АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа №2-369/2011р
Провадження №22-ц/2090/610/2012 р. Головуючий 1 ін. –Лазарєв А.В.
Категорія: «земельні» Доповідач –Бородін М.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого –судді: Бородіна М.М.,
суддів –Сілантьєвої Е.Є., Гальянової І.Г.,
при секретарях – Сватенко А.І., Галушко Т.С., Ригіні О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення межі між домоволодіннями, зобов'язання знести самочинні споруди, поновити паркан, обладнати необхідні споруди для стоку атмосферних опадів, стягнення матеріальної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення межі між домоволодіннями, стягнення матеріальної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 в якому просив встановити межі між домоволодіннями, здійснити заходи по знесенню самовільно побудованих споруд, вжити інших дій щодо поновлення порушених прав та стягнути матеріальну шкоду.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач, який проживає в сусідньому, поряд з його, домоволодінні АДРЕСА_1 у 1998 році самостійно, без погодження, зняв паркан, який розділяв домоволодіння АДРЕСА_2 та 48, що розташовані на вищезазначеній вулиці та почав будівництво нового будинку. Для цього ОСОБА_4 незаконно захопив частину його земельної ділянки ( в глиб території на 1,5 метрів). Загальна площа протиправно привласненої відповідачем земельної ділянки складає 50 кв. м.. Відповідач протягом тривалого часу веде будівельні роботи без відповідного погодження з дозвільними органами та за відсутності проектної документації. Зокрема під час будівництва ним порушені вимоги щодо дотримання протипожежних розривів між стінами споруд, вікна на споруджуваному будинку виходять на територію домоволодіння позивача. Не витримана відстань у 1 метр від будівель відповідача до межі з ділянкою будинку АДРЕСА_2, не обладнані відповідні споруди для стоку атмосферних опадів і будівництво ведеться під високовольтною лінією електропередач. Крім цього відповідач порушив норми санітарного законодавства України, оскільки нахил покрівлі будинку спрямований на територію позивача, внаслідок чого руйнується фундамент його гаражу.
Добровільно усунути вказані порушення ОСОБА_3 відмовився. Не виконуються ним також і вимоги контролюючих органів, щодо приведення будівництва у відповідність до стандартів та правил забудови. Позивач також вважав, що такими діями відповідача йому заподіяно матеріальної шкоди.
За таких обставин ОСОБА_2 просив суд зобов’язати ОСОБА_5 знести незаконно споруджені на його частині земельної ділянки споруди, встановити межі земельної ділянки відповідно до квартальної зйомки, затвердженої Ленінською районної радою м. Харкова № 12 від 1956 року, при цьому витримавши відстань від найбільш виступаючої конструкції стіни домоволодіння АДРЕСА_1 до межі домоволодіння АДРЕСА_2 не менше ніж 1 метр, зобов’язати за свій рахунок поновити паркан між домоволодіннями, обладнати споруди для стоку атмосферних опадів та стягнути матеріальну шкоду в сумі 15 000 грн.
Натомість ОСОБА_3 звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення меж між домоволодіннями та стягнення матеріальної шкоди.
На обґрунтування підстав позову вказав, що у 1987 році за рішенням виконавчого комітету Ленінської районної в м. Харкові ради він придбав житловий будинок з надвірними спорудами і земельною ділянкою площею 300 кв. м. по вул. Рельефній, 48 в м. Харкові.
У 1989 році він отримав дозвіл від виконавчого комітету на реконструкцію свого будинку. Будівництво веде протягом багатьох років власними силами. Межу між спірними домоволодіннями порушив не він, а ОСОБА_2, який після придбання будинку замість старого паркану побудував новий по фасаду впритул до його, ОСОБА_6 будинку. Свого часу ОСОБА_7. який є батьком ОСОБА_2 з метою захоплення частини земельної ділянки ОСОБА_3 побудував впритул до будинку АДРЕСА_1 гараж.
За вказаних обставин вважав претензії ОСОБА_2 щодо спірної межі необґрунтованими та просив суд встановити межу між їхніми земельними ділянками, стягнути з відповідача 9 000 грн. матеріальної шкоди та всі судові витрати по справі. Також просив суд зобов’язати ОСОБА_2 припинити принижувати його честь та гідність і тиск на його родину.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 власний позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з мотивів необґрунтованості.
Відповідач ОСОБА_3 проти первісного позову заперечував категорично, посилаючись на його незаконність та невідповідність дійсним фактам та обставинам. Просив суд задовольнити його зустрічний позов та відновити його порушені права.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати частково та постановити нове, яким заявлені ним в суді першої інстанції позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказує, що судом не надано належної оцінки доказам по справі в частині порушення ОСОБА_3 діючого законодавства України при зведенні самовільної будівлі, що тягне за собою порушення прав апелянта як власника сусідньої земельної ділянки.
Колегія суддів, вислухавши суддю –доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова від 29 травня 1956 року за № 12 відведено земельну ділянку площею 500 кв.м. по АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 173).
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 26 квітня 1982 року право власності на домоволодіння, що розміщене на вказаній земельній ділянці в порядку спадкування визнано за ОСОБА_9 та ОСОБА_7, які відповідно до договорів від 24 червня 1989 року та 08 липня 1998 року подарували свої частки позивачу ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 28-31)
Згідно висновку КМ «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 23 вересня 2010 року фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 складає 947 кв.м., тобто розмір земельної ділянки збільшився на 447 кв.м. (т.1, а.с. 29).
В справі відсутні будь-які фактичні дані, що можуть підтвердити правомірність набуття позивачем права користування 447 кв.м. земельної ділянки.
Будь-яких рішень щодо збільшення земельної ділянки позивача з 500 кв.м. до 947 кв.м. органами місцевого самоврядування не приймалося, не має таких даних і в матеріалах інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_2.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 також не зміг надати відповідь на питання щодо правомірності набуття права власності на збільшену частину земельну ділянку.
Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 31 цього Кодексу.
На а.с. 172 т. 1 є лист КП «ХМБТІ»від 27 травня 2011 року відповідно до якого квартальна та геодезична зйомки земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 –відсутні.
Межеві знаки між спірними земельними ділянками не встановлені, межі земельної ділянки в натурі не виносилися.
В судовому засіданні ОСОБА_2 надав для залучення до справи обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2, виготовлене спеціалістами КП «Міськпроект»в 2012 році.
Проте, зазначене обґрунтування не є правовстановлюючим документом, оскільки ним лише встановлено фактичний розмір земельної ділянки 947 кв.м., хоча ОСОБА_2 є законним користувачем лише 500 кв.м..
Зазначений документ не встановлює будь-якого юридичного факту, та оформлений лише для підготовки проекту рішення органу місцевого самоврядування.
На думку колегії суддів, ОСОБА_2 не надав суду будь-яких доказів законного користування земельною ділянкою розміром 947 кв.м., що унеможливлює вирішення спірних питань із сусідніми землекористувачами.
За таких обставин, районний суд постановив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2.
Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.
На підставі наведеного та ст. ст. 308, 314, 316, 317 ЦПК колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: