АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/4020/12

Справа №  2-3999/11                                                                                Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В.В.

      Доповідач  -  Рудь В.В.   

Категорія  56                                                                                                   

У Х В А Л А

                                            І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    05 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі        

             Головуючого судді:       Рудь В.В.

             суддів:                             Куценко Т.Р., Повєткіна В.В.

                   при секретарі:           Бондаренко В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа КП «Дніпропетровске міжміське бюро технічної інвентаризації», про встановлення ідеальних часток у праві власності на домоволодіння та про визнання права власності, -

                         В С Т А Н О В И Л А :

   У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом, який уточнила у жовтні 2011 року(а.с.50), до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа КП «Дніпропетровске міжміське бюро технічної інвентаризації», про встановлення ідеальних часток у праві власності на домоволодіння та про визнання права власності.

   Позивачка зазначала, що житловий будинок АДРЕСА_1 у житловому будинку А-1 та господарських будівель і споруд.

   Згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 10.04.2004 року, зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.05.2004 року за реєстраційним №5380943, їй на праві власності в будинку А-1 за вказаною адресою належить квартира №2, яка складається з: 1 –кухня, 2 –коридор, 3 –душ, 4 –прихожа, 5,6,7 –житлові кімнати, 8 –сіни, Ѕ сараю Б, убиральні В, сараю Д, споруд №2,6,7,8,9, Ѕ частини споруд №1,5,І; загальною площею 60,6кв.м, житловою –31,3кв.м.

   На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.02.1995 року ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на підставі розпорядження №П-389 та зареєстрованого в Дніпропетровському МБТІ у реєстровій книзі за №228п-68-134(видано повторо 21.07.1998 року), відповідачам на праві спільної власності в зазначеному будинку належить квартира №1, що складається з: 1,2,3 –житлові кімнати, 4 –кухня, 5 –коридор, 6 –сіни, 7 –вбудованої шафи, Ѕ сараю Б, убиральні В, Ѕ частини споруд №1,5,І; загальною площею 51,4кв.м, житловою –31,3кв.м.

   Відповідно до рішення №49/61 06.10.2010 року сесії Дніпропетровської міської ради V скликання вказаний будинок, який перебував на балансі КЖЕП «Лівоберіжжя», знятий з балансу останнього та переданий у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

   За час володіння власністю нею та відповідачами до 31.12.2008 року були здійснені перебудови та прибудови, право власності на які не оформлено у встановленому законом порядку, в акті ідеальних часток, складеного фахівцем КП «ДМБТІ» 03.12.2010 року, вони відображені як самочинні.

   Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що відповідачі не бажають вчиняти дії щодо подальшого оформлення права власності на спільне нерухоме майно, позивачка в позовній заяві в редакції від 21.10.2011 року просила:

   - визнати за нею право власності на у домоволодінні АДРЕСА_1 на прибудову літ.а3-1 прим.2-3, площею 5,6кв.м, сарай З, сарай К, душ И;

   - визнати часткове співвідношення у праві спільної часткової власності на домоволодінні АДРЕСА_1 між нею та відповідачами згідно з актом ідеальних часток від 03.12.2010 року;

   -визнати за нею право власності на 53/100 частин домоволодінні АДРЕСА_1, які складаються з: у житловому будинку А-1 приміщення: 2-4 прихожа, 2-5, 2-6, 2-7 житлові кімнати, разом площею 45,0кв.м, прибудову літ.а-1 прим.2-2, площею 7,3кв.м, прибудови літ.а1-1 прим.2-1, площею 6,0кв.м, погребу під а-1, прибудови літ.а3-1 прим.2-3, площею 5,6кв.м, Ѕ сараю Б 1335грн., убиральні В –1260грн., сараю З, сараю К, душу И, Ѕ огорожі №1, огорожі та споруд №2,5,6,7,8,9,15-17,19,І, а за відповідачами –право власності на 47/100 частини вказаного домоволодіння, які складаються з: у житловому будинку А-1 приміщення: 1-2, 1-3, 1-4, 1-5,1-6, 1-7, площею 45,7кв.м, прибудови а2-1 прим.1-1, площею 7,1кв.м, погребу під а2-1, ганком з дашком «а», убиральні Г, душу Ж, Ѕ сараю Б –1335грн., навісу Е, гаражу Д, ганку д, Ѕ огорожі №1, огорожі та споруди №3,4,7,10-14,18,ІІ(а.с.50-55).

   Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено(а.с.64-65).           

   В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з’ясування, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.69-75).

   Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна  скарга  підлягає відхиленню з таких підстав.                    

   Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

   Згідно ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.                                                                                                                                         

   Відповідно до вимог ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

   Із справи видно, що згідно договору дарування від 10.04.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 627, ОСОБА_2 на праві власності в будинку А-1 належить квартира АДРЕСА_1(а.с.19-20).

        На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.02.1995 року ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод»на підставі розпорядження №П-389,  зареєстрованого в Дніпропетровському МБТІ у реєстровій книзі за №228п-68-134, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності належить квартира №1 за вказаною адресою(а.с.22-23).

   Із акту ідеальних часток, складеного фахівцем КП «Дніпропетровске міжміське бюро технічної інвентаризації»від 03.12.2010 року та технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого КП «Дніпропетровске міжміське бюро технічної інвентаризації»станом на 03.12.2010 року, вбачається, що вказане домоволодіння має самочинні будівлі, у тому числі: гараж Д, прибудова літ.а3-1, пр.2-3, пл.5,6кв.м, сарай літ.З, сарай літ.К, душ И(а.с.11, а.с.15-16).

   При цьому, в технічному паспорті зазначено, що перелічені об'єкти нерухомості підлягають введенню в експлуатацію та узаконенню(а.с.11 зворот).

   Вказані обставини, як підстави заявленого позову, також зазначені позивачкою в позовній заяві(а.с.3-8,50-55).  

   Як видно із справи, матеріали останньої не містять даних, що питання про прийняття зазначених об'єктів нерухомого майна і введення їх в експлуатацію вирішувалось у порядку, встановленому законодавством.

   Наявність технічного висновку за 2011 рік за результатами обстеження технічного стану будівельних конструкцій спірних об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1(а.с.28-38), з зазначеням що усі об'єкти нерухомості функціонують нормально та є придатними для подальшої експлуатації згідно свого функціонального призначення, не є підставою для визнання права власності на такі об'єкти у судовому порядку, оскільки діючим законодавством передбачена саме необхідність введення об'єктів нерухомості в експлуатацію та їх узаконення.  

   Так, відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 7.02.2002р. №7/5, з послідуючими змінами, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

   З урахуванням норм Закону України "Про основи містобудування" та Закону України "Про планування і забудову територій" для вирішення питання про визнання за особою права власності на об'єкт нерухомого майна в тому разі, коли в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію відмовлено, обов'язковою умовою є дотримання усіх визначених законом вимог та умов, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

   Відповідно до змісту ч.1 ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

   В матеріалах справи відсутні будь-які дані про звернення ОСОБА_2 до органів місцевого самоврядування з питання прийняття в експлуатацію зазначених об'єктів нерухомого майна та з питання реєстрації права власності на вказані збудовані об'єкти, також відсутні дані, що з приводу зазначеного питання приймалось відповідне рішення, яке б свідчило про порушення її права, яке підлягає захисту у відповідності до вимог ст.3 ЦПК України та у спосіб, передбачений ст.16 ЦК України, ст.4 ЦПК України.

   Оскільки чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, ОСОБА_2 не надала доказів, як це передбачено ст.60 ЦПК України, про порушення відповідачами її права, суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для захисту її права і обгрунтовано відмовив в задоволенні заявлених вимог.

         Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з’ясування, порушення судом норм матеріального та процесуального права безпідставні. Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та діючому законодавству, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

   Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -                                                                                                                                                                                             У Х В А Л И Л А :                                                                                                                                                      

   Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.   

   Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2012 року залишити без змін.                    

   Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

                   Головуючий-                                                                                                                              

                   Судді-