Справа № 2-1492/2011р.

Провадження № 22-ц/2090/1040/2012 р.                                                      Головуючий 1 ін. –Журавель В.А.

Категорія: «житлові»                                                                       Доповідач –Бородін М.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого –судді:  Бородіна М.М.,

суддів –Сілантьєвої Е.Є., Гальянової І.Г.,

при секретарі – Ригіні О.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа –Відділ по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Червонозаводського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про усунення перешкод у здійсненні права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, в якому просив визнати останніх такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування вказаного позову зазначив, що йому на підставі договору дарування від 24 травня 2000 року належить квартира АДРЕСА_1, в якій він проживає з 31 жовтня 2000 року. В зазначеній квартирі також зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_4 та повнолітня дочка ОСОБА_2.

З 2009 року шлюбні відносини з відповідачкою ОСОБА_4 фактично припинилися.

У лютому 2010 року відповідачі забрали свої речі та добровільно залишили зазначену квартиру.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

Оскільки відповідачі не проживали в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, ОСОБА_3 вважав, що вони втратили право користування зазначеною житловою площею.

У зв’язку із вищевикладеним, позивач просив суд визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зобов’язати ВГІРФО Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області зняти останніх з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 позов підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що стосунки між ним та його колишньою дружиною погіршилися в зв’язку із негативною поведінкою відповідачки. На початку 2010 року ОСОБА_4 повідомила його, що зустріла іншого чоловіка з яким бажає створити нову сім’ю. Позивач запропонував своїй дочці ОСОБА_2 залишитися проживати з ним, проте вона відмовилася, оскільки мала намір проживати з матір’ю. Після вказаних подій відповідачі добровільно залишили квартиру і з того часу в ній не проживають.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила суду, що з 2008 року відносини в сім’ї значно погіршилися, позивач став принижувати її, застосовувати фізичну силу, конфліктувати. В спірній квартирі відповідачі не проживають з березня 2011 року, оскільки позивач замінив замки.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що з 2009 року відносини в сім’ї погіршилися. Батько пояснив, що в нього з’явилася інша жінка. В січні 2011 року вона з матір’ю прийшла додому, але до квартири не змогли потрапити через заміну позивачем замків. Добровільно ОСОБА_3 їх до квартири не пускає, тому в спірній квартирі вони не проживають з поважних причин.

Представник третьої особи по справі –ВГІРФО Червонозаводського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 –задоволений.

Визнано ОСОБА_4 та ОСОБА_2  такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Зобов’язано відділ ГІРФО Червонозаводскього РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області зняти ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаним місцем проживання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 –відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що вона не проживає у спірній квартирі з поважних причин, оскільки позивач перешкоджає їй користуватися квартирою.

          Колегія суддів, вислухавши суддю –доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

          Приймаючи рішення про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні доведено факт відсутності відповідачів за місцем проживання більш ніж шість місяців без поважних причин, що відповідно до ст. 71 Житлового кодексу України є підставою для втрати права користування житлом.

          Проте із  висновком районного суду погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів  справи, ОСОБА_3 на підставі договору дарування належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Отже позивач є власником квартири а не наймачем.

Відповідно до довідки від 05 жовтня 2010 року, виданої Дільницею № 58 КП «Жилкомсервіс»від 05 жовтня 2010 року за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_3, його колишня дружина ОСОБА_4 та їх дочка ОСОБА_5 (а.с. 8).

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 –розірвано (а.с. 6).

Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, ОСОБА_3 не надав до суду переконливих доказів того, що відповідачі добровільно залишили спільну квартиру.

Районним судом неправильно застосовану норму матеріального права при визначенні строку, після сплину якого особа втрачає право на користування житловим приміщенням.

Суд першої інстанції послався на вимоги ст. 71 Житлового Кодексу України, проте зазначена норма підлягає застосуванню до правовідносин, що склалися між наймачем квартири та членами його родини.

ОСОБА_3 є власником квартири і в такому випадку для врегулювання спірних відносин потрібно застосовувати норму ч.2 ст. 405 ЦК України.

Відповідно до вказаної норми, член сім’ї  власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

ОСОБА_3 звернувся із позовом у суд 25 жовтня 2010 року.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що відповідачі не проживають в квартирі з лютого 2010 року, тобто на момент подачі позову про усунення перешкод у здійсненні права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням річний термін не сплинув.

Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права  або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

ОСОБА_4 з апеляційною скаргою до суду не зверталася, проте колегія суддів вважає, що рішенням суду першої інстанції порушені також її права на користування  житловим приміщенням внаслідок помилкового застосування до спірних правовідносин ст. 71 Житлового кодексу України.

За таких умов законних підстав для визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у районного суду не було.

На підставі наведеного та ст. ст. 309, 314, 316, 317 ЦПК колегія суддів,-

                                         ВИРІШИЛИ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2011 року –скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2  про усунення перешкод у здійсненні права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням –відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: