорія : оскарження нотаріальних дій. доповідач –Ларенок В.І.
Ухвала
Іменем України
11 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді -Ларенка В.І.
–суддів: -Міненкової Н.О., Колтунової А.І.
при секретарі: - Галушко Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 6 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори про оскарження нотаріальних дій ,-
ВСТАНОВИЛА:
04.02.2011 року позивач ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_7, звернулась у суд з позовом до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори про оскарження нотаріальних дій, просила визнати відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадщину по закону на 1\4 частину житлового будинку з надвірними будівлями і 1\4 частину приватизованої земельної ділянки незаконною, зобов’язати нотаріальну контору оформити документи на право власності на частину спадщини, видати їй свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері, а також стягнути з відповідача всі судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати –ОСОБА_8, залишивши спадщину, що складається з 1\2 частини житлового будинку з надвірними будівлями і 1\2 частини приватизованої земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Між спадкоємцями стосовно спадщини виникли суперечки, тому вона та її рідна сестра ОСОБА_9 звернулися за захистом своїх прав до суду. 17.02.2010 року Чугуївський міський суд Харківської області визнав за ОСОБА_9 право власності на 1\4 частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями і 1\4 частину приватизованої земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері, а їй визначив додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини –5 місяців.
На цій підставі в серпні 2010 року вона звернулась до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, надавши всі належні документи з судовим рішенням включно. Проте, у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом їй було відмовлено, з посиланням на те, що право власності на вищезазначені об’єкти нерухомості зареєстроване за чоловіком померлої ОСОБА_10
Представник Восьмої Харківської державної нотаріальної контори позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини відповідно до рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17.02.2010 року, яке було від неї прийнято, зареєстровано в книзі обліку і реєстрації спадкових справ та долучено до спадкової справи, що була заведена нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_8. Позивачу не було відмовлено постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а було видано письмове роз’яснення від 26.08.2010 року про те, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її матері на 1\4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та на 1\4 частину земельної ділянки за цією адресою - неможливо, так як право власності на вищезазначені об’єкти нерухомості зареєстроване не за померлої ОСОБА_8 а за її чоловіком ОСОБА_10
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 6 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що Чугуївський міський суд Харківської області в своєму рішенні від 17.02.2010 року фактично визнав претензії позивача на іншу половину спадщини –1\4 частину будинку й земельної ділянки, які зареєстровані на ОСОБА_10 –батька позивача, надав позивачу можливість і термін звернутися з заявою до нотаріальної контори та отримати там документи на право власності на спадщину. Ці обставини є презумпція і доводити їх не треба.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання незаконною відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадщину по закону на 1\4 частину житлового будинку з надвірними будівлями і 1\4 частину приватизованої земельної ділянки, про зобов’язання нотаріальну контору оформити документи на право власності на частину спадщини, видати їй свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері,
- суд першої інстанції виходив з того, що лист державного нотаріуса від 26.08.2010 року, який позивач фактично оскаржує, містить відмову у вчиненні нотаріальних дій та не є ні за формою, ні за змістом постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій, складеною відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат». Крім того у зв’язку з тим, що відсутні правовстановлювальні документі, що підтверджують належність майна спадкодавцеві, нотаріус не мав підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам, матеріалам справи та чинному законодавству.
Відповідно до п. 216 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Мін’юсту від 03.03.2004 року № 20\5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», - видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки) , нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2010 року позивач ОСОБА_5 звернулась до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, після смерті її матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відповідно до рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17.02.2010 року. Вказаним рішенням суду ОСОБА_5 визначений додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. У частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_11 права власності на 1\4 частину житлового будинку з надвірними будівлями та на 1\4 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом цім рішенням суду відмовлено.
Вказану заяву про прийняття спадщини зареєстровано в книзі обліку і реєстрації спадкових справ.
Листом Восьмої державної нотаріальної контори від 26.08.2010 року позивачу повідомлено про те, що видати їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері на 1\4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та на 1\4 частину земельної ділянки за цією ж адресою немає можливості, так як право власності на вказані об’єкти нерухомості зареєстроване за матір’ю, а за ОСОБА_10
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що нотаріальною конторою ніяких нотаріальних дій стосовно ОСОБА_5 не вчинялося, окрім засвідчення справжності її підпису на заяві про прийняття спадщини.
З вказаних підстав суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що дії державного нотаріуса відповідали Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Ні суду першої інстанції ні апеляційному суду позивачем не надано правовстановлювальних документів про належність вказаного майна спадкодавцеві –ОСОБА_8.
В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що у мотивувальній частині рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2010 року суд зазначив, що ОСОБА_8 мала свою частину будинку й земельної ділянки, які були зареєстровані на ОСОБА_10; що це майно стало спадщиною після її смерті; що суд визнав право власності ОСОБА_12 на половину цього майна у порядку спадкування –і що ці обставини презюмуються і доводити їх не треба.
Однак судова колегія вважає таки висновки апелянта не обгрунтованими, помилковими, тому що для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину повинне бути надання тільки правовстановлювального документу, а мотивувальна частина рішення суду не є такою.
Згідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом тільки після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві.
Право встановлювальний документ, який підтверджував би приналежності цього майна спадкодавцеві ОСОБА_8 матеріали справи не містять.
А тому судова колегія вважає, що суд прийняв законне та обґрунтоване рішення без порушення норм матеріального і процесуального права.
Згідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційній скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_5 –відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 6 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: