АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«21» липня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Михайлова В.О., Фальчука В.П.,
при секретарі – Шевляковій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 21 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
в с т а н о в и л а:
12.05.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси (далі -УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії. Однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період з 01.01.2006 року по 31.10.2008 року включно. Сума недоплати за вказаний період складає 5210 грн. Посилаючись на вказане, вона просила визнати відмову відповідача у виплаті соціальної допомоги безпідставною, стягнути з УПФ щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за вказаний період часу в сумі 5210 грн. Також просила допустити негайне виконання постанови суду.
Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 21 вересня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги.
Зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 01.05. по 31.12.2008 року.
В іншій частині позову відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржувала.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції як постановлену з порушенням норм матеріального права та норм Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Справу розглянути без представника УПФ.
Відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-УІ "Про внесення змін до розділу ХП "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справа підлягає розгляду апеляційним судом загальної юрисдикції за правилами КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є відповідно до положень ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни. На неї поширюється дія ст.6 цього Закону, згідно якої вона має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи справу по суті, суд виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення соціальний допомоги за 2006 рік та за періоди з 01.01. по 08.07.2007 року і з 01.01. по 21.05.2008 року є безпідставні, тому відмовив і цій частині позову.
Суд фактично визнав противоправними дії УПФ про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги за періоди з 01.07. по 31.12.2007 року та з 01.05. по 31.12.2008 року, у зв’язку з ухваленням рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року і №10-рп/2008 від 22.05.2008 року. Однак, в постанові неправильно вказав періоди нарахування соціальної надбавки (з 01.07.2007 року замість 09.07.2007 року та з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року замість 22.05.2008 по 31.10.2008 року (виходячи з позовних вимог).
Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відхилення позовних вимог щодо нарахування та виплати надбавки до пенсії за конкретні періоди: за 2006 рік, з 01.01. по 08.07.2007 року та з 01.01. по 21.05.2008 року, оскільки в ці періоди дії Пенсійного фонду відповідали діючому на той час законодавству.
Що стосується постанови суду в частині задоволення позову, то колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст.46).
Однак, колегія не може погодитись з зобов’язанням УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу за період з 01.07. по 31.12.2007 року, оскільки в апеляційній скарзі УПФ наполягає на застосуванні вимог ст.ст.99, 100 КАС України.
Згідно вказаних норм права адміністративний позов міг бути поданий в межах річного строку звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску строку вказані в ст.100 КАС України, редакція якої з 07.07.2010 року змінилася, і адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
За таких підстав судова колегія приходить до висновку, що права позивача, з урахуванням часу звернення до суду, підлягають захисту тільки з 22 травня по 31 жовтня 2008 року. Позовні вимоги за період з 09.07. по 31.12.2007 року відповідно до ст.100 КАС України підлягають залишенню без розгляду .
Доводи апелянта про те, що ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на виникнені правовідносини не розповсюджується, тому правових підстав для визнання дій УПФ неправомірними у суду не було, не можуть бути прийняті до уваги.
Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч.1 ст.28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.
Посилання в скарзі на те, що позивачу, як дитині війни, з 01.01.2008 року здійснюються виплати надбавки до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму в повному обсязі відповідно до норм чинного законодавства, не є підставою для скасування постанови суду, а лише можуть бути враховані при її виконанні.
Твердження апелянта про те, що фінансування виплат по Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, є безпідставні.
Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в новій редакції з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.202 КАС України.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205 КАС України, колегія
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малиновському району м.Одеси – задовольнити частково.
Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 21 вересня 2009 року змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси у виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 22 травня по 31 жовтня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня по 31 жовтня 2008 року з урахуванням сум допомоги, виплачених за вказаний період.
Позовні вимоги за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року залишити без розгляду.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.О.Михайлов
В.П.Фальчук
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька