АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа №22-0-2616/ 2011р.                                                                                                                           Головуючий 1 інст. Яремчук В.І.

Провадження: № 22-ц /2090/1037/2012р.

Категорія: житлові                                                                                                                                 Доповідач –Цвірюк В.О.  

                                                                                  РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7 лютого 2012 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                                     Головуючого - Цвірюка В.О.                           

                                          Суддів - Криловій Т.Г., Маміної О.В.

                                           при секретарі –Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою - ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року по справі за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні і вселенні,-

В С Т А Н О В И Л А:

          У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні і вселенні.

          Позивач зазначав, що 21.07. 2010 року набрало законної сили рішення апеляційного суду Харківської області за яким він та його колишня дружина ОСОБА_2 визнані співвласниками квартири АДРЕСА_1, в  рівних, по Ѕ частках кожний, у порядку  поділу майна подружжя. (а.с. 7-8).

          Провести виділ частки в натурі неможливо, тому просив визначити порядок користування квартирою: шляхом виділення йому жилої кімнати площею 15,6 кв. м., а відповідачці-14,30 кв. м.

          Коридор, кухню, ванну кімнату,туалет, дві комори залишити у спільному користуванні.

          Крім того, просив зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні квартирою та вселити його в приміщення.

          Відповідачка позов не визнала посилаючись на те, що з 2002 року позивач в квартирі не проживає, на даний час перебуває у фактичному шлюбі з іншою жінкою. Можливість користуватися належною йому жилою площею в квартирі не порушується.          

          Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні і вселенні відмовлено (а.с. 50-51).

          У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що регулюють дані правовідносини.

          Заслухавши суддю—доповідача який доповів колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення з таких підстав.

          Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє  законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

          Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.  

          Відмовляючи    у задоволенні позовних вимог,  суд  першої інстанції виходив з того, що у разі виділення у користування позивачу кімнати площею 15,6 кв.м., а відповідачці кімнати   площею 14,30 кв.м. –будуть погіршені житлові умови позивачки і її доньки.                                                              

          Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

          Відповідно до статті 358 ЦК України: Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

          Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

          Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

          Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі схематичним планом, квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, лоджії, коридору, кухні, ванної кімнати, туалету, комори (№ № 8,9), балкону і належить сторонам на праві власності, за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2009 року по Ѕ частині кожному (а.с. 4-6).

          Квартира розміщена на 8 поверсі 9-ти поверхового будинку, ізольована і складається з жилих кімнат: 15,6 кв.м., 14,3 кв.м., 12,9 кв.м. Жила площа квартири—42,80 кв.м., корисна площа-61,60 кв.м. (а.с. 9-10).

          На кожного із трьох членів сім’я припадає по 14,266 кв.м. жилої площі.

          Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»при поділі жилого приміщення за вимогою члена сім’ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром, меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак  поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

          Виходячи з наведеного визначення порядку користування за запропонованим позивачем порядком користування квартирою з урахуванням проживання їх доньки, не призведе до штучного погіршення житлових умов жодного із них.

          З таким порядком користування жилими приміщеннями включаючи і допоміжні відповідачка у суді апеляційної інстанції повністю погодилась.          

          Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника квартири, в тому числі і колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником. Їх право користування жилим приміщенням урегульоване житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше   як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч.3 ст. 9 ЖК України).

          Отже, сторони нарівні мають право  користування спірним житлом.

          Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні позову.

          Ураховуючи, що фактичні обставини справи встановлені судом вірно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ч. 4 ст. 309 ЦПК України ухвалене судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1:

          Визначити порядок користування в квартирі АДРЕСА_1 виділивши: ОСОБА_1 кімнату площею 15,6 кв.м з лоджією, а ОСОБА_2 кімнати площею 14,3 кв.м  з балконом  і кімнату площею 12,9 кв.м.

          Коридор, кухню, ванну кімнату, туалет та комору залишити в загальному користуванні сторін по справі.

          Усунути перешкоди  ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом його вселення в зазначену квартиру.

          На підставі викладеного і керуючись 303,304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309,ст. 313, ч.2 ст. 314, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

          Апеляційну скаргу:  ОСОБА_1 –задовольнити.

          Рішення   Московського  районного суду м. Харкова від  13 грудня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.

          Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити.

          Визначити порядок користування в квартирі АДРЕСА_1 виділивши: ОСОБА_1 кімнату площею 15,6 кв.м з лоджією, а ОСОБА_2 кімнати площею 14,3 кв.м  з балконом  і кімнату площею 12,9 кв.м.

          Коридор, кухню,ванну кімнату, туалет та комору залишити в загальному користуванні.

          Усунути перешкоди  ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом його вселення в зазначену квартиру.

          Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути  оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

          Головуючий :  

          Судді: