АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 квітня 2011р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Черевко П.М.
Артеменок І.А.
при секретарі: Ксендзюк І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 6 жовтня 2010р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору дійсним, встановлення факту родинних відносин та визнання права власності,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010р. ОСОБА_4 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_5 про визнання договору дійсним, встановлення факту родинних відносин та визнання права власності.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 6 жовтня 2010р. позов задоволено, визнано, як такий, що має юридичне значення, факт родинних відносин, ти визнано, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1., є племінницею ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2
Встановлено факт проживання однією сім’єю ОСОБА_5 та ОСОБА_7.
Визнано дійсним договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 що був укладений 19 серпня 2009. між ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_4 з другого боку.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 112,2кв.м., житловою площею 60,1кв.м., яка складається з чотирьох житлових кімнат площами 18,3кв.м., 18,0кв.м., 12,6кв.м., 11,2кв.м., кухні площею 8,7кв.м., ванної кімнати площею 2,6кв.м., туалету площею 1,0кв.м., коридорів площею 12,3кв.м. та 3,0кв.м., прибудованої веранди площею 20,8кв.м.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення, посилаючись на те, що строк пропущений з поважних причин.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2011р. заяву задоволено, поновлений строк на подачу апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянти просять рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обгрунтованінсть рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення скарги, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до договору купівлі-продажу укладеному на товарній біржі 22 лютого 1996р. (а.с.10,11) сім’я Дмитрієвих продали, а ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_1 Маючи намір розпорядитись власністю на свій розсуд, ОСОБА_7 надала розписку ОСОБА_4 про те, що вона отримала гроші за продану квартиру 19 серпня 2009р. і до 19 січня 2010р. підготує усі документи для нотаріального посвідчення угоди. Разом із ОСОБА_7 в спірній квартирі проживала з 2006р. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла. Після її смерті спадкоємцем за законом залишилась ОСОБА_6, яка протягом шести місяців звернулась до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Враховуючи, що ОСОБА_6 протягом п’яти років проживала разом із ОСОБА_7 суд вважав необхідним встановити факт проживання їх однією сім’єю. Оскільки ОСОБА_7 продала квартиру, передавши усі документі та ключі від неї та отримавши гроші, суд вважав необхідним визнати вказаний договір дійсним та визнати за ОСОБА_4 право власності на вказану квартиру.
Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Відповідно до ст.213ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.309ЦПК України, рішення суду скасовує, ухвалює по справі нове рішення, з наступних підстав.
Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого на Одеській товарній біржі 22 лютого 1996р. ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17., ОСОБА_13, ОСОБА_14 продали, а ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10,11). Відповідно довідки КП ДЕЗ «Північне» в спірній квартирі була прописана ОСОБА_7, як власник приміщення.
За правилами ст..227ЦК України (в редакції 1963р.), який діяв на час укладання договору, договір купівлі-продажу будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадяни. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Як вбачається з угоди укладеної між Дмитриевими та ОСОБА_7, договір купівлі-продажу квартири вони оформили на товарній біржі, без нотаріального посвідчення та реєстрації в місцевих виконавчих органах.
Таким чином, після укладання договору ОСОБА_7 не набула, у встановленому законом порядку, право власності на спірну квартиру. В подальшому вона самовільно здійснила реконструкцію квартири, добудувавши додаткове приміщення.
Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного у простій письмовій формі 19 серпня 2009р. (а.с.9) ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_4 придбала за 30000 доларів США спірну квартиру. В розписці, складеній ОСОБА_7 зазначено, що продавець зобов’язується до 19 січня 2010р. належним чином підготувати документі на квартиру для подальшого нотаріального посвідчення угоди. Але у встановлений термін ОСОБА_7 документи не підготувала та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
ОСОБА_4 просить визнати вказану угоду дійсною, оскільки сторонами договору виконані усі вимоги щодо купівлі-продажу, крім нотаріального посвідчення.
За правилами ч.2 ст.220ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усі істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Досліджуючи матеріали справи, судова колегія вважає, що позивач не надав належних доказів на підтвердження вимог, визначених ст.220ЦК України про те, що угоду можливо визнати дійсною при умові, що продавець ухилявся від нотаріального посвідчення угоди.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_7 ухилялась від нотаріального посвідчення угоди, а також того факту, що вона мала право на продаж квартири.
Встановлюючи факт проживання однією сім’єю ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що сторони більш п’яти років проживали разом.
Однак, з таким висновком суду не може погодитись судова колегія, з наступних підстав.
Згідно заяви про реєстрацію за місцем проживання від 31 січня 2006р. (а.с.27) ОСОБА_6 тимчасово проживає в квартирі АДРЕСА_1 Генеральним консульством Росії в м.Одесі за вих.№2078 від 15 грудня 2005р. підтверджено, що громадянка Росії ОСОБА_6 має право на оформлення закордонного паспорту замість втраченого (а.с.28). Довідкою К ПДЕЗ «Північний» підтверджений факт прописки в квартири АДРЕСА_1 тільки ОСОБА_7, ОСОБА_6 за вказаною адресою не прописана (а.с.40).
Таким чином, судовою колегією встановлено, що ОСОБА_6 тимчасово проживала за спірною адресою разом із ОСОБА_16, оскільки втратила паспорт громадянки Росії.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав, для встановлення такого факту.
Крім того, вирішуючи питання щодо спільного проживання, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги та не дав належної оцінки тому факту, що сама ОСОБА_6 не зверталась із вимогами про встановлення факту проживання з ОСОБА_7 однією сім’єю та не вимагала його встановлення.
Дійшовши висновку про те, що ОСОБА_6 є єдиним спадкоємців після смерті ОСОБА_7, суд першої інстанції не перевірив наявність інших спадкоємців, а також не витребував і копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7
Між тим до суду з апеляційною скаргою звернулись інші спадкоємці, які повідомили про те, що на час смерті ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі.
При таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду не можливо вважати законним та обгрнтованним, а тому воно підлягає скасуванню, з відмовою у позові, оскільки підстав для задоволення таких вимог у суду не має
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307,309,316,319ЦПК України, судова колегія,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 – задовольнити частково..
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 6 жовтня 2010р. – скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору дійсним, встановлення факту родинних відносин та визнання права власності – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскарженим у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: П.М. Черевко
І.А. Артеменко