АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«21» липня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Каранфілової В.М., Михайлова В.О.,
при секретарі – Шевляковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області про виплату недоотриманих грошей заробітної плати, компенсації невикористаної відпуски, невикористаної відпуски та вихідної допомоги за червень 1992 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
04.07.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Ананьївської райдержадміністрації, в якому посилався на те, що його незаконно звільнено з посади інспектора шкіл відділу освіти Ананьївської районної ради в 1992 році, та просив стягнути з відповідача не отриману заробітну плату в сумі 2428,28 купоно-карбованців, компенсацію за невикористану відпуску в 1987 та 1992 роках в сумі 3448,54 купоно-карбованців, вихідну допомогу в сумі 2979,90 купоно-карбованців, а всього – 8856,72 купоно-карбованців. З урахуванням Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», просив стягнути з відповідача 13800,42 грн. (а.с.1, 7).
В запереченнях представник відповідача посилався на те, що позивач пропустив строк на право звернення до суду, просив у позові відмовити (а.с.45).
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04 квітня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвали нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з відділом народної освіти Ананьївського району виконкому Ананьївської ради народних депутатів і працював інспектором-методистом вказаного відділу. В 1992 році був звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв’язку з ліквідацією виконавчого органу місцевої ради і зі створенням місцевих державних органів виконавчої влади в особі районних державних адміністрацій, які не стали правонаступниками виконавчих органів місцевих рад. При звільненні позивач не отримав заробітну плату, компенсацію за невикористану відпуску та вихідну допомогу відповідно: 2428,28 купоно-карбованців; 3448,54 купоно-карбованців та 2979,90 купоно-карбованців (а.с.2).
Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що Ананьївська райадміністрація Одеської області не є правонаступником виконавчих органів Ананьївської районної ради і не може нести відповідальність по зобов’язанням відділу освіти Ананьївської районної ради, який утримувався за рахунок коштів місцевого бюджету. Тобто Ананьївська райадміністрація Одеської області є неналежним відповідачем по справі.
При цьому, суд керувався вимогами ст.21 КЗпП України; ст.ст.13,16 Закону України «Про Представника Президента України» від 05.03.1992 року; Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року та п.27 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам і вищевказаним нормам матеріального права.
Твердження в скарзі про те, що на час створення Ананьївської державної адміністрації Одеської області ОСОБА_1 працював у відділу освіти, оскільки фактично був допущений до роботи, тому Ананьївська РДА Одеської області є належним відповідачем по справі, є безпідставні та не підтверджені ніякими доказами.
Доводи скарги про те, що в матеріалах справи є розрахунок заборгованості, який, на думку позивача, зроблений відповідачем по справі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це є не розрахунок заборгованості, а лист Ананьївської РДА Одеської області, адресований ОСОБА_1, в якому є посилання на розрахункову-платіжну відомість за червень 1992 року (а.с.2).
Інші доводи скарги стосуються звільнення позивача і не є предметом спору, тому також колегією суду не приймаються до уваги.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
В.О.Михайлов